Постанова № 76693523, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4880/18 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського (далі - Відповідач, Національний університет) про:

- визнання протиправними дій Національного університету щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що додаткова грошова винагорода є щомісячною, має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців і має бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, суд відхилив посилання Національного університету на положення підзаконних нормативних актів як таких, що суперечать приписам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як акту вищої юридичної сили.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому звертає увагу на неправильне застосування судом норм матеріального права, адже щомісячне додаткове грошове забезпечення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу керівника, її розмір не є фіксованим, виплата - щомісячною, а тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить відхилити її, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, по-перше, Апелянт безпідставно посилається на положення наказу Міністерства оборони України від 15.11.2010 року №595, який втратив чинність 16.12.2016 року, по-друге, ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не наділяє Міністра оборони України повноваженнями змінювати, визначати розмір чи встановлювати, які види грошового забезпечення включаються при визначення одноразової грошової допомоги, по-третє, положення затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 року №595 Інструкції суперечать Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як акту вищої юридичної сили.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 25.09.2018 року.

При цьому Відповідачем до суду 12.09.2018 року подано клопотання про розгляд справи за участі представника Національного університету. Разом з тим, оскільки розгляд справи у порядку письмового провадження не передбачає проведення судового засідання, а судовою колегією не було встановлено необхідності розгляду справи у відкритому судовому, то правових підстав для розгляду справи за участі Апелянта немає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 30.10.2017 року №759 полковника ОСОБА_3, начальника навчальної частини інституту інформаційних технологій Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, звільнено з військової служби у запас за п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) (а.с. 12).

Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського (по стройовій частині) від 29.11.2017 року №256 полковника ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до Святошинського районного у м. Києві військового комісаріату з 29.11.2017 року (а.с. 13). Крім того, даним наказом приписано виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних років служби в сумі 120 087,50 грн.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 про перерахунок грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди Національний університет листом від 12.03.2018 року №182/1074 повідомив Позивача про відсутність в силу п. п. 38.1, 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України те деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260, правових підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення (а.с. 16).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», п. п. 8, 38.1, 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України те деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260, а також врахувавши правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.10.2015 року у справі №559/3342/14-а, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обраховується належний до виплати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Приписи ч. ч. 1, 2, 4 ст. 9 Закону визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій врегулювано постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 (далі - Постанова №889).

Так, згідно пп. 1 п. 1 даної Постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

При цьому, пунктом 2 Постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Так, до 16.12.2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала затверджена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №595).

Згідно п. 2 Інструкції №595 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (із змінами); військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Приписи п. 5 Інструкції №595 визначають, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Аналогічне правове регулювання порядку виплати додаткової щомісячної грошової винагороди містить затверджена наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 року № 550 Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка набрала чинності 16.12.2016 року.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889 та інструкціями №595 та №550, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Наведену правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 15.10.2013 року у справі №21-368а13, від 04.11.2014 року у справі №21-473а14, від 19.05.2015 року у справі №21-466а15, від 16.06.2015 року у справі №21-621а14. У подальшому її підтримав і Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 року у справі №761/17387/17.

Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.10.2015 року у справі №559/3342/14-а, є, на переконання судової колегії, помилковим, оскільки у даній справі Верховний Суд України усував розбіжності щодо неоднакового застосування норм права при вирішенні питання про врахування додаткової грошової винагороди при обчисленні пенсії, взявши за основу критерій - сплата з такої винагороди внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, у рішенні, що є предметом апеляційного перегляду, спірним є питання можливості включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, яка, як вже було зазначено раніше з урахуванням правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду, до такої одноразової виплати, не включається.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, помилково ототожнив виплати, які враховуються при обчисленні пенсії з виплатами, які враховуються при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що спричинило ухвалення неправильного рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини неможливості включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою №889, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 25» вересня 2018 року.