Постанова № 76696439, 11.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2018 року справа № 811/1180/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю.,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року (суддя Кармазина Т.М.)

у справі № 811/1180/18

за позовом Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області

до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області

про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із встановлення умови попередньої сплати обов'язкових податків і зборів у розмірі 223352,99 грн. для безоплатної передачі Управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області автомобіля «AUDI A6 ALLROAD», н.з. АК8715СМ, VIN код - WAUZZZ4BZ1N081823, 2003 року;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області виконати рішення комісії управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з розпорядження (розподілу) нереалізованого конфіскованого майна від 27.11.2017 та безоплатно передати Управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області автомобіль «AUDI A6 ALLROAD», н.з. АК8715СМ, VIN код - WAUZZZ4BZ1N081823, 2003 року випуску, без попередньої сплати обов'язкових податків і зборів у розмірі 223352,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та неправомірністю дій відповідача щодо встановлення в якості умови безоплатної передачі позивачеві нереалізованого конфіскованого майна - автомобіля «AUDI A6 ALLROAD» попередньої сплати позивачем обов'язкових податків і зборів в сумі 223352,99 грн., оскільки це суперечить рішенню комісії управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з розпорядження (розподілу) нереалізованого конфіскованого майна від 27.11.2017. Позивач не має нести обов'язок зі сплати податків і зборів, що справляються у разі імпортування автотранспортних засобів на митну територію України, оскільки у даному випадку мала бути здійснена операція з безоплатної передачі конфіскованого майна органу державної влади (фактично передане майно стає власністю держави), а не його реалізація виконавчою службою. Крім того, жодною нормою не передбачено, що умовою безоплатної передачі майна відповідно до п.14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985, є попередня сплата отримувачами безоплатного майна мита, податків і зборів.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 09.07.2018, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Позивач вказує, що суд безпідставно ототожнив його вимогу про визнання неправомірними дій відповідача із встановлення умови попередньої сплати обов'язкових податків і зборів для безоплатної передачі позивачу конфіскованого автомобіля «AUDI А6 ALLROAD» зі спором про право на це майно, тим самим помилково визначив, що спірні відносини між сторонами мають приватноправовий, а не публічно-правовий характер. Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, виконуючи завдання та розпорядчі функції, покладені на нього відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, безпідставно та протиправно встановив позивачу умову попередньої сплати митних платежів та зборів в сумі 223352,99 грн. для безоплатної передачі позивачеві означеного вище автомобіля.

Щодо застосованої судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постановах від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а, від 04.04.2018 у справі № 826/11640/16, від 10.05.2018 у справі № 826/81/15, позивач зазначає, що у перелічених мова йде про оспорення дій/бездіяльності суб'єктів владних повноважень за наявності між учасниками справ спору про право на майно, якому передували договірні відносини між ними, що не співвідноситься з тими правовідносинами, які склались між сторонами у даній справі № 811/1180/18, тому наведені судом приклади є сумнівними для висновку, що дана справа має розглядатись за правилами іншого судочинства ніж адміністративне.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.09.2018.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином. До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява, в якій позивач просить провести судове засідання без участі його представника, вимоги апеляційної скарги підтримує.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205, 311 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини пов'язані з витребуванням у відповідача майна, переданого позивачу рішенням комісії від 27.12.2017 про безоплатну передачу нереалізованого конфіскованого майна - автомобіля «AUDI A6 ALLROAD», а тому спір стосується господарських правовідносин, у зв'язку з чим не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи суть спірних правовідносин, з огляду на суб'єктний склад сторін спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги належить розглядати в порядку господарського судочинства.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України, на яку послався суд першої інстанції, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.6).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пп.1, 2 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (п.7 ч.1 ст.4) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно Рішенню Конституційного Суду № 19-рп/2011 від 14.12.2011 щодо офіційного тлумачення наведеної норми Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Як зазначено Конституційним Судом Україні у вказаному Рішенні:

п.4.1 - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

п. 4.2 - рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що суб'єктний склад та характер спору є визначальними для встановлення предметної юрисдикції суду.

Втім, судом першої інстанції невірно визначено характер спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.

Згідно ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За положеннями п.30 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (в редакції на момент виникнення спірних відносин), виконання рішення про конфіскацію майна, якщо таке майно підлягає реалізації, здійснюється державним виконавцем.

Відповідно до п.33 даної Інструкції порядок розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному Законом, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлено Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985.

Відповідно до п. 1 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985, реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби (далі - майно), здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За положеннями п. 14 даного Порядку у разі коли майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовано у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець вносить на розгляд комісії, яка утворена відповідно до пункту 11 цього Порядку (далі - комісія), пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі.

У разі прийняття комісією рішення про можливість безоплатної передачі майна орган державної виконавчої служби розміщує інформацію щодо цього майна на веб-сайті з питань реалізації арештованого державними виконавцями майна.

У повідомленні про безоплатну передачу майна зазначається інформація про оподаткування операцій з безоплатної передачі майна, у тому числі підакцизних товарів, з посиланням на норми законодавства.

Протягом місяця з моменту розміщення повідомлення про безоплатну передачу майна особи, яким надано право на безоплатне отримання майна, можуть звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про отримання майна.

Про дату та час розгляду заяви комісією орган державної виконавчої служби повідомляє заявнику.

Заявник має право бути присутнім під час розгляду комісією його заяви.

Інформація про рішення щодо безоплатної передачі майна оприлюднюється на веб-сайті з питань реалізації арештованого державними виконавцями майна у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення із зазначенням безпосереднього отримувача майна.

Отже законодавцем визначено порядок виконання рішень про конфіскацію майна і процедуру розпорядження конфіскованим майном з делегуванням органам державної виконавчої служби певних повноважень з метою забезпечення розпорядження конфіскованим майном у способи, відмінні від реалізації.

З огляду на фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вбачається, що спірним в межах даної справи є питання правомірності встановлення відповідачем в якості умови безоплатної передачі позивачеві нереалізованого в установленому порядку конфіскованого майна попередньої сплати обов'язкових податків та зборів.

Тобто між сторонами фактично спір виник щодо відповідності оскаржуваних дій відповідача правовим нормам, що регулюють правовідносини з безоплатної передачі нереалізованого в установленому порядку конфіскованого майна, що не є спором щодо права власності на майно, спором, пов'язаним з витребуванням у відповідача майна, як помилково вважає суд першої інстанції.

Відповідач у спірних правовідносинах виступає саме як суб'єкт владних повноважень у розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України у процесі реалізації наданих йому повноважень при виконанні рішень про конфіскацію майна, отже даний спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, при вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі, неправильно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим ухвала суду відповідно до ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 311, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 липня 2018 року у справі № 811/1180/18 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки,встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко