Рішення № 76696948, 26.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2018 року № 826/3868/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006221401 від 07.12.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві безпідставне та не відповідає чинним нормам законодавства, у зв'язку з тим, що між позивачем та Київською міською радою укладено договір, в якому чітко зазначено розмір відсотків, які підлягають сплаті за оренду земельної ділянки.

Ухвалою суду у справі №826/3868/17 відкрито провадження, призначено судовий розгляд справи на 23 травня 2017 року.

22 травня 2017 року через канцелярію суду В.о. Генерального директора ПрАТ "Квадрат-Україна" Леоновою Н.І. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, судове засідання, призначене на 23 травня 2017 року, було відкладено на 22 серпня 2017 року.

У судове засідання 22 серпня 2017 року позивач явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент прийняття відповідного рішення) суд відкладає розгляд справ в разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

На підставі зазначеного, у судовому засіданні 22 серпня 2017 року суд оголосив перерву до 07 листопада 2017 року.

07 листопада 2017 року через канцелярію суду В.о. Генерального директора ПрАТ "Квадрат-Україна" Куликівським Д.С. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, судове засідання, призначене на 07.11. 2017 року, було відкладено на 12 грудня 2017 року.

08 грудня 2017 року через канцелярію суду В.о. Генерального директора ПрАТ "Квадрат-Україна" Куликівським Д.С. повторно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням додаткових доказів від відповідних органів, які мають суттєве значення для розгляду справи.

Зважаючи на заявлене позивачем клопотання, у судовому засіданні 12 грудня 2017 року було оголошено перерву до 14.03.2018 року.

Представник позивача у судове засідання 14 березня 2018 року не прибув, проте подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, зазначаючи, про те, що при розрахунку розміру орендної плати необхідно враховувати рішення КМР від 28.02.2013 № 89/9146, в якому йдеться, що розмір орендної плати за земельну ділянку, який змінено із 1,5% на 3 % від нормативної грошової оцінки, таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає встановленим нормам та є чинним.

Відповідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі вищевказаної статті, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Додатково суд зазначає, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.11.2016 №6942 та направлення від 07.11.2016 року №1253/26-15-14-01-02, та ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2016 №754/11921/16-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №301600030000058 від 10.08.2016, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" з метою встановлення правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету орендної плати на землю при користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:62:095:0009, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Деснянський район, перетин вул. Милославської та проспекту Маяковського, за період з 01.01.2014 по 31.08.2016.

На підставі проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 18.11.2016р. №355/26-15-14-01-02/32707785.

В результаті перевірки встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "Квадрат-Україна" вимог п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю на в сумі 1 416 411, 67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2005 року між Приватним акціонерним товариством "Квадрат-Україна" та Київської міської радою був укладений Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:095:0009, зареєстрований ГУ земельних ресурсів КМДА 07.10.2005 за №62-6-00268, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, перетин вул. Милославської та проспекту Маяковського.

Згідно з пунктом 4.2 вказаного договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, на підставу Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 р. №0006221401, яким суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб (код платежу - 18010600) на загальну суму 1 770 514, 58 грн. (за податковими зобов'язаннями +1 416 411,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 354 102, 91 грн).

Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна", не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.12.2014 № 21-274а14, а також у постановах від 14.04.2015 № 21-165а15 та від 10.02.2016 у справі №804/9264/14.

Щодо розрахунку грошового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд зазначає про таке.

У відповідності до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.адастру.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.3 Договору оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2005 року розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Згідно з витягом з технічної документації №Ю-33352/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.05.2005 за №256 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 2 990 181 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч сто вісімдесят одну ) грн. 83 коп.

В той же час, як вбачається з заперечень відповідача, згідно Витягу з технічної документації №10-06211/2007 про НГОЗД (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) від 15.10.2007, виданого Головним управлінням земельних ресурсів, встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки , яка становить 21 882 929, 87 гривень.

При цьому, згідно Довідки №Ю-15666/2015 розмір НГОЗД (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) від 15.10.2015, виданої Департаментом земельних ресурсів, встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 34 249 917, 40 грн.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідності до положень ст.288 ПК України".

Відповідно до пункту 1 Рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого КМР вносить зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно п. 2 зазначеного рішення встановлено, що орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Судом досліджено Додаток до рішення КМР від 28.02.2013 № 89/9146 Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого ст. 288 ПКУ, який міститься на офіційному сайті Київської міської ради (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/ldocki2.nsf/alldocWWW/A7B00D7B8BE99B99C2257B3D006DE9A2) та встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна" значиться в зазначеному додатку, як орендар, якому збільшено орендну плату за земельну ділянку до 3 %, під номером 75 вказаного додатку.

Таким чином, твердження позивача, покладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, відтак, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про необґрунтованість останнього та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог. Адже з рішення Київської міської ради та з додатку до нього встановлено, що Приватному акціонерному товариству "Квадрат-Україна" змінено річну орендну плату за земельну ділянку із 1,5 % на 3 %, а тому нарахована сума податкового зобов'язання відповідає чинним нормам.

Із системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення контролюючого органу відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда