Постанова № 76693280, 25.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 року

справа № 808/2100/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року (суддя – Прасов О.О.) у справі №808/2100/18 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення внесків, -

в с т а н о в и В:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 1180710 грн. 00 коп. в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21084000 “Внески на регулювання, які сплачуються суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року позов залишено без руху з підстав його не відповідності вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року адміністративний позов, у зв’язку з не усуненням недоліків, повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним виконано ухвалу суду про залишення позову без руху та надано суду, у встановлені строки, документи, якими усунуту недоліки позовної заяви. Не дивлячись на це, суд ухвалив рішення про повернення позовної заяви, при цьому, за позицією позивача, дійшов безпідставних висновків про те, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, в частині не відповідності її вимогам п.4, 5, 8 ч.5 ст.160 КАС України. Заявник апеляційної скарги, посилаючись на вказані норми процесуального права, вказує на те, що поданий до суду позов у повній мірі відповідає вимогам ст..160 КАС України, зокрема, в частині зазначеному у ньому змісті позовних вимог і обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги п.4 ч.5 ст.160 КАС України; в частині зазначення доказів, що підтверджують заявлені вимоги (п.5 ч.5 ст.160 КАС України); в частині долучених до позову документів та інших доказів, що підтверджують заявлені вимоги (п.8 ч.5 ст.160 КАС України).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити судове рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року позов залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

позовної заяви з урахуванням викладених у позові недоліків, її копій відповідно до кількості відповідачів (третіх осіб); доказів сплати судового збору у розмірі ставки, встановленої ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за позовну вимогу майнового характеру (17710 грн. 65коп.).

В ухвалі суду про залишення позову без руху, зокрема, зазначено, що позивачем, всупереч вимог п.4, 5, 8 ч.5 ст.160 КАС України, у позові нормативно та документально не обґрунтовано можливість звернення з вказаним позовом до адміністративного суду. Позивачем не доведено визначення даного права у законах України.

Повертаючи позов, у зв’язку з не усуненням недоліків, суд першої інстанції зазначив те, що позивачем надано до суду докази сплати судового збору у розмірі ставки, встановленої ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за позовну вимогу майнового характеру. В той же час в поданій уточненій позовній заяві позивачем не усунуті недоліки: всупереч вимог п.4, п.5, п.8 ч.5 ст.160 КАС України нормативно та документально не обґрунтовано можливість звернення з вказаним позовом до адміністративного суду; не доведене визначення даного права позивача, як суб’єкта владних повноважень, у Законах України.

З такими підставами для повернення позову суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно із п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У відповідності із п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як вбачається із уточненої позовної заяви позивачем зазначено: зміст позовних вимог, обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, зазначені (додані) докази, що підтверджують вказані обставини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що подана позивачем позовна заява не відповідала вимогам п.4, п.5, п.8 ч.5 ст.160 КАС України.

Як вбачається з оскарженої ухвали, невідповідність поданого позову вимогам п.4, п.5, п.8 ч.5 ст.160 КАС України, суд першої інстанції пов’язує з тим, що позивачем не обґрунтованого можливість звернення з даним позовом до адміністративного суду, з посиланням на відповідні норми законів України, які визначають таке право.

Тобто, суд першої інстанції фактично вказує на те, що позивачем не визначено правових підстав, у поданому позові, для звернення до суду.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає те, що положення ст..160 КАС України не містять у собі такої вимоги до позову, як зазначення у ньому правових підстав звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене, оскаржену ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..242 КАС України, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню.

В той же час, з огляду на предмет спору у цій справі (стягнення внесків), суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що у цій справі підлягає встановлення право Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на звернення з таким позовом саме до суду адміністративної юрисдикції, оскільки таке право повинно бути прямо передбачено у законі.

Відсутність такого права є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (п.1 ч.1 ст.170 КАС України), якщо судом такі обставини будуть встановлені під час вирішення питання щодо прийняття позову до розгляду, або закриття провадження в адміністративній справі (п.1 ч.1 ст.238 КАС України), якщо такі обставини будуть встановлені після відкриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити вказане питання у спосіб, що передбачений процесуальним законом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду суду від 03 липня 2018 року у справі №808/2100/18– скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25.09.2018р.

Повне судове рішення складено 26.09.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк