Рішення № 76694713, 24.09.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/975/18

24 вересня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (далі – позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі – відповідач) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по ВП №50323690 від 23.05.2018 року, винесені старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, які в подальшому слугували підставою щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2018 року ВП №56490492 та ВП №56490641.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження ВП №50323690 про примусове виконання виконавчого листа №607/11303/14-ц, виданого 30.12.2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про зобов’язання виконавчого комітету Тернопільської міської ради позачергово надати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двохкімнатну благоустроєну квартиру, яка б відповідала санітарним та технічним вимогам, у зв’язку із обвалом житлового будинку. 23.05.2018 року по ВП №50323690 державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які в подальшому слугували підставою щодо винесення 30.05.2018 року постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №56490492 та ВП №56490641.

Позивач не погоджується із вказаними постановами, оскільки на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2015 року у справі №607/11303/14-ц громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 29.03.2016 року сім'ю ОСОБА_1 у складі трьох осіб, з яких є ОСОБА_2, включено в позачерговий список на одержання жилих приміщень, про що 08.04.2016 року листом №1396/08 було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Відзначає, що жодних дій, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2016 року у двомісячний строк відповідачем не було проведено, а сплив строку для добровільного виконання рішення суду сам по собі не є достатньою підставою, для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

За таких обставин, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 03.07.2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.35-39), просив відмовити у задоволенні в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що інформація щодо виконання виконавчого листа № 607/11303/14-ц, виданого 30.12.2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, з 25.02.2016 року по 13.02.2018 року від позивача не надходила. При цьому, боржником рішення суду не виконано і по даний час. Державним виконавцем 23.05.2018 року по ВП №50323690 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", а тому відповідно до вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанови щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

За таких обставин, вважає оскаржувані постанови правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, призначене на 03.07.2018 року та 11.07.2018 року, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відкладено розгляд справи на 11.07.2018 року та 10.08.2018 року відповідно.

Ухвалою суду від 10.08.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, допущено заміну неналежного відповідача відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на належного – управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Відкладено розгляд справи на 22.08.2018 року.

Ухвалою суду від 22.08.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, продовжено процесуальний строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 30.08.2018 року.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року відкладено розгляд справи на 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, оголошено перерву у розгляді справи до 24.09.2018 року.

Учасниками справи, на підставі ч.3 ст.194 КАС України, заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.91, 92).

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з’ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 25.02.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50323690 (а.с.9) про примусове виконання виконавчого листа №607/11303/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської 30.12.2015 року на виконання рішення від 08.04.2015 року про зобов’язання виконавчого комітету Тернопільської міської ради позачергово надати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двохкімнатну благоустроєну квартиру, яка б відповідала санітарним та технічним вимогам, у зв'язку з обвалом житлового будинку (а.с.8).

В подальшому, 06.02.2018 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області позивачу направлено вимогу державного виконавця №631/03.3-32, якою зобов’язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради виконати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2015 року у справі №607/11303/14-ц, про що негайно повідомити державного виконавця. У разі невиконання надати ґрунтовні письмові пояснення (а.с.13).

Листом від 13.02.2018 року №710/05 позивачем повідомлено начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, що на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2015 року у справі №607/11303/14-ц громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради протоколом №3 від 17.03.2016 року (а.с.11), 29.03.2016 року сім’ю ОСОБА_1 у складі трьох осіб (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) включено в позачерговий список на одержання житлового приміщення під порядковим номером 361. Отже, поставивши вищезазначених осіб на позачерговий список осіб, які потребують покращення житлових умов, виконавчий комітет Тернопільської міської ради вважав, що частково виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/11303/14-ц (а.с.14-15).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 13.04.2018 року ВП №50323690 за невиконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2015 року у справі №607/11303/14-ц у встановлений постановою про відкриття провадження від 25.02.2016 року строк, накладено на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с.16), яка скасовано в судовому порядку рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року у справі №819/759/18 (а.с.17-19).

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 23.05.2018 року по ВП №50323690 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.20), а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. (а.с.21) та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 100,00 грн. (а.с.22), які виділено в окремі провадження ВП №56490641 та ВП №56490492 відповідно з винесенням 30.05.2018 року постанов про відкриття виконавчого провадження (а.с.24, 25).

Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.05.2018 року по ВП №50323690, які в подальшому слугували підставою щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2018 року ВП №56490492 та ВП №56490641, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесеного на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі – Закон №606-XIV) і від 02.06.2016 року№1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV (в редакції діючій на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст.25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Зі змісту ст.27 Закону №1404-VIII (діюча редакція) слідує, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як встановлено судом, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2015 року у справі № 607/11303/14-ц є рішенням немайнового характеру.

Відповідно до ст.10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені ст.64-67 Закону №1404-VIII.

Із наведених законодавчих норм слідує, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

В силу приписів ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у порядку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Як слідує з матеріалів справи, 23.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50323690 на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає суду підстави для висновку, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону №1404-VIII, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Судом з’ясовано, що виконання зазначеного рішення суду можливе лише боржником, оскільки позачергово надати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двохкімнатну благоустроєну квартиру, яка б відповідала санітарним та технічним вимогам може виключно громадська комісія з житлових питань при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради.

Також, суд встановив, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону №1404-VIII. Водночас, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2015 року у справі № 607/11303/14-ц може бути виконане лише боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що в даних спірно-правових відносинах стягнення виконавчого збору з позивача є безпідставним та необґрунтованим, що обумовлює необхідність скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.05.2018 року ВП №50323690.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2018 року ВП № ВП №56490641 про примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 23.05.2018 року ВП №50323690, слід зазначити, що остання є похідною вимогою від розглянутої вище (основної вимоги), у розумінні положень п.23 ч.1 ст.4 КАС України, а тому також підлягає задоволенню.

Водночас, у відповідності до ст.42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.1, 2, 9 розд.І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2830/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження відносяться:

виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Як вбачається з постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.05.2018 року ВП №50323690, що під час організації виконавчих дій державним виконавцем понесено витрати виконавчого провадження в сумі 100 грн., в тому числі: виготовлення документів виконавчого провадження в сумі – 19,20 грн.; пересилання документів виконавчого провадження в сумі – 29, 80 грн.; користування автоматизованою системою виконавчого провадження в сумі – 51,00 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач поніс витрати, пов'язані з організацією виконавчих дій, суд вважає, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.05.2018 року ВП №50323690, та про примусове виконання такої постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2018 року № ВП №56490492 винесено правомірно, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині їх скасування слід відмовити.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов виконавчого комітету Тернопільської міської ради (місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Листопадова, будинок 5, код ЄДРПОУ 04058344) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (місцезнаходження: 46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8, код ЄДРПОУ 34905804) про скасування постанов задовольнити частково.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.05.2018 року ВП №50323690, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2018 року ВП №56490641, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4

У задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.05.2018 року ВП №50323690 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2018 року ВП №56490492, винесених головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.