Постанова № 76697024, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10047/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Пилипенко О.Є.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа Національний банк України про:

- визнання протиправною відмови Державної казначейської служби України від 12 червня 2018 року у виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року по справі № 910/43/17 про стягнення з Боржника - Національного банку України на користь Стягувача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" 137 181,00 грн. судового збору;

- зобов'язання Державної казначейської служби України прийняти і виконати наказ Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року по справі № 910/43/17 про стягнення з Боржника - Національного банку України на користь Стягувача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" 137 181,00 грн. судового збору шляхом списання коштів з рахунків Національного банку України, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року у відкритті провадження в даній адміністративній справі - відмовлено у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК», у відповідності з п.4 ч.1 статті 5 КАС України, звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа Національний банк України про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень противоправною та зобов'язання вчинити дії. При цьому, позивач обґрунтовував свої вимоги, посилаючись на статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зокрема, в позовній заяві позивач зазначав, що 12 червня 2018 року Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) листом повернуло позивачу наказ господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року по справі № 910/43/17 без виконання. Відмова у виконанні судового рішення мотивована тим, що боржник - Національний банк України - в органах Казначейства не обслуговується і не має відкритих рахунків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року по справі № 910/43/17 підтверджено обґрунтованість неправомірності дій органів державної виконавчої служби по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року, роз'яснено, що вказаний наказ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а тому визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження і зобов'язано повернути виконавчий документ стягувачу.

Позов у даній справі подано до Казначейства, що є органом державної влади, про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, посилаючись на статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження», зазначаючи, що позивачем оскаржуються дії або бездіяльність державного виконавця.

Послався на ч.1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

А також послався на статті 338, 339 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновок суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1-3 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів звертає увагу, що застосовані судом першої інстанції норми статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статей 338, 339 Господарського процесуального кодексу України мають відношення до оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державної виконавчої служби. Казначейство не є органом державної виконавчої служби, виконавчого провадження з цього приводу наразі не існує, а відтак будь-які посилання на положення вказаних норм є неправомірними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначене, позов у даній справі пред'явлений до суб'єкта владних повноважень щодо визнання бездіяльності останнього протиправною та зобов'язання вчинити дії, а відтак відповідно до п.1 ч.1 статті 19 КАС України, такий спір підлягає до розгляду судами адміністративної юрисдикції. Разом з тим, щодо даної категорії спорів законом не встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, суд першої інстанції незаконно відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі, помилково дійшов висновку, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства, в той час коли державні виконавці не мають законних прав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржником є державні органи, а позов пред'явлено до суб'єкта владних повноважень - Казначейства - центрального органу виконавчої влади щодо оскарження його бездіяльності.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що позивач вірно звернувся до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.