Постанова № 76695300, 25.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 554/9367/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Спаскіна О.А. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 22.05.2018 (повний текст складено 22.05.18), суддя Савченко А.Г. по справі № 554/9367/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (в подальшому - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з вимогами до Міністерства оборони України (в подальшому відповідач, МО України) про визнання протиправними дій службових осіб Міністерства оборони України щодо відмови у направлені на розгляд заяви у повному складі комісії Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де ведись бойові дії. Просив зобов'язати Міністерство оборони України розглянути його заяву в повному складі комісії про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, згідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011-XII), Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 27.12.2013 року (в подальшому - Порядок № 975).

Вказував, що неодноразово звертався із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності до Міністерства оборони України із доданням всіх необхідних документів, вказаних у Порядку № 975, проте отримував відмови, які обгрунтовувались відсутністю підстав для розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах. Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернувся до суду на захист свого порушеного права.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.05.2018 позов було задоволено у повному обсязі заявлених вимог.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вимагаючи скасування рішення суду та прийняття нового про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування заявлених вимог стверджує про неврахування вимог п. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, п. 12 Порядку № 975, якими передбачено призначення та виплату одноразової грошової допомоги не лише Міністерством оборони України, але й іншими центральними органами виконавчої влади. Оскільки МО України ніколи не було органом управління для прикордонних військ, у яких проходив службу позивач, заявник апеляційної скарги вказує на відсутність підстав для задоволення позову саме до МО України. Крім того, відповідач звертає увагу суду на існуючий порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, згідно умов якого виключно рішеннями МО України вирішуються такі питання. В той же час відповідь департаменту фінансів, на яку посилається позивач, не може вважатися належним рішенням МО України, яке свідчить про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не направив, хоча був повідомлений завчасно про дату розгляду справи.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів 25.09.2018 в порядку письмового провадження. Разом з тим, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач брав участь у бойових діях (ДРА) в період з 19 лютого 1983 року по 10 лютого 1984 року як військовослужбовець прикордонних військ .

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 29).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК № 2 серії АВ № 0186987 від 24.11.2014 позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 10.11.2014 у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 18). Повторно третю групу інвалідності було підтверджено довідкою МСЕК № 1 серії АВ № 0478574 від 21.12.2015 (а. с. 18).

Друга група інвалідності, згідно довідки МСЕК № 0563111 від 30.01.2017, позивачу встановлена з 1.01.2017 безтерміново (а.с. 19, 116).

Спираючись на норми ст. 16 Закону № 2011-XII, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому інвалідності, настання якої пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. Відповідач, у свою чергу, листами, в тому числі від 20.09.2017 (а.с. 48), відмовляв у розгляді по суті поданих позивачем заяв з тих підстав, що соціальний захист військовослужбовців, згідно ст. 23 Закону № 2011-XII, здійснюється за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Оскільки документи, надані позивачем до Полтавського облвійськомату, підтверджували проходження ним військової строкової служби та звільнення з Прикордонних військ Комітету Державної безпеки СРСР, відповідач повідомляв про відсутність у нього підстав для розгляду поданих документів. На його думку, витрати, пов'язані з виплатою грошової одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають бути здійснені Державною прикордонною службою України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що норми діючого на час спірних правовідносин законодавства свідчать про необгрунтованість відмови Міністерства оборони України у розгляді заяви позивача, в тому числі викладеної у листі від 20.09.2017, в якому зазначалось про необхідність звернення до Державної прикордонної служби України за виплатою спірних сум грошової допомоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду щодо спростування позиції відповідача з огляду на таке.

Положеннями пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною першою статті 23 № 2011-XII фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ «Про військові формування на Україні» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міноборони. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею четвертою Закону України від 12.09.1991 № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України» встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міноборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671, Міноборони є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Саме на виконання таких управлінських дій була видана довідка про підтвердження проходження військової служби в Збройних Силах СРСР позивачем від 13.04.2015 № 6/449 безпосередньо Полтавським обласним війковим комісаріатом Міністерства оборони України, та проведено засідання Центральної військово-лікарської комісії контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

З огляду на наведені нормативні положення, оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міноборони, перебував на обліку в установі Міноборони, звідки його і звільнено, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняття рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міноборони.

Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.09.2018 по справі № 644/5447/16-а.

Доводи апеляційної скарги щодо існуючого порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, згідно умов якого виключно рішеннями МО України вирішуються спірні питання виплати такої допомоги, не можуть спростувати вищезазначених висновків суду, а навпаки є підтвердженням обрання судом належного способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання розгляду його звернення комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міноборони.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні рішення, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи, вимоги ст. 139 КАС України, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 22.05.2018 по справі № 554/9367/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.І. Гуцал Судді О.А. Спаскін А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено 25.09.2018.