Постанова № 76694347, 24.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5972/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Большакової О.О.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року (головуючого судді Плахтій Н.Б.) ухвалена у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк о 11 год. 17 хв. повний текст складено 19.06.2018 року у справі №803/762/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.04.2018 року звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 30.06.2017 №423735-13.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а саме позивачу на праві власності належить автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2012 року випуску, з дизельним двигуном об'ємом 4367 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3. Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 р. № 423735-13 (надалі - ППР), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25 000,00 грн. Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. При цьому, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4 ст. 267 ПК України). За приписами пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. Згідно пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 21-94а13 від 16.04.2013 р. Згідно п.п. 14.1.220 п.14.1 ст.14 ПК України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах. Враховуючи, що у свідоцтві про реєстрацію вищезазначеного транспортного засобу позивача копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи № 803/762/18, зазначено лише рік випуску транспортного засобу (2012 р.), календарну дату виготовлення цього транспортного засобу визначити неможливо, відтак обрахунок має здійснюватися з 01.01.2012 року. Таким чином враховуючи, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років, зазначений вищі транспортний засіб позивача у 2017 році вже не є об'єктом оподаткування транспортний податком, оскільки з урахуванням вищевказаних приписів норм чинного законодавства календарні роки слід рахувати з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., що також підтверджується Харківським апеляційним адміністративним судом у своїй ухвалі від 16.02.2017 р. адміністративній справі № 816/1523/16; Харківським апеляційним адміністративним судом у своїй ухвалі від 10.10.2017 р. в адміністративній справі № 820/1988/17; Київським апеляційним адміністративним судом у своїй ухвалі від 19.10.2017 р. в адміністративній справі № 823/1217/17, Харківським апеляційним адміністративним судом у своїй постанові від 15.05.2018 р. в адміністративній справі № 820/133/18. Враховуючи вищенаведене, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2017 рік не відповідає вимогам діючого законодавства України та є протиправним.

Відзиву відповідачем на апеляційну скаргу до суду не подано, що не перешкоджає розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, рік випуску 2012, об'єм двигуна 4367, тип пального «дизель», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

30.06.2017 ГУ ДФС у Волинській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №423735-13, яким визначено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за податковий період 2017 в розмірі 25000,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до таких висновків.

1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII, яким викладено в новій редакції статтю 267 ПК України.

При цьому Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 267 ПК України, які з 01 січня 2017 року набрали чинності.

Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм слідує, що об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які відповідають трьом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно); 2) середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) повинен бути зазначений у переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200,00 грн.

Відтак, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. (3200,00 грн. х 375).

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Згідно пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).

Аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно Мінекономрозвитку та не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Більше того, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році. До повноважень відповідача не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Скаржник вказує, що згідно з підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, водночас річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу. В силу приписів підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 ПК України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах. Оскільки в свідоцтві про реєстрацію належного позивачу транспортного засобу зазначено лише рік його випуску - 2012, то календарною датою його виготовлення є 01.01.2012. Позивач зазначає, що у 2017 році його транспортний засіб не є об'єктом оподаткування, оскільки з врахуванням наведений приписів податкового законодавства календарні роки слід рахувати з 01.01.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Однак, вказані доводи позивача спростовуються наступним.

Згідно з пунктами 33.1, 33.3 статті 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Отже, встановлений підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період передбачає період часу, за який відбувається обчислення і сплата транспортного податку, а саме: календарний рік. Водночас податковий період не є тотожним поняттю періоду експлуатації транспортного засобу, про що зазначає позивач.

На офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку наведений перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, де в колонці «Рік випуску (включно)» по автомобілю марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, об'єм циліндрів двигуна 4,4, тип пального «дизель» зазначено «до 5 років» без вказівки на конкретний рік випуску транспортного засобу.

На запит суду першої інстанції про отримання інформації щодо року випуску автомобіля марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, об'ємом циліндрів двигуна 4,4, тип пального «дизель», який станом на 01.01.2017 мав середньоринкову вартість понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, Мінекономрозвитку повідомило, що розрахована у 2017 році згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER, рік випуску 2012, об'ємом циліндрів двигуна 4,4, тип пального «дизель» становила 1868412,98 грн. (а.с.75-76).

Таким чином, розрахована Мінекономрозвитку середньоринкова вартість транспортного засобу позивача станом на 01.01.2017 становила 1868412,98 грн., що є більше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати (375 х 3200 = 1200000 грн.), відтак вказаний транспортний засіб підпадає під об'єкт оподаткування, визначений підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Волинській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року у справі № 803/762/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

О.О. Большакова

Повний текст постанови складено 26.09.2018 року