Постанова № 76695156, 26.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/33/18 Номер провадження 22-ц/775/1275/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 227/33/18

Номер провадження 22-ц/775/1275/2018

26 вересня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Космачевської Т.В., Никифоряка Л.П.

учасники справи:

представник позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - Кіріяк Денис Григорович

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2018 року, вступну та резолютивну частини якого складено суддею Хандуріним В.В. в м. Добропілля в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області 12 червня 2018 року о 9 годині 00 хвилин, повний текс складено 22 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.06.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_3 договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач була ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківський послуг, про що свідчить її особистий підпис в заяві позичальника. Згідно умов договору, відповідач зобов'язалася погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви. сплатити відсотки за користування кредитом. Внаслідок невиконання відповідачкою умов кредитного договору, станом на 30.09.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 48 385,22 грн., яка складається з: 3 073,63 грн. заборгованості за кредитом; 39 112,85 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 3 418,49 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 2 280,25 грн. штрафу (процентна складова), які позивач просив стягнути з відповідачки на користь банку та просив стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.06.2008 року у розмірі 7 397,80 грн., з яких: 3 073,63 грн. - заборгованості за кредитом; 4 324,17 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 244,63 грн.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що банк звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем по справі. Суд дійшов невірного висновку, що останній платіж відповідач зробив 09.09.2015 року, що не вбачається з виписки банку по картковому рахунку відповідачки. Останній платіж по картці відповідачка здійснила 27.05.2014 року, тобто наступний платіж мав відбутися 25.06.2014 року, і саме з цієї дати у банку виникає право вимоги на стягнення заборгованості за кредитом. Банк звернувся до суду з позовом 27.12.2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву відповідно до положень ст. 360 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається.

30.06.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_3 договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач була ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківський послуг, про що свідчить копія заяви з особистим підписом відповідачки (а.с.11).

Згідно умов договору, відповідач зобов'язалася погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви. Сплатити відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.2 з Умов обслуговування зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно п. 5.5 Правил користування платіжною карткою, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування картрахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою право в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення клієнта.

У письмових запереченнях відповідачкою заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.77-78).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Так, відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі за № 6-14цс14.

Враховуючи наведене, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Згідно надано банком розрахунку, останній платіж ОСОБА_3 здійснила 09 вересня 2015 року на суму 200 гривень (а.с.9).

Строк дії кредитної картки - до січня 2018 року (а.с.10).

Таким чином строк повернення кредитних коштів становить до січня 2018 року включно.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 5 січня 2018 року (а.с.1) та просить стягнути заборгованість за кредитним договором в повному обсязі станом на 30 вересня 2017 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якої просила відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.06.2008 року, станом на 30.09.2017 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48 385,22 грн., яка складається з 3 073,63 грн. заборгованості за кредитом; 39 112,85 грн. заборгованості по відстоткам за користування кредитом; 3 418,49 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 2 280,25 грн. штрафу (процентна складова). (а.с.5-9).

Тому суд частково задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом в розмірі 3 073,63 грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідачки 3 418,49 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 2 280,25 грн. штрафу (процентна складова), які згідно наданого позивачем розрахунку нараховані банком після 14 квітня 2014 року, суд відмовив на підставі статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р., якою введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, оскільки відповідачка зареєстрована у м. Добропілля, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти на поточну та прострочену заборгованості нараховано за період з 01.07.2008 року по 31.12.2012 року у розмірі 36%, що обумовлено договором між сторонами, з 01.01.2013 року по 29.08.2014 року застосовано ставку 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 застосовано ставку 34,80% річних, з 1 квітня 2015 року застосовано ставку 43,20%, що більше від обумовленої договором процентної ставки.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 1 квітня 2015 року в односторонньому порядку, то суд першої інстанції вірно врахував положення частин 1-4 статті 1056-1 ЦК України та визначив, що у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначене узгоджується з висновком правовою позицією Верховного Суду України у справі за №6-1374цс17.

Згідно наданих представником позивача виписок з архіву смс-інформування про збільшення процентної ставки 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року на телефон відповідача, зазначений у анкеті-заяві, а саме +380999310515 були відправлені повідомлення про збільшення процентної ставки до 2,9% на місяць та до 3,6% на місяць відповідно.(а.с. 103-104).

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не був належним чином повідомлений про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом з 01 квітня 2015 року до 43,20%, а тому дійшов вірного висновку, що нарахована сума процентів за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року підлягає зменшенню.

А тому судом вірно перераховано розмір заборгованості за процентами за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року із обумовленої договором ставки 36%, та зменшено розмір заборгованості за процентами за цей період до 2 674,05 гривень та правильно стягнуто заборгованість за процентами за весь період користування кредитом в сумі 4 324,17 грн. (сума 1650,12 грн. до 1 квітня 2015 року та 2 674,05 грн. після 1 квітня 2015 року).

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.В. Гапонов

Судді: Т.В. Космачевська

Л.П. Никифоряк