Постанова № 76694182, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5522/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Качмара В.Я., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року про залишення позову без розгляду (суддя - Стрепко Н.Л., м. Львів, повний текст ухвали складено та підписано 23 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 19.03.2018 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.03.2018 №0006-вих-769/27, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. та закриття провадження у справі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року у справі №463/1433/18 позовну заяву залишено без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції протиправно не взяв до уваги той факт, що позивач повідомляв про зумовлену неможливість особисто брати участь у судовому засіданні у зв'язку із зайнятістю на роботі, та просив відкласти розгляд справ на іншу дату.

Відповідач відзиву на апеляцій скаргу не подав.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином повідомлений про розгляд його адміністративного позову, повторно без поважних причин не з'явився в судове засідання, явку представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його трудовою зайнятістю, однак жодних доказів, які підтверджують даний факт, суду не надав.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними та передчасними з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №463/1433/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, та призначено спрощене позовне провадження для розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні на 03 квітня 2018 року на 11:40 год.

03 квітня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що зумовлене неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, якому доручено участь у даній справі через перебування в іншому судовому засіданні. Також на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити особисту участь у судовому засіданні через особисту зайнятість. Зважаючи на дані обставини, судом першої інстанції відкладено розгляд справи на 23 травня 2018 року на 14:00 год.

У судове засідання призначене на 23 травня 2018 року позивач повторно не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити особисту участь у судовому засіданні через трудову зайнятість.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року у справі №463/1433/18 позовну заяву залишено без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Так, ч.5 цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується із закріпленим у п.4 ч.1 ст.240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Згідно із ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у матеріалах справи є клопотання позивача про відкладення розгляду справи, призначеного на 23 травня 2018 року у зв'язку із трудовою зайнятістю, а тому залишивши позовну заяву без розгляду суд першої інстанції позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушивши його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, що гарантовано ст.5 КАС України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що у розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.

Частиною 1 ст.205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. З цього положення слідує, що залишення позовної заяви без розгляду з мотивів повторної неявки позивача повідомленого належним чином про розгляд справи, можливе лише у випадку коли неявка позивача перешкоджає розгляду справи, тобто коли справа не може бути розглянута без участі позивача, але таким чином позивач зловживає процесуальними правами затягуючи розгляд справи. Даних про те, що явка позивача визнана обов'язковою матеріали справи не містять.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що неявка позивача в судове засіданні не є перешкодою для розгляду справи, якщо це не перешкоджає її розгляду.

При цьому доводів неможливості розгляду справи за відсутності позивача судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено та не зазначено, чому неприбуття в судове засідання позивача перешкоджає його проведенню, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача без поважних причин.

Таким чином, судом першої інстанції застосовано норми п.4 ч.1 ст.240 КАС України без їх взаємозв'язку з нормами ст.205 КАС України, чим позбавлено позивача права на розгляд його справи в суді.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, у справі Delcourt v. Belgium суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, залишивши позовну заяву без розгляду, позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушивши його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, що гарантовано ст.5 КАС України.

За таких обставин, з врахуванням вказаних законодавчих положень та п.4 ч.1 ст.320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, що унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи, а тому, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року про залишення позову без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. Я. Качмар А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.