Постанова № 76693867, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4112/17 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на проголошену о 10 годині 46 хвилин ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, повний текст якої складено у цей же день, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року, яке набрало законної сили 22.05.2018 року, задоволено позовні вимоги Головного управління ДФС у Київській області (далі - Позивач, ГУ ДФС у Київській області) до товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі - Відповідач, ТОВ «Білоцерківвода») та стягнуто з товариства 4 109 337,65 грн. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

У липні 2018 року ТОВ «Білоцерківвода» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просило розстрочити виконання рішення суду від 20.04.2018 року у справі №810/4112/17 про стягнення заборгованості у розмірі 4 109 337,65 грн. строком на 12 місяців по 342 444,80 грн. щомісяця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року вказану заяву задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за наявності достатніх підстав вважати, що виконання рішення може ускладнитись, зокрема, у зв'язку із матеріальним становищем Відповідача, суд наділений правом розстрочити виконання рішення. Крім того, суд підкреслив, що ТОВ «Білоцерківвода» є особливо важливим об'єктом життєзабезпечення міста Біла Церква, станом на момент звернення до суду із вказаною заявою не має достатньої кількості обігових коштів для виконання судового рішення вчасно та у повному обсязі, у той час як арешт майна та коштів може поставити під загрозу нормальне функціонування міста. Поряд з цим, суд зазначив, що податковий борг виник у зв'язку зі стрімким зростанням цін і тарифів у 2013-2016 роках, що перестало відповідати економічним реаліям, а відтак перед Відповідачем утворилася заборгованість споживачів на суму більше дев'яти мільйонів гривень. Крім іншого, суд звернув увагу, що неможливість виконання судового рішення також зумовлено невиконанням державою зобов'язань щодо оплати субвенцій за умовами примірного договору, який ТОВ «Білоцерківвода» з уповноваженими суб'єктами був укладений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. При цьому наголошує на неврахуванні судом першої інстанції приписів п. п. 100.5, 100.7 ст. 100 Податкового кодексу України, оскільки їх положення обов'язково мають застосовуватися у сукупності з нормами ст. 378 КАС України.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Білоцерківвода» просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що станом на 27.07.2018 року останнім повністю сплачено податковий борг, у зв'язку з чим питання розстрочення останнього не мають сенсу.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за правилами ч. 5 ст. 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення у даній справі, суд першої інстанції не врахував такого.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.02.2018 року у справі №805/1779/15-а, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Статтею 5 Податкового кодексу України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, п. 5.2 цієї статті передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.

Таким чином, норми статті 100 Податкового кодексу України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 ПК України).

Відповідно до п. п. 100.4, 100.5 ст. 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (далі - Перелік №1235).

З урахуванням викладеного Верховний Суд прийшов до висновку, що положеннями п. п. 100.5, 100.7 ст. 100 ПК України врегульовані загальні підстави відстрочення грошового зобов'язання чи податкового боргу. У даному випадку, з урахуванням згаданої позиції Верховного Суду, підстави відстрочення боргового зобов'язання судом, передбачені ст. 378 КАС України, не є вичерпними і мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. п. 100.5, 100.6 ПК України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Згідно розділу I Порядку №1235 до обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, законодавцем віднесено, зокрема, такі:

1. Ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).

Зазначена обставина підтверджується такими документами:

- довідка встановленого зразка, видана фінансовим органом та/або головним розпорядником бюджетних коштів, щодо суми бюджетних асигнувань та/або бюджетних зобов'язань, що не надані (несвоєчасно надані) заявнику, або суми фінансування видатків, що не доведене (несвоєчасно доведене) до заявника в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань;

- заява (в довільній формі) отримувача бюджетних коштів про неперерахування (несвоєчасне перерахування) йому суми коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань;

- довідка встановленого зразка, видана розпорядником бюджетних коштів, щодо суми коштів, яку не перераховано (несвоєчасно перераховано) заявнику в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).

2. Загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Зазначена обставина підтверджується висновком про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться контролюючим органом за даними бухгалтерського обліку.

8. Виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню.

З урахуванням наведених нормативних приписів, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у вже згаданій постанові, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Білоцерківвода» займає монопольне становище на ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних межах міста Біла Церква Київської області та міста Умань Черкаської області.

Тобто, підприємство є єдиним виробником і виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у місті Біла Церква та виробником водопостачання для місті Умань Черкаської області і відповідно до ст. 14 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є особливо важливим об'єктом життєзабезпечення.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що ТОВ «Білоцерківвода» у розумінні Переліку №1235 надає особливо важливі (у тому числі виключні) послуги населенню.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що податковий борг ТОВ «Білоцерківвода» виник у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, на послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг, встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Стрімке зростання цін і тарифів в минулих роках, зокрема, у 2013 - 2016 роках призвело до того, що встановлені тарифи перестали відповідати економічним реаліям, виявилися застарілими та не покривали виробничих витрат, в результаті чого підприємство щомісячно несло збитки від основного виду діяльності - провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

Враховуючи вищенаведене, у держави утворилася значна заборгованість перед ТОВ «Білоцерківвода» за 2013 - 2016 роки з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення та фактичною вартістю даних послуг, зокрема для Відповідача сума заборгованості у тарифах для населення складає 9 863 338,00 гри.; для бюджетних установ - 1 179 371,00 гри.

Кабінетом Міністрів України 18.05.2017 року на виконання ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» була прийнята постанова № 332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення. постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення. які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі - Постанова № 332).

Відповідно до п. 1 Постанови № 332 ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, і централізованого питного водопостачання та водовідведення. які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися га/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення. які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Перерахування коштів субвенції здійснюється в першу чергу за договорами про організацію взаєморозрахунків, які укладені в рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету, в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу), що склався станом на 1 січня 2017 року.

Відповідно до п. 2 Постанови № 332 перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Згідно з п. 3 Постанови № 332 підставою для проведення розрахунків з погашення ^ різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення. постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання га водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2 Постанови № 332.

За умовами п. 8 укладених між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації. Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та ТОВ «Білоцерківвода» договорів про організацію взаєморозрахунків № 03/332 від 07.08.2017 року на суму 8 221 700,00 грн. (а.с. 134-137); № 12/332 від 05.12.2017 року на суму 1 641 600,00 грн. (а.с. 138-141) призначення коштів субвенції є цільовим і повинно бути направлене на погашення податкового боргу, у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій та процентів, нарахованих на суму розстроченого (відстроченого) боргу.

Крім того, як вірно зазначив суд, надаючи аналіз змісту Примірного договору про організацію взаєморозрахунків, затвердженого Постановою № 332, процедура з перерахування субвенції виглядає наступним чином: Казначейство на підставі рішення Мінфіну перераховує Головному управлінню Державної казначейської служби у Київській області кошти, визначені у договорі про організацію взаєморозрахунків; Головне управління Державної казначейської служби у Київській області перераховує отримані кошти на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації; Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, в свою чергу, перераховує дану суму коштів на рахунок Фінансового управління Білоцерківської міської ради; Фінансове управління Білоцерківської міської ради перераховує дану суму коштів на рахунок Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради.

При цьому, як вірно підкреслено судом першої інстанції, лише після перерахування Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради коштів на спеціальний рахунок Відповідача, який відкрито у ГУ БЦ ДКСУ в Київській області, ТОВ «Білоцерківвода» перераховує отримані за договором про організацію взаеморозрахунків кошти до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу, у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 01.01.2018 року умови договорів про організацію взаєморозрахунків не були виконані. Про відсутність бюджетних асигнувань за даними договорами свідчать і надані ТОВ «Білоцерківвода» копії листів Департаменту фінансів Київської обласної державної адміністрації від 01.02.2018 року №10-06/08/306 (а.с. 223), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 31.01.2018 року №06-04/35-689 (а.с. 224), Міського фінансового управління Білоцерківської міської ради Київської області від 02.02.2018 року №44 (а.с. 225), Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради від 18.01.2018 року №180 (а.с. 226).

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується неперерахування заявнику (у даному випадку ТОВ «Білоцерківвода») з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано акцентував увагу на тому, що згідно положень Податкового кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» невиконання Відповідачем судового рішення про стягнення коштів в сумі 4 109 337,65 грн. зумовить накладення арешту на рахунки та майно підприємства, що фактично паралізує його господарську діяльність. Це, у свою чергу, ставить під загрозу припинення чи перебої у водопостачанні та водовідведенні міст Білої Церкви та Умані. Адже при арештованих рахунках, підприємство не матиме змоги здійснювати оплату електроенергії та реагентів для очистки води та стічних вод, що призведе до зупинки роботи підприємства.

Таким чином, зважаючи на встановлення у ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали передбачених Переліком №1235, обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для розстрочення податкового боргу ТОВ «Білоцерківвода» на дванадцять місяців рівними частинами, що відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, обґрунтовуючи свій правильний за своєю суттю висновок, суд не врахував необхідність застосування до спірних правовідносин не лише приписів ст. 378 КАС України, а й положень ст. 100.5, 100.7 ПК України, що тягне за собою зміну оскаржуваної ухвали суду у мотивувальній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення заяви викладені у мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» про стягнення податкової заборгованості - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року викладені у мотивувальній частині даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 25» вересня 2018 року.