Постанова № 76697117, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5910/17 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (далі - Позивач, ТОВ «Укрбуд Інвест») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0005201404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи відповідають вимогам законодавства, що свідчить про реальність господарських операцій, вчинених з метою досягнення конкретно визначених результатів. Крім того, зазначив, що Відповідачем не доведено, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарської можливості виконати договірні зобов'язання. Підкреслив, що на момент складання податкових накладних контрагент Позивача був зареєстрований як платник ПДВ в установленому законом порядку, а Відповідачем було залишено поза увагою принцип індивідуальної відповідальності платника. Поряд з цим, суд зазначив, що оскільки визнання нечинним індивідуального акту не передбачено, належним способом захисту прав Позивача є визнання протиправним оскаржуваного рішення із його скасуванням.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що кількість людино-годин, які фактично може відпрацювати одна особа, значно перевищує кількість людино-годин, необхідних для виконання зобов'язань за договорами, що свідчить, на переконання Апелянта, про неможливість їх виконання контрагентом Позивача. Крім того, наголошує, що в останнього відсутні будь-які активи, які використовуються для виконання зобов'язань за договорами, доказів залучення інших осіб для виконання договірних зобов'язань не надано, а за повідомленням Головного управління Держпраці у Київській області дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки даний суб'єкт господарювання не отримував. Крім іншого, зазначає, що аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити придбання у власність чи користування контрагентом Позивача будь-яких товарів, робіт чи послуг, необхідних для виконання зобов'язань перед ТОВ «Укрбуд Інвест». Також звертає увагу, що згідно даних кримінального провадження ТОВ «Інтер-Торг 2016» створене з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, а статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною діяльністю. Поряд з іншим, стверджує, що Позивачем не було надано до перевірки документів, які свідчать про наявність в його контрагента правосуб'єктності.

Після усунення визначених в ухвалі від 11.07.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.09.2018 року, яке у подальшому було відкладено на 25.09.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укрбуд Інвест» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції у даній справі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, по-перше, укладання договорів з ТОВ «Інтер-Торг 2016» було зумовлено необхідністю своєчасно та у повному обсязі виконати договірні зобов'язання перед ПрАТ «ХК «Київміськбуд», по-друге, наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність виконання господарських зобов'язань, по-третє, відсутність у ТОВ «Інтер-Торг 2016», на думку ГУ ДФС у м. Києві виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для виконання договірних зобов'язань, належними та допустимими доказами не підтверджено, по-четверте, станом на липень 2016 року ТОВ «Інтер-Торг 2016» мало ліцензію на право виконання будівельних робіт. Крім того, наголошує, що викладені у листі Головного управління Держпраці у Київській області від 24.01.2017 року №775 не можуть бути взяті судом до уваги, адже Відповідачем не обґрунтовано неподання вказаного документу до суду першої інстанції. Також підкреслює, що чинне законодавство передбачає індивідуальну відповідальність платника податків, у зв'язку з чим порушення податкового законодавства контрагентом Позивача не може мати негативних наслідків для ТОВ «Укрбуд Інвест».

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у січні 2017 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 30.12.2016 року №8251, направлення на перевірку від 05.01.2017 року №1/26-15-14-04-03 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрбуд Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-Торг 2016» за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за липень 2016 року на загальну суму 1 796 667,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 26.01.2017 року №20/26-15-14-04-03/39534785 (т. 1 а.с. 10-25).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 08.02.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0005201404, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2016 року на суму 1 796 667,00 грн. (т. 1 а.с. 26).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 14.04.2017 року №7985/6/99-99-11-01-02-25 (т. 1 а.с. 30-31) скаргу ТОВ «Укрбуд Інвест» від 17.02.2017 року №57 (т. 1 а.с. 27-29) залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив таке.

Між ПАТ «ХК «Київміськбуд» (Замовник) та ТОВ «Укрбуд Інвест» (Генпідрядник) укладені договори підряду:

- №585/КБ від 22.04.2015 року на виконання робіт з житлового будівництва між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (ІІ черга будівництва: 4-й пусковий комплекс), за умовами якого Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки виконати роботи з житлового будівництва між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (ІІ черга будівництва: 4-й пусковий комплекс), передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1 а.с. 62-73, 76-81, 84-86);

- №567/КБ від 22.04.2015 року на виконання робіт з житлового будівництва між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (І черга будівництва: 2-й пусковий комплекс), за умовами якого Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки здійснити виконання робіт по об'єкту: «Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (І черга будівництва: 2-й пусковий комплекс)», передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1 а.с. 124-129, 132-134, 136);

- №564/КБ від 22.04.2015 року на виконання робіт з житлового будівництва між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (І черга будівництва: 1-й пусковий комплекс), за умовами якого Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки здійснити виконання робіт по об'єкту: «Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (І черга будівництва: 1-й пусковий комплекс)», передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1 а.с. 164-175, 180-185);

- №822/КБ від 07.06.2016 року на виконання робіт з будівництва житлового будинку №3 з вбудовано-прибудованим дитячим дошкільним закладом по вул. Обухівській, 135-а у Святошинському районі м. Києва, за умовами якого Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки здійснити виконання робіт з будівництва житлового будинку №3 з вбудовано-прибудованим дитячим дошкільним закладом по вул. Обухівській, 135-а у Святошинському районі м. Києва, передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1 а.с. 213-217);

- №563/КБ від 22.04.2015 року на виконання робіт по об'єкту: «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Горлівській, 215-а, 215-б, 215-в в Дарницькому районі м. Києва», за умовами якого Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки здійснити виконання робіт по об'єкту: «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Горлівській, 215-а, 215-б, 215-в в Дарницькому районі м. Києва», передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1 а.с. 231-236, 239-240).

Як зазначив суд першої інстанції, з метою виконання договірних зобов'язань перед ПАТ «ХК «Київміськбуд» Позивачем було залучено підрядника - ТОВ «Інтер-Торг 2016».

Так, між ТОВ «Укрбуд Інвест» (Генпідрядник) та ТОВ «Інтер-Торг 2016» (Підрядник) укладено договір:

- №585/13 від 29.06.2016 року по виконанню загально-будівельних робіт на житловому будівництві між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва, Жит. буд. №7 (4-й пусковий комплекс), за умовами якого Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки виконати загально-будівельні роботи на об'єкті за адресою: житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва, Жит. буд. №7 (4-й пусковий комплекс) та здати вище зазначені роботи Генпідряднику та Замовнику (ПАТ «ХК «Київміськбуд»), а Генпідрядник зобов'язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором (т. 1 а.с. 87-83);

- №567/15 від 30.06.2016 року виконання загально-будівельних робіт на житловому будівництві (житлові будинки №3, №4) між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва (ІІ пусковий комплекс), за умовами якого Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки виконати загально-будівельні роботи на об'єкті «Будівництво житлових будинків №3, №4 між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва (ІІ пусковий комплекс)» та здати вище зазначені роботи Генпідряднику, а Генпідрядник зобов'язується прийняти виконані Підрядником належним чином роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених цим договором (т. 1 а.с. 137-143);

- №564/13 від 01.06.2016 року виконання загально-будівельних робіт на житловому будівництві (житловий будинок №2) між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва (І пусковий комплекс), за умовами якого Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки виконати загально-будівельні роботи на об'єкті «Будівництво житлового будинку №2, №4 між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва (ІІ пусковий комплекс)» та здати вище зазначені роботи Генпідряднику, а Генпідрядник зобов'язується прийняти виконані Підрядником належним чином роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених цим договором (т. 1 а.с. 188-195);

- №822/6 від 29.06.2016 року на виконання загально-будівельних робіт на будівництві житлового будинку №3 з вбудовано-прибудованим дошкільним закладом по вул. Обухівській, 135-А в Святошинському районі м. Києва, за умовами якого Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки виконати загально-будівельні роботи на об'єкті за адресою: житловий будинок №3 з вбудовано-прибудованим дошкільним закладом по вул. Обухівській, 135-А в Святошинському районі м. Києва, та здати вище зазначені роботи Генпідряднику та Замовнику (ПАТ «ХК «Київміськбуд»), а Генпідрядник зобов'язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором (т. 1 а.с. 220-226);

- №563/9 від 29.06.2016 року на виконання загально-будівельних робіт на будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Горлівській 215-а, 215-б, 215-в у Дарницькому районі м. Києва, за умовами якого Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки виконати загально-будівельні роботи та здати вище зазначені роботи Генпідряднику та Замовнику (ПАТ «ХК «Київміськбуд»), а Генпідрядник зобов'язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором (т. 1 а.с. 241-248).

Виконання даних договірних зобов'язань перед ТОВ «Укрбуд Інвест» з боку ТОВ «Інтер-Торг 2016», як зазначив суд першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 (т. 1 а.с. 94, 108, 144, 196, 227, 229, 249, 256), актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1 а.с. 95-107, 109-123а, 145-163, 197-212, 227-230, 249-263), податкових накладних (т. 2 а.с. 5-15), платіжних доручень (т. 2 а.с. 19-26).

Крім того, виконання зобов'язань Позивача перед ПАТ «ХК «Київміськбуд», на переконання Окружного адміністративного суду міста Києва, підтверджується, зокрема, копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 2 а.с. 27-232).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських відносин ТОВ «Укрбуд Інвест» з ТОВ «Інтер-Торг 2016» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ «Інтер-Торг 2016».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства. При цьому посилання Апелянта на матеріали кримінального провадження, згідно якого ТОВ «Інтер-Торг 2016» створене з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, а статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною діяльністю, судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо кримінального провадження №42018101060000040, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

При цьому, аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів, зокрема, актів форми №КБ-2в та форми КБ-3, свідчить про відповідність їх вимогам ДНБ Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

Твердження Апелянта про те, що ТОВ «Інтер-Торг 2016» не має необхідних ресурсів для виконання зобов'язань перед ТОВ «Укрбуд Інвест» за вказаними договорами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки умовами згаданих договорів (п. 1.7) не заборонено контрагенту Позивача залучати до виконання робіт субпідрядні організації, залишаючись відповідальним за якість виконаних робіт перед Генпідрядником (п. 8.1). Викладеним, поряд з іншим, спростовується і посилання Апелянта на те, що відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних відомостей щодо придбання ТОВ «Інтер-Торг 2016» необхідних для виконання умов договорів матеріалів, робіт та послуг свідчить про неможливість його виконання суб'єктом господарювання. Наведене також ставить під сумнів твердження ГУ ДФС у м. Києві щодо об'єктивної неможливості виконання обсягу робіт за договорами лише силами Підрядника. Крім того, судова колегія звертає увагу, що зі змісту договорів не вбачається, що при виконанні будівельних робіт ТОВ «Інтер-Торг 2016» використовує лише власні матеріали та засоби.

Крім того, викладені у листі ГУ Держпраці у Київській області від 24.01.2017 року №11/775 (т. 1 а.с. 53) відомості щодо відсутності у ТОВ «Інтер-Торг 2016» дозволу на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, на переконання судової колегії, не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій за договорами, оскільки, як вже було зазначено вище, умовами останніх не було заборонено залучати до його виконання третіх осіб. У свою чергу Відповідачем не було доведено, що для виконання договірних зобов'язань ТОВ «Інтер-Торг 2016» повинно було в обов'язковому порядку отримати дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. Викладеним, поряд з іншим, спростовується посилання Апелянта на те, що Позивачем не було належним чином перевірено наявність спеціальної правосуб'єктності у свого контрагента. Крім того, обов'язку здійснювати таку перевірку іншого суб'єкта господарювання чинне законодавство не містить.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

З огляду на викладене посилання Апелянта на порушення контрагентом Позивача - ТОВ «Інтер-Торг 2016» податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача зі згаданим контрагентом, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому згідно пп. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Інтер-Торг 2016» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 25» вересня 2018 року.