Рішення № 76695104, 19.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1724/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гнітько О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської районної у м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2018 року ОСОБА_3 /надалі - позивач; ОСОБА_3Г./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської районної у м. Полтаві ради /надалі - відповідач/ про визнання протиправним та скасування рішення Київської районної у м. Полтаві ради від 01.03.2018 про відмову ОСОБА_3, що мешкає в м. Полтаві по пров. Шевченка, 11, кім. 121, у наданні земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г та зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г та надати вищевказану земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Київської районної у м. Полтаві ради від 01.03.2018 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" ОСОБА_3 відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража відповідно до поданих графічних матеріалів, оскільки на вказані земельні ділянки по вул. Кучеренка, 20-Г рішеннями районної ради надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам. Звертав увагу на те, що позивачем виконані всі вимоги чинного законодавства, у той час як відмова відповідача у наданні ОСОБА_3 земельної ділянки не ґрунтується на нормах закону.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/1724/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14:00 11 липня 2018 року.

12 червня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов /том 1 а.с. 39-41/, у якому представник Київської районної у м. Полтаві ради просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що на земельні ділянки по вул. Кучеренка, 20-Г рішеннями районної ради іншим особам надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року підготовче засідання відкладено до 12:00 25 липня 2018 року.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №816/1724/18 на тридцять календарних днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15:00 06 вересня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15:00 19 вересня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Київської районної в м. Полтаві ради із заявою від 31 січня 2018 року (вхідний номер №Т04.1-14/0157 від 31.01.2018) /том 1 а.с. 49/ про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в районі вулиці ОСОБА_4.

До вказаної заяви позивачем було додано графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки /том 1 а.с. 50/.

Пунктом 2 рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" гр. ОСОБА_3, що мешкає в м. Полтаві по пров. Шевченка, 11, кім. 121, відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража відповідно до поданих графічних матеріалів, оскільки на вказані земельні ділянки по вул. Кучеренка, 20-Г рішеннями районної ради надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам /том 1 а.с. 34/.

Тобто фактично пунктом 2 рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" відмовлено гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г.

Позивач не погодився з рішенням Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" про відмову ОСОБА_3 у наданні земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

За приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до частини 3 статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Рішенням позачергової другої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних в місті Полтаві рад" від 25 лютого 2016 року вирішено, що до повноважень Октябрської, Ленінської, та Київської районних в місті Полтаві рад належить вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок для: будівництва та обслуговування окремих індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); ведення індивідуального садівництва; індивідуального гаражного будівництва; ведення особистого селянського господарства; городництва; сінокосіння та випасання худоби /том 1 а.с. 68/.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом, пунктом 2 рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" фактично відмовлено гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г з посиланням на те, що на вказані земельні ділянки по вул. Кучеренка, 20-Г рішеннями районної ради надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам, на підтвердження чого до матеріалів справи надано витяги з відповідних рішень.

Однак, така підстава як надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам не передбачена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України як підстава для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що передача земельних ділянок у власність або користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (статті 118, 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували право власності на всі земельні ділянки по вул. Кучеренка, 20-Г відповідно до поданих графічних матеріалів - схеми по розміщенню індивідуальних гаражів на земельній ділянці по вул. Кучеренка, 20-Г у м. Полтаві /том 1 а.с.168/.

Зокрема, у матеріалах справи міститься лише один витяг з рішення (від 22.12.2016), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Кучеренка, 20-Г, гараж № 25 та передано вказану земельну ділянку у власність іншій особі /том 2 а.с. 65/.

Іншими рішеннями, витяги з яких надано відповідачем до суду та містяться у матеріалах справи, відповідачем надавалися дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража або продовжувалися терміни дії пунктів певних рішень стосовно надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража.

Відтак, пункт 2 рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року "Про розгляд заяв громадян із земельних питань", що вмотивований наданням іншим особам дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Кучеренка, 20-Г у м. Полтаві, прийнятий без урахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб'єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-358а13, від 07 червня 2016 року № 21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року № 463/3375/15-а.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимогам даної норми відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що пункт 2 рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року, яким відмовлено гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г та надати вищевказану земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г, - є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягає.

Так само не підлягає задоволенню позовна вимоги про зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради надати ОСОБА_3 земельну ділянку у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г для будівництва індивідуального гаража, оскільки передачі земельної ділянки у власність передують встановлені Земельним кодексом України процедури отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, виготовлення такого проекту землеустрою, а також його затвердження.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України cуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип верховенства права, який відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Київську районну в м. Полтаві раду (ідентифікаційний код 34204415, вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, 36014) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 31 січня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві в районі вул. ОСОБА_4 по вул. Кучеренка, 20-Г, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, пров. Шевченка, 11, кім. 121, м. Полтава, 36000) до Київської районної у м. Полтаві ради (ідентифікаційний код 34204415, вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 01 березня 2018 року, яким відмовлено гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві по вул. Кучеренка, 20-Г.

Зобов'язати Київську районну в м. Полтаві раду (ідентифікаційний код 34204415, вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, 36014) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 31 січня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража у м. Полтаві в районі вул. ОСОБА_4 по вул. Кучеренка, 20-Г, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 26 вересня 2018 року.

Суддя С.С. Сич