Постанова № 76693096, 25.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа №805/3691/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 805/3691/18-а (головуючий І інстанції - Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про визнання протиправним рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 72 від 07.07.2017 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті, скасування рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 72 від 07.07.2017 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті, зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року у розмірі, який не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (а.с. 4-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 72 від 07.07.2017 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті ОСОБА_1.

Скасовано п. 10 Протоколу № 72 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.07.2017 року в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті ОСОБА_1. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року у розмірі, який не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 55-61).

Вважаючи вищевказане рішення таким, що прийняте з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пп.6 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент встановлення позивачу інвалідності), яка кореспондується з пп. 3 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою КМУ від 25.12.2013 року одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що оскільки з лав Збройних Сил позивача звільнено у 1982 році, а інвалідність йому встановлено у 2014 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, останній немає права на отримання відповідної одноразової грошової допомоги, оскільки на момент встановлення позивачу інвалідності чинне законодавство не передбачало виплату відповідної допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення інвалідності після спливу 3-місячного строку після звільнення зі служби. На переконання апелянта, зобов'язання суду першої інстанції призначити позивачу одноразову грошову допомогу по інвалідності є втручанням в дискреційні повноваження Міноборони, а дії суду в цій частині є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства (а.с. 71-76).

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 14 травня 1980 року по 18 травня 1982 року проходив строкову військову службу та у період з 24 листопада 1980 року по 18 травня 1982 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, про що свідчать записи у військовому квитку НОМЕР_1, а також довідка 27.03.2012 року (а.с. 10-12,14).

22 квітня 2013 року спеціалістом у галузі судово-медичної експертизи ОСОБА_2 складено висновок № 663/ж, в якому, серед іншого, зазначено, що у тім'яній ділянці справа від серединної лінії косо-вертикально 2,6х0,3 см, на спинці носа у середній третині 1,6х0,2-0,5 см, на тильно-зовнішній поверхні правого променево-запясткового суглобу 1,5х0,3 см та 1,8х0,6 см визначаються рубці подовженої та невизначеної форми, білуваті, неоднорідно щільні, дещо втягнуті по відношенню до оточуючих тканин, рухливі, неспаяні з підлягаючими тканинами. Всі ці рубці є слідством загоєння ран, які, як зазначено у висновку, виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1981 році (а.с. 15).

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1089 від 29 квітня 2013 року, у позивача наявне вогнепальне осколкове поранення голови, правої верхньої кінцівки, (контузія головного мозку у 1981 році), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

З 02 вересня 2013 року позивачу первісно встановлено ІІІ групу інвалідності, що відповідачем у справі не заперечується.

У вересні 2014 року та у жовтні 2016 року позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з тих самих підстав, що і у 2013, 2014 роках, що підтверджується довідками МСЕК серії 10 ААВ № 496329 від 09 вересня 2014 року та серії АВ № 0602357 від 13 жовтня 2016 року (а.с. 18).

Вперше за призначенням одноразової грошової допомоги по інвалідності позивач звертався у 2015 році до Донецького обласного військового комісаріату через Маріупольський об'єднаний міський військовий комісаріат, але отримав відповідь про відмову у призначенні відповідної одноразової грошової допомоги.

Не погодившись із такими діями Донецького обласного військового комісаріату, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання призначити та виплатити одноразову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року у розмірі, який не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

За результатами розгляду зазначеного адміністративного позову, Донецьким окружним адміністративним судом 15 лютого 2017 року в адміністративній справі № 805/4821/16-а прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 19-24).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 805/4821/16-а залишено без змін (а.с. 25-29).

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після, серед іншого, прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, судове рішення по адміністративній справі № 805/4821/16-а набрало законної сили 23 травня 2017 року.

На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2017 року по справі № 805/4821/16-а комісією Міністерства оборони України на засіданні з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 07 липня 2017 року прийнято рішення, оформлене протоколом № 72, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування підстав відмови зазначено, що заявником не надано документ, що свідчить про обставини поранення (а.с. 51).

Вважаючи відповідне рішення комісії Міністерства оборони України незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - жовтень 2015 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених в пп. 5-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності, у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (надалі - Порядок № 975).

Згідно з п. 2 Постанови № 975, особам, які до набрання чинності Порядком №975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отриманням такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, станом на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги (жовтень 2015 року), чинним законодавством передбачалось, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності (вересень 2013 року), а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, а також Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (надалі також - Порядок №499).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 16 Закону №2011-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті (ч. 6 ст. 16 статті 16 Закону №2011-XII).

Слід зазначити, що ч.6 статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічні критерії визначено також у Порядку № 499, де у п.п. 4 п. 2 зазначено, що військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, тому суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивач звільнений з лав Збройних Сил в 1982 році, а ІІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2013 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби і, крім того, послався на правову позицію, викладену в аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), де суд дійшов до висновку, що військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання.

Суд апеляційної інстанції із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки матеріалами справи встановлено, що вперше позивачу встановлена інвалідність у вересні 2013 року, а обов'язок військової служби він (позивач) виконував у період з 14 травня 1980 року по 18 травня 1982 року, з якого у період з 24 листопада 1980 року по 18 травня 1980 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, тобто більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, а тому, ОСОБА_1 немає права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 16 Закону №2011-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17 (адміністративне провадження №К/9901/44751/18), в якій останній відступив від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№/9901/2174/17) в аналогічних правовідносинах, дійшовши до висновку, що оскільки позивачу встановлена інвалідність вперше більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що, в даному випадку, апелянтом (відповідачем у справі) доведено правомірність своїх дій в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, зокрема, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи свідчать, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Міністерством оборони України сплачено судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 20 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 248/1091 від 26.07.2018 року.

Таким чином, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідач, при зверненні з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 1057,2 0 грн, то, в даному випадку, на користь Міністерства оборони України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 коп. з Державного бюджету України.

Постанова в повному обсязі складена 25 вересня 2018 року.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 р. у справі № 805/3691/18-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПУО - 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6) судові витрати у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді:. Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць