Ухвала суду № 76694497, 26.09.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 220/1674/18

Провадження № 1-кп/265/484/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С.С.,

судді Мельник І.Г.,

основних присяжних Кисельова В.В., Морозової Ю.А., Сичугова І.А.,

запасної присяжної Пріщепа А.О.,

за участю секретаря Мамаєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050620000835 від 06.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 257, ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кузь А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката Кінько В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката Черкас В.Н., -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя перебуває вказане кримінальне провадження №12017050620000835 від 06.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 257, ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.

Під час досудового розслідування щодо обвинувачених обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, так на підставі ухвали суду від 30 липня 2018 року строк тримання обвинувачених під вартою спливає 27 вересня 2018 року.

До вказаної дати судовий розгляд не може бути завершений, так як у справі не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, письмові докази у справі не досліджувалися.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, так як ризики, встановлені під час обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати на теперішній час.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишили вирішення даного питання щодо запобіжного заходу на розсуд суду.

Захисник - адвокат Соколов Р.Г. відмовились висловлювати свою позицію щодо запобіжного заходу його підзахисному даному складу суду.

Захисник - адвокат Кінько В.М. залишили вирішення питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на розсуд суду.

Захисник - адвокат Черкас В.М. зазначав, що прокурором на даній стадії кримінального провадження, незаконно подано клопотання в порядку ст.. 331 КПК України про вирішення питання про запобіжний захід обвинуваченим, у зв'язку з тим, що таке клопотання подається під час судового розгляду.

Вислухавши учасників судового засідання, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 385 ч.1 КПК України виклик присяжних здійснюється тільки після призначення судового розгляду судом присяжних, питання щодо якого вирішується на підготовчому судовому засіданні. Тому суд вважає, висловлювання сторони захисту щодо незаконного розгляду питання щодо запобіжного заходу, відповідно до ст.. 331 КПК України, на даній стадії судового розгляду, недоречним.

Що стосується вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, у тому числі бандитизм, розбій та пов'язаних із позбавленням життя осіб.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості,превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.. 257, ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, за одне з яких законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді тримання під вартою на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а також особи обвинувачених.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, яке ще не почалось розглядом по суті.

Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шести десяти днів.

На підставі наведеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі обвинуваченим ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 строком на 60 діб, тобто до 24 листопада 2018 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачені.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Гноєвой С.С.

Судді Мельник І.Г.

Основні присяжні Кисельов В.В.

Морозова Ю.А.

Сичугова І.А.