Рішення № 76696747, 26.09.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3533/18

Провадження №2/333/1997/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Некрашевич Є.В.,

розглянувши в порядку спрощеного порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 06.07.2018 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому зазначив таке. 04.12.2017 року на вул. Броньовій в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2104 під його керуванням та асенізаторським автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2, власником цього автомобіля є ОСОБА_3 Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ-2104 отримав пошкодження у вигляді вм'ятини з пошкодженням лакофарбового покриття та зламу замків на дверях та пошкодженням металу на передньому крилі.

Водій ОСОБА_2 пообіцяв добровільно відшкодувати 5000 грн. для ремонту його автомобіля, пообіцявши привезти гроші йому додому наступного дня, тобто 05.12.2017 р., у зв'язку з чим вони обмінялися номерами телефонів. Скласти договір про відшкодування шкоди вони не змогли, оскільки були відсутні ручка та папір, тому зафіксували домовленість за допомогою диктофону та фотоапарату. Факт причетності автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 підтверджується показаннями свідків. Проте, в подальшому відповідачі відмовились відшкодовувати шкоду, спричинену пошкодженням його автомобіля та вели себе зневажливо в телефонних розмовах. Вказаними діями відповідачів йому спричинена моральна шкоду, яку позивач оцінив в сумі 5000 грн., тому просить стягнути з ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в сумі 2500 грн. та моральну шкоду в сумі 2500 грн., а також з відповідача ОСОБА_3 - матеріальну шкоду в сумі 2500 грн. та моральну шкоду в сумі 2500 грн.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачам направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами, однак у наданий судом строк своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 25 липня 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачам для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням(викликом) сторін. Окрім того відповідачам було надано строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позивач в позові вказує на те, що 04.12.2017 року на вул. Броньовій в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2104 під його керуванням та асенізаторським автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого з вини водія ОСОБА_2 автомобіль позивача було пошкоджено.

При прийнятті рішення суд керувався такими нормами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч.2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Стаття 1192 ЦК України зобов'язує особу, яка завдала шкоду, відшкодувати її в натурі за вибором потерпілого (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Частина 1 ст. 1166 ЦКУ передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1166 ЦКУ говорить, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто заподіювач повинен сам довести відсутність своєї вини. До цього часу він вважається винним, що означає для нього відповідні негативні правові наслідки.

Тобто, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Але обов'язок довести факт та розмір спричиненої матеріальної шкоди покладений на позивача.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фотознімки та аудіо запис, збережених на ДВД диску (а.с.10).

На фотознімках зображені: фрагменти автомобіля синього кольору (фото 0070, 0072), при цьому номерний знак автомобіля на жодному фото не зображений, а також три вантажних автомобілі, на одному з яких видно частину номерного знаку - НОМЕР_2 (фото 0081), фрагмент вулиці з житловим будинком, на воротах якого написана адреса «ул. Карпинского, 12» та легковий автомобіль з номерним знаком НОМЕР_3 (фото 0082) та вантажний автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 (фото 0085), фрагмент автомобіля (фото 0086), вантажний автомобіль (фото 0087), фрагмент металевого паркану (фото VID_20180703_173402.3) та фотознімки пенсійного посвідчення ОСОБА_2 та водійське посвідчення ОСОБА_2, оголошення.

Вказані фотознімки, ні кожен окремо, ні в сукупності не дають підстави суду вважати, що автомобілю, належному позивачеві, була спричинена матеріальна шкода. Взагалі факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю автомобіля, під керуванням позивача та автомобіля, під керуванням відповідача ОСОБА_2 суду не доведено.

Досліджений аудіо запис, наданий позивачем також за своїм змістом не підтверджує вищевказані обставини.

Суд вважає, що аргументи позову та надані докази не дають підстав вважати, що позивач є володільцем автомобіля, номерний знак якого в позові не вказано, який отримав ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2.

Також суду не надано переконливих та беззаперечних доказів того, що внаслідок дій відповідача ОСОБА_2 або з вини ОСОБА_3 автомобіль зазнав пошкоджень, вартість яких складає 5000 грн.

Позивачем не виконані вимоги ст. 12 ч.3 ЦПК України, не доведений факт спричинення йому матеріальної шкоди на суму 5000 грн., тому підстав для задоволення позову не має.

Вимоги про стягнення моральної шкоди в даному випадку є похідними від матеріальної шкоди. У зв'язку з тим, що у стягненні матеріальної шкоди відмовлено позивачу, його вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Позивач був звільнений від сплати судового збору ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення складене 26.09.2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська