Постанова № 76694369, 24.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/7074/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Большакової О.О.

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 року (головуючий суддя Рудакова І.П.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів у справі №464/399/16-а провадження №2-а/464/39/18 за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Житловик-С», Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним рішення та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.01.2016 року звернулася в суд з уточненим позовом до ЛКП «Житловик-С», Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради в якому просить визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасувати постанову №169 від 27.11.2014 року про накладення адміністративного стягнення, стягнути з відповідачів матеріальну шкоду спричинену їй бездіяльністю відповідачів в результаті якої постійно протікали стічні вод з плит перекриття в помешкання, де вона проживає і змушена на протязі більше 15 років постійно робити ремонт, у сумі 100000 грн. та моральну шкоду у сумі 5000 грн. за стреси, які їй приходилось переносити із-за бездіяльності відповідачів, зобов'язати відповідачів вчинити певні дії: надати їй відповідні документи (акти), про те що над будинком 16-а по вулиці Г.Хоткевича м. Львова необхідно зробити похилий дах.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 року позов задоволено частково. Поновлено строк на подання адміністративного позову. Скасовано постанову адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради №169 від 27.11.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 150 КУпАП у виді штрафу 51 гривня, а справу закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції частково ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 року та стягнути з відповідачів матеріальну шкоду на суму 100000 грн. та моральної шкоди на суму 5000 грн., яку обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме відповідачі не подали жодного доказу, що не з їх вини на протязі на протязі більше 20 років стічні води, які утворювали ставки на плитах перекриття будинку в якому проживала її сім'я топили квартиру. Як власник і споживач оплачує за житлово-комунальні послуги, в тому числі за утримання будинку. Відповідачі отримували кошти за утримання будинку і зобов'язані були належним чином утримувати будинок. Відповідачам відомо було, що після кожного дощу утворюються ставки на панелях перекриття будинку в якому проживає її сім'я і вода тече в квартиру її сім'ї і руйнує не тільки квартиру але й меблі. Своєю бездіяльністю вони постійно на протязі двадцяти років спричиняли її сім'ї, в тому числі як матеріальну так і моральну шкоду. Бездіяльністю посадових осіб владних структур держави України, органу місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами 20 років її сім'ї спричинялась матеріальна та моральна шкода про що вона писала у своїх заявах і просила приймати хоча б якісь міри та відшкодувати шкоду. Однак відповідачі не відповідали на такі її заяви, а суд першої інстанції не надав належну оцінку її заявам. Суд порушив принцип верховенства права, принцип законності, принцип змагальності. В результаті бездіяльності відповідачів, які не приймали ніяких мір, щоб стічні води не затоплювали квартиру її сім'ї, сім'я переносила великі страждання, постійно була в тривозі, а відповідачі не приходили навіть тоді, коли вона просила прийти спустити воду, яка знаходилась на панелях, щоб хоча призупинити потік води в квартиру і приходилось звертатись в аварійну службу чи в гарячу лінію. Тільки коли справу розглядав суд у 2017 року і питання, щодо грубого порушення прав її сім'ї стояло на контролі у посадових осіб владних структур держави України, панелі, через які стічні води текли прямо в її квартиру, прикрили рубероїд, на що списали більше мільйона гривень державних коштів, хоча за ці кошти можна було зробити похилий дах. Однак суд повернув відповідачам ці документи, щоб не було видно на що відповідачами списуються державні кошти. Суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Суд першої інстанції не довів обставини, які вважає встановленими. Висновок суду першої інстанції, яким відмовлено у позовних вимогах, не відповідає обставинам справи. В ухвалені судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді. Суд не надав належної оцінки доказами, які підтверджують, що із-за бездіяльності відповідачів на протязі багатьох років стічні води через плити перекриття протікали в квартиру її сім'ї, чим спричинялась велика як матеріальна так і моральна шкода. Також судом не взято до уваги, що саме відповідачі несуть відповідальність за належне утримання будинку в якому проживає її сім'я. Суд при прийнятті рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи. Відповідачі постійно проявляли явну бездіяльність, чим змусили її звертатись в різні інстанції, в тому числі і в суд, а суд не побачив бездіяльності відповідачів, хоча два томи справи це докази, які подані нею і їй також прийшлось на них затратитись, та ще й одночасно затрачати кошти постійно на ремонт квартири, відповідачі нічого не робили, щоб не топило квартиру її сім'ї. Саме із-за бездіяльності ЛКП «Житловик-С» та Сихівської районної адміністрації квартиру її сім'ї постійно затоплювало. Тільки після того, як вона зверталась в усі інстанції ЛКП «Житловик-С» складало акт про затоплення. Не раз було так, що затопили 10 раз, а акт складали один, і то приходили тоді, коли вже не йшли дощі, щоб написати, що не виявили затоплення. Саме ЛКП «Житловик-С» несе відповідальність за будинок, оскільки будинок находиться на балансі ЛКП «Житловик-С». ЛКП «Житловик-С» підпорядковане Сихівській районній адміністрація і разом вчиняють бездіяльність спричиняють шкоду, як матеріальну так і моральну. Всі комунальні вигоди у технічному поверсі були зроблені за власні кошти її сім'ї. Обіцяли, що як нададуть нормальне житло, то все відшкодують, що було зроблено її сім'єю в цьому технічному приміщені. Однак нормального житла для її сім'ї, де два інваліда першої групи посадові особи владних структур держави України так і не змогли надати. Суд не надав оцінку навіть тим документам, які підтверджують, що в квартирі жити було не можливо. Постійно від затоплення перегоряла електропроводка і постійно її приходилось замінювати, в квартирі була сирість, завівся грибок, часто на довго її сім'я залишалась без світла. Різко погіршився стан здоров'я її сім'ї. Коли позивачка звернулась до ЛКП «Житловик-С» із заявами, щоб відшкодували у добровільному порядку спричинену її сім'ї в тому числі і шкоду, постійним затопленням квартири, то відповіді на свої заяви не отримала. І суд цим її заявам не надав оцінку і незаконно прийшов до висновку, що шкода їй не заподіяна, заяви є в матеріалах справи. Просить апеляційний суд надати оцінку цим заявам, які є доказам, що підтверджують, що роками відповідачі не реагували на її заяви і своєю бездіяльністю спричиняли їй, як матеріальну так і моральну шкоду. Відповідачі підробили документи про самочинне будівництво. Суду надано докази, в тому числі її заяви до відповідачів, фотографії, які підтверджують, в якому стані з вини відповідачі через затоплення знаходилась її квартира, акти відповідачів, які підтверджують, що з вини відповідачів стільки років затоплювало її квартиру. Суд замість того, щоб зупинити бездіяльність відповідачів та зобов'язати відшкодувати шкоду спричинену бездіяльністю, сприяє відповідачам у бездіяльності та знущанню над людьми. Згідно статті 40 КУпАП суд, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування шкоди. А на неї відповідачі незаконно наклали адміністративне стягнення, своєю бездіяльністю двадцять років спричиняли шкоду, а суд вирішив, шо навіть 5000 гривень за моральну шкоду не треба стягувати. Відповідачі мають нести відповідальність за безгосподарне утримання будинку, адже беруть кошти із жильців за утримання будинку. Постанови та розпорядження районної адміністрації повинні відповідати чинному законодавству. Якщо вони суперечать чинному законодавству, то вони не є законними. Позивачем надано суду докази, які підтверджують, що її сім'я була вселена в технічне приміщення, яке робила переобладнання в житлове приміщення, надано суду докази, які підтверджують, скільки вона зверталась до відповідачів. Однак вони нічого не робили і їх бездіяльність приводила до того, що вона змушена була брати кредити і робити постійно ремонт квартири.

Відповідачі до суду відзив на апеляційну скаргу не подавали, що не перешкоджає розгляду справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині не задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди на суму 100000 грн. та моральної шкоди на суму 5000 грн.

Представник Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради Матковська О.В. заперечила вимоги апеляційної скарги просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в чинній редакції) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 2 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 04.11.2014 року майстром ЛКП «Житловик-С» відносно позивачки було складено протокол про адміністративне правопорушення №4, про те що вона самочинно почала влаштовувати балкон на фасаді будинку та облаштування на технічному поверсі житлової кімнати з санвузлом за адресою: АДРЕСА_1, чим порушила правила користування приміщеннями житлових будинків.

Постановою Адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 27.11.2018 року №169 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 150 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. 00 коп.

Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними позивач звернулася до суду.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 року позов задоволено частково. Поновлено строк на подання адміністративного позову. Скасовано постанову адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради №169 від 27.11.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 150 КУпАП у виді штрафу 51 гривня, а справу закрито.

В частині задоволення позовних вимог рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 учасниками справи не оскаржується, а відтак в силу приписів статті 308 КАС України, не є предметом перегляду в цій частині судом апеляційної інстанції.

Також окремою ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 року встановлено порушення строку розгляду справи на значний термін.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині вимог в задоволенні яких відмовлено колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той час, відповідно до положень частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?ю;…&?а; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?е;…&? ;». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Колегія суддів не ставить під сумнів надані позивачем докази (акти, відповіді, заяви, скарги, фотографії) на підтвердження завданих їй матеріальних та моральних страждань, однак такі не можуть братись до уваги та оцінюватись судом при розгляді даної адміністративної справи, так як питання стягнення майнової та моральної шкоди, яка могла бути спричиненою діями чи бездіяльністю відповідача підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у сумі 100000 грн. та моральної шкоди у сумі 5000 грн. провадження у справі слід закрити.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 268, 286, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 року у справі №464/399/16-а провадження №2-а/464/39/18 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Сихівського районного суду міста Львова від 25-26.06.2018 року у справі №464/399/16-а провадження №2-а/464/39/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

О.О. Большакова

Повний текст постанови складено 26.09.2018 року