Рішення № 76696834, 25.09.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/759/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 17.05.2018 року № 28-20/2018;

- зобов'язати Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області надати ОСОБА_1, (яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, код РНОКПП: НОМЕР_1) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельну ділянку орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказав, що вона як особа, яка має статус внутрішньо переміщеної особи. З метою реалізації свого права на набуття у власність земельної ділянки, звернулася до відповідача із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області. Проте, відповідачем приймались рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Вказані рішення позивачем неодноразово оскаржувалися до суду, зокрема востаннє до Чернівецького окружного адміністративного суду в справі № 824/145/18- а. На виконання рішення суду, 17.05.2018 року відповідачем винесено рішенням про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував мотиви та підстави відмови у задоволенні клопотання, у відповідності до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24.09.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності, в якому позивач також вказував про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

25.09.2018 року в судове засідання відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду не з`явився, про причини не явки не повідомив, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 3 статті 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи статей 194 та 205 КАС України суд вважає, що подання позивачем заяви про розгляд адміністративної справи за її відсутності та неприбуття в судове засідання відповідача без поважних причин належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №7705000102 від 04.08.2016 р. (місце проживання (перебування) вул. Буковинська, буд. 18-А, с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область) (а.с. 11-13).

01.03.2017 року позивач звернувся до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області із клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області (а.с. 14-16).

12.05.2017 року за наслідками розгляду клопотання, прийнято рішення ХІІ сесії VІІ скликання Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №34-12/2017 від 12.05.2017 р. “Про розгляд заяв громадян щодо виділення земельних ділянок із запасу земель сільської ради”, яким вирішено відтермінувати розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, цільове призначення “для ведення садівництва”, що розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області до закінчення робіт по інвентаризації земель сільської ради (а.с. 18).

Вважаючи рішення ХІІ сесії VІІ скликання Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №34-12/2017 від 12.05.2017 р. протиправним, позивач звернулася до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. у справі №715/1500/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов`язано Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області на засіданні чергової сесії Коровійської сільської ради Чернівецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 19-21).

На виконання постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. у справі №715/1500/17, Коровійською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області на XVIII сесії VII скликання прийнято рішення №100-18/2017 від 22.12.2017 р. “Про розгляд постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1Л.” - вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва що розташована в межах населеного пункту с. Коровія (а.с. 22).

Вважаючи рішення XVIII сесії VII скликання №100-18/2017 від 22.12.2017р. протиправним, позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

12.04.2018 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/145/18-а, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22.12.2017 р. №100-18/2017 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія. Зобов’язано Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області (с. Коровія, Глибоцький р-н, Чернівецька обл., код ЄДРПОУ 04418357) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1) від 01.03.2017 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область. (а.с.24-32)

17.05.2018 р. на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року у справі №824/145/18-а, Коровійською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області на ХХ сесії VII скликання, прийнято рішення №28-20/2018 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, яким вирішено відмовити у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтованої площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровії Глибоцького району Чернівецької області (а.с. 23).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 3 частини 9 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII від 20.10.2014 р. органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вирішують питання щодо набуття відповідно до законодавства внутрішньо переміщеними особами за місцем їх фактичного перебування прав на земельну ділянку із земель комунальної власності.

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пунктів "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 6 і 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, вищевказаними нормами передбачено вичерпний перелік документів, які подаються громадянами, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок та строки розгляду клопотань по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені у ст. 118 ЗК України орган уповноважений розглядати ці питання, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Крім того, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Судом встановлено, що 01.03.2017 р. позивач звернувся до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області до якого, як додатки було надано: копію паспорта, ідентифікаційного коду, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки в межах с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області.

Рішенням Коровійської сільської ради ХІІ сесії VІІ скликання від 12.05.2017 р. №34-12/2017 р. відтерміновано розгляд її клопотання.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивачка оскаржила його до Глибоцького районного суду Чернівецької області.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. у справі №715/1500/17 визнано протиправною бездіяльність Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області щодо не розгляду її заяви та зобов`язано на засіданні чергової сесії Коровійської сільської ради Чернівецької області розглянути її заяву від 01.03.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

З метою виконання постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області Коровійською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області прийнято рішення №100-18/2017 від 22.12.2017 р., яким відмовлено позивачці у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва що розташована в межах населеного пункту с. Коровія.

12.04.2018 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/145/18-а, визнано протиправним та скасовано рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22.12.2017 р. №100-18/2017 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія. Зобов’язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2017 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га.

На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року у справі №824/145/18-а, відповідачем на ХХ сесії VII скликання в черговий раз прийнято рішення №28-20/2018 від 17.05.20018 р. “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, яким вирішено відмовити у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтованої площею 0,12 га для ведення садівництва що розташована в межах населеного пункту с. Коровії, Глибоцького району Чернівецької області.

Дослідженням оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем жодним чином не мотивовано відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки, та не вказано підстав відмови у наданні такого дозволу, виключний перелік яких встановлений у частині 7 статті 118 ЗК України.

Не надано такі докази відповідачем і під час судового розгляду справи.

Крім того, судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданих позивачем документів.

З огляду на наведене вище, та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 34 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_2 і ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР встановлено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

З огляду на наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як зазначалось вище, відповідач приймаючи спірне рішення не навів жодних мотивів та підстав відмови у задоволенні клопотання позивача.

Відповідно до наведених вище норм права, щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Розглядаючи вказаний спір, суд з огляду на те, що відповідач жодним чином не мотивував спірне рішення - не має можливості перевірити: відповідність місця розташування об'єкта вимогам генерального плану населеного пункту, або ж іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Іншими словами, повноваження органу місцевого самоврядування в даних правовідносинах обумовлене певним обов’язком у перевірці та оцінюванні поданого клопотання з урахуванням наведених вище критеріїв, і прийняття одного з варіантів рішень: мотивована відмова або ж задоволення клопотання.

Наділивши орган місцевого самоврядування певними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. При цьому таке рішення має бути мотивованим і відповідати вимогам нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено статтею 245 КАС України.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб.

З метою захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, керуючись положеннями ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, виходячи із наведених вище висновків є - зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2017 р., та прийняти мотивоване рішення за результатами розгляду цього клопотання у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область, він зобов'язаний розглянути вказане клопотання враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому позов підлягає задоволенню в частині, з урахуванням висновків суду, які наведені вище.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що звертаючись до суду, позивач окрім іншого, посилалась на положення статті 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішення Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, та просила вирішити цей спір з урахуванням вимоги про зобов’язання вчинити дії, що є в даному випадку ефективним юридичним захистом порушеного права.

Відповідно до вимог частини 1-3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

У відповідності до частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова (окрім іншого): забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Частино 5 статті 42 цього Закону визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Оцінивши в сукупності обставини справи, в тому числі і неодноразове звернення позивача до відповідача з одним і тим же клопотанням, і надання останнім немотивованих рішень за результатами розгляду клопотань, суд вважає за необхідне застосувати до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області в особі голови цієї ради - зобов’язання, у вигляді подання (надіслання) до суду у місячний строк після набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що сприятиме ефективному захисту порушеного права зі сторони суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн.

Як зазначалось вище, вимога позивача в частині зобов'язання надати дозвіл - задоволенню не підлягає. Однак дійшовши висновку, що така вимога в даному спорі є похідною, та з урахуванням визначеного судом способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області на користь позивача судові витрати (судовий збір) в повному обсязі - у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 17.05.2018 року № 28-20/2018 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва".

3. Зобов’язати Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1) від 01.03.2017 р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область", та прийняти мотивоване рішення відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України.

4. Зобов'язати Голову Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області подати до Чернівецького окружного адміністративного суду (м.Чернівці вул. Садова 1-і, індекс 58001) в місячний строк після набрання цим рішенням законної сили - звіт про виконання судового рішення.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі - 704,80 грн.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.