Постанова № 76693217, 25.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа №264/3693/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 14 травня 2018 р. у справі № 264/3693/17 (головуючий І інстанції Іванченко А.М.) за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач, ОСОБА_2.) звернулась до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі-відповідач), в якій з урахуванням уточнення просила: визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 22.03.2017 року № 01/0075 щодо скасування дії довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2; зобов'язати Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради поновити дію довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 з моменту її скасування; визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 22.03.2017 року № 01/1076 щодо скасування дії довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3; зобов'язати Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради поновити дію довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 з моменту її скасування; визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 22.03.2017 року № 01/1077 щодо скасування дії довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3; зобов'язати Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради поновити дію довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 з моменту її скасування; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати; зобов'язати Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради та Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради у місячний строк звіт про виконання рішення суду (а.с.3-6, 53, 74-75).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 14 травня 2018 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 22.03. 2017 року № 01/0075 щодо скасування дії довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2; зобов'язав Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради поновити дію довідки від 07.07.2016 року №14120228395 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 з моменту її скасування; визнав протиправним та скасував рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 22.03. 2017 року № 01/0076 щодо скасування дії довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3; зобов'язав Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради поновити дію довідки від 07.07.2016 року №1412028400 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 з моменту її скасування; визнав протиправним та скасував рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради від 22.03. 2017 року № 01/0077 щодо скасування дії довідки від 07.07.2016 року № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3; зобов'язав Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради поновити дію довідки від 07.07.2016 року №1412028402 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 з моменту її скасування; встановив судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради подати до суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_2, судовий збір у розмірі 1920 грн. (а.с.111-113).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на момент їх виникнення. На момент звернення позивача з заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, в паспорті позивача було зазначено місце реєстрації АДРЕСА_3, з датою реєстрації 10.03.2015 року. Попереднє місце реєстрації м. Маріуполь. Суд залишив поза увагою факт, що у позивача на момент збройного конфлікту була відсутня реєстрація в с. Павлопіль, яке відноситься до населених пунктів де проводиться АТО. Отже, позивач на момент звернення взагалі не мала права на отримання довідки внутрішньо переміщеної особи. Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 2009 року по 2015 рік, тобто, до та після початку бойових дій постійно мешкала на території підконтрольній Україні (а.с.119-122).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2, позивач з 10.03.2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, відмітками від 18.11.2011 року, від 01.03.2013 року, від 17.09.2014 року тимчасовим місцем її реєстрації зазначено АДРЕСА_2 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 виданого 20.05.2011 року Оджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с.10)

Відповідно до Посвідчення № НОМЕР_4 від 16.08.2016 року, виданого УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства та має статус дитини-інваліда. (а.с.13)

Згідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 виданого 09.12.2014 року Оджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11)

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 06.03.2015 року, виданого Іллічівським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 (а.с.12)

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 39537527 від 11.01.2006 року, виданого Новоазовським бюро технічної інвентаризації, будинок АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 в цілому. (а.с.18)

Відповідно до довідки про звільнення від 07.02.2014 року, ОСОБА_3 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої установи з 26.01.2010 року по 07.02.2014 року та звільнений умовно достроково на підставі ухвали суду. (а.с.24)

Відповідно до довідки про склад сім'ї ОСОБА_2, разом з сином ОСОБА_4, та донькою ОСОБА_5, значаться за адресою АДРЕСА_2, довідка видана Маріупольським міським центром по обслуговуванню громадян без визначеного місця проживання 20.12.2011 року. (а.с.19)

Згідно до довідки №56 від 19.04.2017 року Сільського голови, ОСОБА_2, разом зі своїми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з 2009 року по 2015 рік фактично проживає АДРЕСА_3. (а.с.21)

Відповідно до Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.05.2010 року та листа від 13.07.2010 року Новоазовського РО ГУМВД України в Донецькій області, останньою адресою мешкання позивача зазначено: АДРЕСА_3 (а.с.23)

10 березня 2015 року УСЗН Іллічівського району Маріупольської міської ради було видано довідку 31412012618 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на ім'я ОСОБА_2, із зазначенням двох дітей, які не досягли 18 років та прибули разом з переміщеною особою, останнім місцем проживання осіб зазначено адресу: АДРЕСА_3 (а.с.14)

07 липня 2016 року УСЗН Іллічівського району Маріупольської міської ради було видано довідку №1412028395 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2, довідки №1412028402 у відношенні ОСОБА_5 та довідку №1412028400 у відношенні ОСОБА_5, останнім місцем проживання цих осіб зазначено адресу: АДРЕСА_3 (а.с.15-17)

Рішеннями УСЗН Іллічівського району Маріупольської міської ради від 22.03.2017 року №01/1075, №01/1076 та №01/1077 було скасовано вказані довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб на підставі надання завідомо недостовірних відомостей щодо місця тимчасового фактичного проживання. (а.с25-27)

УСЗН Іллічівського району Маріупольської міської ради листом № 9-11585-1 від 04.05.2017 року повідомив позивача про встановленні факти невідповідності та недостовірності наданих нею відомостей про тимчасове фактичне місце проживання та про скасування довідок про взяття на облік ВПО у відношенні неї та її дітей. (а.с.28)

Відповідно до п.8 рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року №7/20-1724, з 01.01.2018 року районні управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради припинили свою діяльність шляхом ліквідації. Пунктом 13 вказаного рішення, зазначено, що після ліквідації управлінь соціального захисту населення Маріупольської міської ради, функції щодо соціального захисту населення міста Маріуполя здійснює Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який є правонаступником управлінь.

Рішенням №4/4 від 14.03.2018 року Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради було відмовлено позивачу у видачі довідки про взяття на облік ВПО в зв'язку із наявністю інформації про подання особою завідомо неправдивих відомостей. (а.с.93)

Згідно до заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги позивача від 20.03.2012 року адресою реєстрації та мешкання було зазначено АДРЕСА_2 АДРЕСА_4, м. Маріуполь Донецької області (а.с.94)

У довідці КСН «Меотида» від 07.12.2011 року зазначено, що позивач разом з дітьми проживає АДРЕСА_1, зареєстровано АДРЕСА_2 (а.с.98)

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивача від 17.01.2012 року встановлено, що позивач не є власником майна, орендую квартиру для тимчасового проживання на час оформлення матеріальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку. Акт підписаний позивачем та інспектором УСЗН Кальміуського району міської ради. (а.с.99)

Спірним по справі є правомірність рішення Управління соціального захисту населення яким скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1ст. 1 вказаного Закону передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1706-VII VII (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи), факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону № 1706-VII (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи), для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 14 Закону № 1706-VII (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи) передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 12 Закону № 1706-VII (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи), підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.

За абзацом 7 частини 1 статті 12 Закону № 1706-VII (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи), рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи) визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи), заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 (в редакції на час отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи) визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що позивач та його діти в період з 2009 року по 2015 рік проживав за адресою АДРЕСА_3. Тобто, в насленому пункті, які включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Отже, позивач підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Проте, отримання цього статусу для позивача не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями, чим позивач і скористався.

Стосовно доводів управління праці та соціального захисту населення про те, що населений пункт, де проживала позивач, не відноситься до переліку населених пунктів, які не підконтрольні українській владі, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р, слід зазначити, що основним нормативно-правовим актом, який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідачем не надано безперечних доказів відсутності права позивача та її дітей на отримання статусу внутрішньо переміщених осіб.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність в управління праці та соціального захисту населення правових підстав для скасування довідок про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, а відтак про наявність підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №234/8701/17.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 14 травня 2018 р. у справі № 264/3693/17 - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 14 травня 2018 р. у справі № 264/3693/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць