Ухвала суду № 76693288, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6178/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Ніколіна В.В., Рибачка А.І.

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву про відвід складу суду у справі за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року в справі №807/194/18 за позовом приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання відсутності компетенції, визнання нечинним наказу та зобов'язання вчинити дії, -

ВCТАНОВИВ:

У провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №807/194/18 (апеляційне провадження №876/6178/18) за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - ГТУЮ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року.

10 серпня та 13 вересня 2018 року Львівським апеляційним адміністративним судом було відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами МЮУ (надійшла до суду 07.08.2018) та ГТУЮ (надійшла до суду 11.09.2018). Вказаними ухвалами скаржникам також було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, який був ними пропущений через те, що під час первинного звернення до суду апеляційної інстанції їх апеляційні скарги були повернуті на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Після отримання відповідних ухвал про повернення апеляційних скарг, усунення виявлених недоліків, МЮУ та ГТУЮ скористалося правом повторного звернення до адміністративного суду.

23 серпня 2018 року апеляційним судом справу №807/194/18 (за матеріалами апеляційної скарги МЮУ) було призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 25 вересня 2018 року о 13/00 год з повідомленням про дату, час та місце розгляду учасників справи. 19 вересня 2018 року на цю ж дату суд апеляційної інстанції здійснив призначення справи і за матеріалами апеляційної скарги ГТУЮ.

Під час апеляційного розгляду справи в судовому засіданні представником позивача Шпуганичем В.П. заявлено відвід складу колегії суддів: головуючому судді Качмару В.Я., суддям Ніколіну В.В. та Рибачуку А.І. Вказаний відвід мотивовано тим, що, апеляційний суд безпідставно поновив скаржникам строк на апеляційне оскарження судового рішення та допустив ряд інших порушень процесуального права.

Заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши доводи, наведенні у заяві про відвід складу суду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та можливість зупинення провадження у справі №807/194/18 до вирішення питання про відвід складу суду.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 КАС питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За змістом частини четвертої статті 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Крім того, з тексту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У Рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

За змістом пункту 8 частини другої статті 236 КАС суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

Враховуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне зупинити провадження у справі №807/194/18 (апеляційне провадження №876/6178/18) до вирішення питання про відвід складу суду.

Керуючись статтями 31, 40, 41, 236, 321, 325, 328 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим відвід заявлений колегії суддів у складі головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Ніколіна В.В., Рибачука А.І.

Провадження у справі зупинити та передати її для визначення іншої колегії суддів для вирішення питання про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді В. В. Ніколін А. І. Рибачук