Постанова № 76693339, 19.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/11645/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельничука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 803/1363/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (суддя І інстанції - Мачульський В.В., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції - 06.11.2017),

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2017 року № 0108781307 та № 0108821307.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Також суд присудив на користь ФОП ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області 3436,54 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ФОП ОСОБА_3 є само зайнятою особою, а не найманим працівником, в зв'язку з чим не мав права відряджати самого себе у відрядження та, відповідно, включати витрати, понесення в зв'язку з цим, до складу валових витрат. Також, оскільки ФОП ОСОБА_3 є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, то послуги по ремонту автотранспортних засобів здійснених нерезидентами мають здійснюватися з укладанням зовнішньоекономічного (імпортного договору і, крім того, на них поширюються усі вимоги, встановлені валютним законодавством України для розрахунків у межах торговельного обороту через уповноважені банки. Між позивачем та нерезидентами, які надавали послуги по ремонту автотранспортних засобів відсутні зовнішньоекономічні договори (контракти) та списання коштів в день надання послуг з ремонту автотранспортних засобів з банківських рахунків зареєстрованих для здійснення господарської діяльності не проводило відповідно підтвердити банківськими виписками чи іншим платіжним документом понесених витрати не можливо, що є порушенням вимог законодавства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її вимоги та доводи, а рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянтів та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що в період з 27.04.2017 по 17.05.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року до 31.12.2016 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 3249/03-20-13-07/НОМЕР_3 від 30.05.2017. Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом виявлено такі порушення: пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI), внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на 6738,38 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177, пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139, Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 214225,38 грн.; підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження суми оподаткованого доходу в сумі 1190141,00 грн. в результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 17852,12 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області 05.09.2017 прийняло податкові повідомлення-рішення № 0108781307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 214225,38 грн. за основним платежем і 107112,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0108821307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі з військового збору на 17852,12 грн. за основним платежем і 4463,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, зважаючи на таке.

Як встановив суд, ОСОБА_3 з 16.03.1995 року зареєстрований як суб'єкт господарювання, основним видом економічної діяльності є діяльність вантажного автомобільного транспорту. Також позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, позивач є платником податку на доходи фізичних осіб, як резидент, який отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і за межами України.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу (ПК) України (тут і далі - в редакції, чинній у періоді діяльності позивача, що перевірявся) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Абзацом четвертим пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно із пунктами 177.1, 177.2, 177.4, 177.11 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу.

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. При цьому відповідно до підпункту 1.2 зазначеного пункту об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, а також вимоги до цих документів, встановлені Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон № 996-ХІV).

Зокрема, згідно з положеннями статті 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

А згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Також визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається із змісту акту перевірки та інших матеріалів справи, порушеннями, допущеними позивачем в перевіреному періоді, відповідач вважає завищення ним витрат внаслідок віднесення до їх складу видатків на відрядження, а саме добових, понесених позивачем, під час відряджень, які він здійснював особисто, а також порушення порядку оплати вартості ремонтних робіт його автомобілів, здійсненого за кордоном, що, на думку відповідача, суперечить вимогам підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 та пунктів 177.4, 177.2 статті 177 ПК України, у зв'язку із чим занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 214225,38 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість таких тверджень відповідача, виходячи з наступного.

Як встановив суд, в перевіреному періоді ФОП ОСОБА_3 здійснював витрати на придбання товарів (робіт, послуг), що підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а саме: витрати на ремонт двигуна, ремонт передньої підвіски, ремонт задньої підвіски, в сумі 129924,29 грн., які понесені згідно звіту про використання коштів, Paragon P25652/MO2/16 від 16.03.2016, видана TIR-SERVIS на суму 34578,00 ZL; витрати на ремонт двигуна, покупку запчастин та їх монтаж в сумі 262928,09 грн., які понесені згідно звіту про використання коштів, Faktura VAT nr 0257/16 від 01.03.2016, видана PRZEDSIEBIORSTWO WIELOBRANZOWE MOTO-POL KRZYSTOF LOS на суму 40470,00 ZL; витрати на ремонт двигуна, демонтаж стартера, встановлення стартера, поповнення мастила в резервуарі в сумі 195880,45 грн., які понесені згідно звіту про використання коштів, Faktura VAT 9566/2014 від 29.03.2016, видана FIRMA "BRATHERS-GRZEGORY" на суму 30150,00 ZL; витрати на електродіагностику, ремонт системи вприскування, ремонт коробки передач, кінцевий вал, рульовий ричаг/важіль, ремонтний/зворотний комплект, закриваюча кришка, внутрішній підшипник, зчеплення в сумі 309062,32 грн., які понесені згідно звіту про використання коштів, Paragon PAR/5421/2016 від 25.04.2016, видана ZAWRAT TIR-SERVIS на суму 47571,00 ZL; витрати на електродіагностику, ремонт паливної системи, ремонт коробки передач, покупка рульової рейки, заміна мастил та фільтру датчиків тиску, ремонт осі причепа в сумі 292347,84 грн., які понесені згідно звіту про використання коштів, Paragon PAR/0662/2016 від 28.03.2016, видана ZAWRAT TIR-SERVIS на суму 44998,30 ZL. Зазначені витрати були понесені на ремонт автомобілів DAF, номерний знак № НОМЕР_4, DAF, номерний знак № НОМЕР_5, DAF, номерний знак № НОМЕР_6, DAF, номерний знак № НОМЕР_8, DAF, номерний знак № НОМЕР_7, які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_9 від 18.02.2011, НОМЕР_10 від 18.02.2011, НОМЕР_11 від 20.09.2012, НОМЕР_12 від 16.10.2014, НОМЕР_13 від 25.02.2014 належать позивачу на праві приватної власності.

Також відповідно до свого наказу № 147/1 від 01.05.2016, з метою налагодження співпраці ФОП ОСОБА_5 перебував у відрядженні в ОСОБА_6 терміном 4 дні, починаючи з 03.05.2016, що підтверджується посвідченнями про відрядження та відмітками про вибуття з відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_5 правомірно включив сплачені суми до складу витрат по ремонтних роботах, понесені згідно наданих авансових звітів на загальну суму 1190141,00 грн., оскільки ці витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю і належним чином підтверджені первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем порядку здійснення розрахунків з нерезидентами за отримані послуги з ремонту його автомобілів, який здійснювався за межами України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 № 200, які встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні, юридичні особи, які мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують), мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном.

Резиденти - юридичні особи і фізичні особи-підприємці та іноземні представництва мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон, а також на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном).

Проаналізувавши зміст наведених норм, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ними передбачено право, а не обов'язок суб'єкта господарювання використовувати для забезпечення відповідних витрат готівкову іноземну валюту лише з поточних рахунків. Тобто використання коштів з таких рахунків є лише одним із способів оплати послуг нерезидентів. При цьому, відповідач не надав і суд не встановив існування на законодавчому рівні заборони суб'єктам господарювання здійснювати оплату таких послуг з інших джерел.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що між позивачем та нерезидентами, які надавали послуги з ремонту автотранспортних засобів, не були укладені зовнішньоекономічні договори (контракти), оскільки законом не встановлено обов'язкового укладення зовнішньоекономічних договорів при здійсненні таких господарських операцій, а також контролюючим органом під час перевірки позивача не виявлено зі сторони останнього порушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому не є предметом спору у даній адміністративній справі.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження про протиправність включення ФОП ОСОБА_3 до складу витрат за 2016 рік видатків на відрядження, а саме добових, понесених позивачем під час відряджень, які він здійснював особисто, зважаючи на таке.

Як вбачається з наданої позивачем копії звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 09.05.2016 № АО-0000490, позивач затвердив звіт в сумі 1194276,99 грн., з них добові за кордоном 4134,00 грн. і витрати на ремонтні роботи 1190141,00 грн.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки стверджує про заниження позивачем оподаткованого доходу за 2016 рік саме на 1190141,00 грн., тобто на вартість ремонтних робіт, висновок суду про правомірність включення вказано вище. А витрати на відрядження (добові) в сумі 4134,00 грн. ФОП ОСОБА_3 до складу витрат зазначеного періоду не включав, про що він вказував у своїх поясненнях, а також це встановлено з акті перевірки.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено суми, за ремонт транспортних засобів у загальному розмірі 1190141,00 грн. до складу витрат за 2016 рік, а тому ГУ ДФС у Волинській області помилково дійшла висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 214225,38 грн., а також військового збору в розмір 17852,12 грн.

А тому правильним також є висновок суду першої інстанції про те, що ГУ ДФС як суб'єкт владних повноважень не довело правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 803/1363/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Р. М. Гулид Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 24.09.2018 року