Постанова № 76695020, 26.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/274/18 Номер провадження 22-ц/775/1374/2018

Єдиний унікальний номер 240/274/18 Головуючий у 1 інстанції Щербак Ю.В.

Номер провадження 22-ц/775/1374//2018 Суддя-доповідач Дундар І.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Будулуци М.С., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 04 липня 2018 року, прийняту в приміщенні суду в смт Олександрівка Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказали, що 30 травня 2007 року укладено договір з ОСОБА_3, за яким він отримав кредит в сумі 64904,68 грн зі сплатою відсотків в розмірі 16,08% з кінцевим терміном повернення 30 травня 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 27 червня 2016 року вони звернулись з претензією кредитора до Олександрівської державної нотаріальної контори. 18 липня 2016 року отримали відповідь, що його спадкоємцем є ОСОБА_2 28 грудня 2017 року вони направили відповідачу претензію, яка не виконана. Станом на час смерті заборгованість за кредитним договором склала 150180,73 грн., в зв'язку з чим просили стягнути з відповідача заборгованість в сумі 116916,03 грн. та судовий збір.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 04 липня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що ухвала незаконна, необґрунтована, суд першої інстанції не врахував, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху вони надали належним чином засвідчені докази та копії документів на підтвердження повноважень представника, тобто вони усунули недоліки у встановлений судом строк.

В судове засіданні сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунені зазначені в ухвалі недоліки: позивачем не надано оригіналів письмових доказів, додані до позову їх копії не засвідчені в порядку, встановленому законодавством, засвідчені особою, яка не має на те повноважень, не надано довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника.

Але таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця (арк. спр.2-3).

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 12 червня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без руху (арк. спр. 10).

Обгрунтовуючи наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, суддя виходив з того, що не додано документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала заяву, оскільки додано ксерокопію довіреності, засвідченої цією ж особою та не надано оригіналів письмових доказів, додані до позову їх копії не засвідчені в порядку, встановленому законодавством.

Дійсно, на підставі ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що докази, які зазначені в позовній заяві, були додані до неї в копіях, які засвідчила своїм підписом представник позивача та зазначила дату такого посвідчення (арк..спр.42-55).

Так само була засвідчена копія довіреності представника позивача, який підписав позовну заяву (арк..спр.56). Окремих вимог щодо порядку засвідчення копій довіреності Цивільний процесуальний кодекс України не містить, тобто посилання суду першої інстанції на неналежне посвідчення копії довіреності та не скріплення її печаткою є безпідставним.

Крім того, згідно із ч.1 - 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Отже, не можна визнати обґрунтованим посилання суду як на підставу повернення апеляційної скарги ненадання оригіналів письмових доказів та неналежне посвідчення копії довіреності, оскільки за змістом ч.6 ст.95 ЦПК України суд за клопотанняма учасника справи або з власної ініціативи може витребувати оригінал письмового доказу.

За таких обставин навіть якщо суд вважав неналежним засвідченням копій доказів та довіреності, сам по собі цей факт не є недоліком позовної заяви, наслідком неусунення якого може бути її повернення.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду(Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).

На підставі ч.1 ст.379 підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст.379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 04 липня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: