Постанова № 76693600, 25.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/3805/17 Номер провадження 22-ц/775/1198/2018

Головуючий у 1-ій інстанції Бєлостоцька О.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Корчистої О.І., Краснощокової Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 233/3805/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2018 року (суддя Бєлостоцька О.В., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Костянтинівка Донецької області, повний текст рішення складено 29 травня 2018 року),-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 02 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3, відповідно до якого останній отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3 100 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік. ОСОБА_3 порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30 червня 2017 року становила 74 279 гривень 95 копійок і складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6 400 гривень 38 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 60 666 гривень 24 копійки, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 200 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 гривень, штрафу (процентної складової частини) 3 513 гривень 33 копійки. Вказану суму заборгованості бенк просив стягнути з позичальника.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року у зв'язку із смертю відповідача було замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_2 Позивачем було подано уточнену позовну заяву про стягнення на підставі ст. 1282 ЦК України з ОСОБА_2, який є спадкоємцем ОСОБА_3, заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2007 року станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року (до моменту смерті позичальника) у загальному розмірі 16 706 гривень 85 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6 400 гривень 38 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 9 206 гривень 47 копійок та заборгованості по пені та комісії в розмірі 1 100 гривень.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

На вказане судове рішення позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач прийняв спадщину та повинен відповідати перед кредитором, оскільки зобов'язання були успадковані на рівні з правами, тому, на думку скаржника, суд не міг відмовити в задоволенні законних і обґрунтованих вимог. Встановити склад спадщини та його вартість позивач не мав можливості. В свою чергу, банк надав суду всі наявні в нього відомості та докази.

24 липня 2018 року до суду апеляційної інстанції від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» без задоволення. Також просить змінити оскаржуване судове рішення, закривши провадження у справі у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.

Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2007 року ОСОБА_3 підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Підписавши таку заяву він погодився з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом позичальник підтверджує факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 02 липня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредитну картку «Універсальна 55 днів пільгового періоду» 31 серпня 2007 року (№ НОМЕР_1) - кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3 100 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,9% на місяць (22,8% на рік відповідно) на залишок заборгованості.

У зв'язку зі зміною умов кредитування 14 жовтня 2010 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які були викладені в новій редакції і погодився таким чином, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно заяві він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Тобто між сторонами у справі був укладений один кредитний договір в рамках якого ОСОБА_3 користувався кредитними коштами з використанням кредитної картки № НОМЕР_1, а 14жовтня 2010 року шляхом підписання позичальником відповідної заяви були змінені умови кредитування за кредитним договором від 02 липня 2007 року.

Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» старт карткового рахунку НОМЕР_1 відбувся 02 липня 2007 року, кредитний ліміт у розмірі 3 100 гривень був встановлений 13 вересня 2007 року та неодноразово змінювався банком і становив: 12 лютого 2009 року -1 550 гривень, 16 червня 2009 року - 2 600 гривень, 15 грудня 2009 року - 5 000 гривень, 05 жовтня 2010 року - 6 500 гривень, 28 грудня 2010 року - 8 500 гривень, 09 квітня 2011 року - 10 500 гривень, 15 травня 2014 року - 6 900 гривень, 22 вересня 2014 року - 6 410 гривень. Строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 - серпень 2015 року.

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3 користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредиту, останній раз здійсни погашення кредиту - 19 листопада 2014 року в сумі 350 гривень.

Відповідно до розрахунку банку станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 02 липня 2007 року становила 74 279 гривень 95 копійок та складалась із: заборгованості за кредитом в розмірі 6 400 гривень 38 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 60 666 гривень 24 копійки, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 200 гривень, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 гривень, процентної складової штрафу в розмірі 3 513 гривень 33 копійки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відповідно до листа Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори від 26 жовтня 2017 року № 1130/01-90 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 прийняв його син - ОСОБА_2

ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_3 двокімнатну квартиру, розташовану в с. Зоря Костянтинівського району та земельну ділянку площею 3,89 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Зорянської сільської ради Костянтинівського району, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 07 квітня 2016 року.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру від 12 квітня 2018 року № 310/113-18 технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8900 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не розроблялась. Станом на 01 січня 2018 року середня базова вартість 1 га ріллі по Іллінівській (колишній Зорянській) сільській раді (колишнє КСП «п-ф Щербинівська») Костянтинівського району складає 36 931 гривня 73 копійки.

Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження органу приватизації № 102 від 09 червня 1994 року.

Як вбачається з наданої представником ПАТ КБ «ПриватБанк» відповіді за підписом директора Агентства нерухомості «Престиж», мінімальна вартість 1 кв. м загальної площі житлової нерухомості (квартири) на вторинному ринку на території Костянтинівського району Донецької області становить 1 200 гривень.

Відповідно до розрахунку, поданого ПАТ КБ «ПриватБанк» після уточнення позовних вимог, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року загальна заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 02 липня 2007 року становить 16 706 гривень 85 копійок і складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6 400 гривень 38 копійок, заборгованості по процентам в розмірі 9 206 гривень 47 копійок, заборгованості по пені та комісії в розмірі 1 100 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження вартості успадкованого відповідачем після смерті ОСОБА_3 майна. Суд не прийняв до уваги вказані вище листи міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12 квітня 2018 року № 310/113-18 та Агентства нерухомості «Престиж», оскільки вважав, що вони не є належними та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 77, 80 ЦПК України на підтвердження вартості саме майна, яке успадкував ОСОБА_2

Проте, з висновками суду першої інстанції щодо мотивів відмови у позові погодитися не можливо, з огляду на таке.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між учасниками справи, регулюються статтями 1054, 1218, 1281, 1282 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язанням, а також припинення таких зобов'язань.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2018 року № 14-53цс18 (аналогічна висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-33цс15 від 8 квітня 2015 року).

Пунктом 2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг банку, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-210-256, передбачене банку право у разі порушення клієнтом зобов'язань по погашенню заборгованості перед Банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень - змінити умови кредиту, встановивши строк повернення кредиту 91-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта по погашенню кредиту и вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та процентів за його використання, виконати інші зобов'язання по кредиту в повному обсязі. При цьому згідно статей 212, 611, 651 ЦК України по зобов'язанням строк виконання яких не наступив, вважається, що строк наступив у 91-й день з моменту виникнення порушення зобов'язань клієнта по погашенню заборгованості по кредиту. На цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та проценти за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов'язання по договору.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, останній платіж на погашення заборгованості за договором ОСОБА_4 у розмірі здійснив 19 листопада 2014 року у розмірі 350 грн. (а. с. 55 зворот).

В порушення умов договору, у строк до 18 лютого 2015 року (91-й день з моменту виникнення порушення зобов'язань по погашенню заборгованості), позичальник щомісячний платіж не вніс.

Відповідно до п. 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг Картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні Картки, включно.

Згідно відомостям банку про зміну кредитного ліміту строк дії картки до 08.2015 року (а. с. 110), тобто вона по 31 серпня 2015 року, включно.

З позовом до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 банк звернувся 14.08.2017 року.

Позов до ОСОБА_2, як до спадкоємця позичальника, банк подав 01.12.2017 року.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року відповідно до уточненого позову банку було замінено відповідача у справі ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на його спадкоємця ОСОБА_2 (а.с. 52-53, 62).

Тобто у банка виникло право вимоги повернення кредиту, відсотків та виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі з 18 лютого 2015 року - 91-й день з моменту виникнення порушення зобов'язань клієнта по погашенню заборгованості по кредиту і саме від цієї дати слід відраховувати, визначений частиною третьою статті 1281 ЦК України річний строк пред'явлення вимоги до спадкоємців.

У даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк», який не знав та не міг знати про відкриття спадщини, пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину поза межами строків, встановлених частиною третьою статті 1281 ЦК України (понад один рік з дня настання строку вимоги), тому в силу приписів частини четвертої статті 1281 ЦК України, банк позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які ним не дотримані.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №522/407/15-ц викладена наступна правова позиція:

55.5. Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги.

55.6. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

57. Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

58. Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

59. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

60. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

62. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з даним позовом понад один рік з дня настання строку вимоги, наслідком чого є позбавлення кредитора (банка) права вимоги до спадкоємця за кредитними зобов'язаннями позичальника.

Суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; дійшовши помилкового висновку про наявність у позивача права вимоги до спадкоємця позичальника та відмовив в задоволенні позовних вимог з підстави недоведеності банком вартості спадкового майна.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції виходить за межі апеляційної скарги та відмовляє у задоволенні позову з зазначених вище підстав.

Таким чином, апеляційну скаргу банку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову банку з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.І. Корчиста

Н.С. Краснощокова