Постанова № 76692609, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1721/18 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача-2 Грищенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (відповідач-1), управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо нездійснення фінансування адвоката ОСОБА_3 протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку від 08.08.2017, а також повторно поданої заяви-розрахунку від 01.03.2018, для отримання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати нарахованого на підставі листка непрацездатності, виданого 22.05.2017 застрахованій особі ОСОБА_5, матеріального забезпечення по вагітності та пологах в розмірі 109093,33 грн., та зобов'язати відповідача здійснити її фінансування коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати зазначеного матеріального забезпечення застрахованій особі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області щодо нездійснення фінансування адвоката ОСОБА_3 на підставі заяви-розрахунку від 08.08.2017 для отримання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати на підставі листка непрацездатності серії АДА № 008547, виданого 22.05.2017 застрахованій особі ОСОБА_5, допомоги по вагітності та пологах. Зобов'язано Чернігівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області здійснити фінансування адвоката ОСОБА_3 коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати на підставі листка непрацездатності серії АДА № 008547, виданого 22.05.2017 застрахованій особі ОСОБА_5, допомоги по вагітності та пологах на підставі заяви-розрахунку від 08.08.2017. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог та задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що податковим агентом зі сплати ЄСВ за цивільно-правовим договором була ТОВ «Фінансова компанія «Капітал», при цьому ОСОБА_5 підлягала обов'язковому соціальному страхуванню, у зв'язку з чим за неї сплачено страхові внески, а тому вона має право на отримання спірного матеріального забезпечення.

З рішенням суду також не погодились відповідачі і подали апеляційні скарги, в яких, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просять рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних скарг посилаються на те, що позивач не мала права укладати трудовий договір з ОСОБА_5 в статусі помічника адвоката за відсутності у тої повної вищої юридичної освіти, отже, статусу помічника згідно чинного законодавства найманий працівник на набула. Також, зазначають, що умовами укладеного трудового договору не передбачена виплата премії, а тому позивач не мала права нараховувати працівнику премію, крім того, враховуючи доходи позивача, вона фінансово не була спроможна виплачувати найманому працівникові покладену заробітну плату, до того ж, нагальної потреби у використанні праці помічника у адвоката ОСОБА_3 не було. Також, вказують, що 11.05.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 8 годин 15 хвилин, що співпадає з днем відвідування нею жіночої консультації в м. Києві, чим не дотримано вимоги статті 30 Закону України "Про оплату праці" щодо достовірного обліку виконуваної працівником роботи.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідачів, в якому вказується на відсутність в апеляційних скаргах обґрунтувань щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а містяться лише припущення.

Відповідачами також подано відзиви на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначено, що особи, які надають послуги за цивільно-правовими договорами, не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також добровільному страхуванню.

В судовому засіданні позивач доводи своєї апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, проти доводів апеляційних скарг відповідачів заперечувала, в той час, як представник відповідача-2 просив апеляційні скарги відповідачів задовольнити, а в задоволені апеляційної скарги позивача відмовити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник відповідача-1 до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, в той час, як апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і не є спірним, що відповідно до наказу № 1 від 18.04.2017 ОСОБА_5 була прийнята на роботу помічником адвоката ОСОБА_3 з 19.04.2017 згідно умов трудового договору № 1 від 19.04.2017, про що позивачем 18.04.2017 до податкового органу подано відповідне повідомлення.

Наказами від 28.04.2017 № 1-з/п та від 22.05.2017 № 2-з/п позивачем ОСОБА_5 було премійовано та виплачено заробітну плату за квітень та травень 2017 року .

08.08.2017 ОСОБА_3 звернулась до Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з заявою-розрахунком про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду для виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5 в сумі 26 256,00 грн., відповідно до листка непрацездатності серії АДА №008547 за період з 22.05.2017 по 24.09.2017, який підтверджує факт тимчасової втрати працездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, одночасно подано заяву про проведення перевірки нарахування такої допомоги.

Листом від 18.08.2017 № 210 Чернігівським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області позивача було повідомлено, що питання про здійснення фінансування вказаного матеріального забезпечення по вагітності та пологах буде розглянуто після проведення позапланової перевірки нарахування допомоги по листку непрацездатності.

В подальшому, відповідно до наказу Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області від 19.08.2017 № 44-од, згідно підпункту «а» пункту 3.6 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішення за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду від 22.12.2010 № 29, на підставі направлення від 19.08.2017 № 21 була розпочата позапланова перевірка з питання правильності використання коштів Фонду соціального страхування України по листку непрацездатності серії АДА № 008547, виданого ОСОБА_5 (а.с. 114, 115).

Наказом від 21.08.2017 № 45-од позапланова перевірка була призупинена з 21.08.2017 у зв'язку зі зверненнями до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області, Ради адвокатів Чернігівської області та проведення перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності (а.с. 117).

На підставі направлення від 06.10.2017 № 97 позапланова перевірка була поновлена з 06.10.2017 (а.с. 119).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки по коштах Фонду соціального страхування України № 86 від 06.10.2017, відповідно до якого:

- на день укладення трудового договору ОСОБА_5 мала диплом бакалавра «Правознавство», який не свідчить про отримання повної вищої юридичної освіти;

- 11.05.2017 ОСОБА_5 відпрацювала 8 годин 15 хвилин, що співпадає з днем відвідування жіночої консультації в м. Києві, чим не дотримано вимоги статті 30 Закону України «Про оплату праці»;

- адвокат ОСОБА_3 із заявою про внесення даних про помічника адвоката ОСОБА_5 до Єдиного реєстру адвокатів України та видачу посвідчення помічника адвоката до Ради адвокатів Чернігівської області не зверталась, відповідне рішення Радою адвокатів Чернігівської області про видачу посвідчення помічника адвоката та внесення відомостей про помічника до Єдиного реєстру адвокатів України не приймалось;

- ОСОБА_5 не набула статусу помічника адвоката та права виконувати пов'язані з цим статусом дії, а тому при укладенні трудового договору з ОСОБА_5 порушені вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункту 4.12 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25.09.2015 № 113, Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, ОСОБА_5 необґрунтовано нарахована та виплачена заробітна плата за 20 робочих днів в сумі 14 200,00 грн., отже, фінансування страхувальника ОСОБА_3 для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_5 не є можливим (а.с. 120-122).

18.10.2017 позивачем до Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області до акту перевірки було надано зауваження, в яких зазначено про відсутність у відділення повноважень щодо перевірки правомірності перебування у трудових відносинах працівника, а роботодавець вправі самостійно визначати розмір заробітної плати (а.с. 124).

Листом від 20.10.2017 № 07-08/1054 відповідачем-1 позивачу надано відповідь, в якій роз»яснено обов»язок Фонду соціального страхування здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальниками коштів Фонду, та наявність у Фонда, у зв»язку з цим, права перевіряти достовірність наданих роботодавцем відомостей щодо використання ним коштів Фонду. Також, повідомлено про неможливість проведення фінансування страхувальника ОСОБА_3 для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_5 у зв'язку з необґрунтовано нарахованою та виплаченою заробітною платою (а.с. 125).

В подальшому, позивач, з мотивів того, що ОСОБА_5 надано довідку за формою ОК-7 та підтверджено наявність шестимісячного страхового стажу у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку, звернулася до відповідача-1 з новою заявою-розрахунком від 01.03.2018 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, для виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5 в сумі 109 093,33 грн. відповідно до листка непрацездатності серії АДА № 008547 за період з 22.05.2017 по 24.09.2017 (а.с. 12, 13,14).

Проте, Чернігівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області листом від 14.03.2018 № 05-06/907 повідомило про неможливість здійснення фінансування згідно надісланої заяви-розрахунку на суму 109093,33 грн., оскільки повторна заява розрахунок від 01.03.2018 стосується проведення фінансування матеріального забезпечення по вагітності та пологах по листку непрацездатності серії АДА № 008547, за наслідками якого вже було здійснено перевірку і прийнято відповідне рішення (а.с. 15).

Вказані дії та рішення є предметом цього позову, оскільки, позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не повною мірою довів правомірність своїх дій та рішень, проте, колегія суддів з висновком суду першої інстанції в цій частині не може погодитись з огляду на таке.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 (далі - Закон).

У справі судом застосовуються норми вказаного Закону в редакції, чинній на час настання страхового випадку.

Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Частиною 1 статті 34 Закону передбачено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок регулює Інструкція про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 року за № 393/19131 (далі - Інструкція № 29), пунктом 2.3 якої визначено, що органи Фонду здійснюють планові та позапланові перевірки.

Так, відповідно до п.п. «а» п. 3.6. Інструкції № 29, позапланові перевірки проводяться без попереднього повідомлення страхувальника за наявності такої підстави як подання страхувальником письмової заяви до відповідного органу Фонду про здійснення перевірки за його бажанням.

Згідно з п. 3.7. Інструкції № 29, під час проведення позапланових перевірок відповідно до підпунктів "б", "в", "г", "ґ", "є" з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки, із зазначенням підстави у направленні на проведення такої перевірки; згідно з підпунктами "а", "д", "е" можуть проводитися перевірки всього комплексу питань, які перевіряються у страхувальника.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідач має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, до початку виплати коштів.

Як було зазначено вище, відповідно до наказу № 1 від 18.04.2017 ОСОБА_5 була прийнята на роботу помічником адвоката ОСОБА_3 з 19.04.2017 згідно умов трудового договору № 1 від 19.04.2017.

Разом з тим, відповідно до ч. 1,3 ст. 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю. Положення про помічника адвоката затверджується Радою адвокатів України.

Згідно пункту 2.1 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25.09.2015 № 113 (далі - Положення № 113), помічником адвоката може бути фізична особа, яка, зокрема, має повну вищу юридичну освіту.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Положення № 113 Рада адвокатів регіону вносить дані про помічника адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ) у відповідності до Порядку ведення ЄРАУ, затвердженого Радою адвокатів України, та видає помічнику посвідчення помічника адвоката в 30-ти денний строк із дня надходження заяви про внесення даних про помічника адвоката до ЄРАУ. Адвокат, адвокатське бюро чи адвокатське об'єднання, які уклали трудовий договір з помічником адвоката (заявник), звертаються із заявою до ради адвокатів регіону про видачу посвідчення помічника адвоката та внесення відомостей про помічника адвоката до ЄРАУ.

Пунктом 3.5 Положення № 113 передбачено, що до заяви про внесення даних про помічника адвоката до ЄРАУ та видачу посвідчення помічника адвоката додається, серед іншого, нотаріально посвідчена копія документа державного зразка, що підтверджує здобуття помічником адвоката повної вищої освіти за наступними спеціальностями: «Правознавство», «Правоохоронна діяльність», «Міжнародне право».

Пунктом 4.12 Положення № 113 встановлено, що особа, яка не має посвідчення помічника адвоката встановленого зразка та дані про яку не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, не має статусу помічника адвоката та права виконувати пов'язані з цим статусом дії.

Як установлено судом, позивач наказом від 18.04.2017 № 1 прийняла на роботу на посаду помічника адвоката ОСОБА_5, яка не мала вищої освіти, а мала диплом бакалавра за напрямком підготовки «Правознавство».

Крім того, відповідно до листа Ради адвокатів Чернігівської області від 29.08.2017 № 115, наданого на звернення Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області під час проведення перевірки, адвокат ОСОБА_3 з заявою про внесення даних про помічника адвоката ОСОБА_5 до ЄРАУ та видачу посвідчення помічника адвоката до Ради адвокатів Чернігівської області не зверталась, відповідне рішення Радою адвокатів Чернігівської області про видачу посвідчення помічника адвоката та внесення відомостей про помічника адвоката до ЄРАУ не приймалось, тому ОСОБА_5 не набула статусу помічника адвоката та права виконувати пов'язані з цим статусом дії (а.с. 159).

При цьому, як наголошує відповідач, перевіркою встановлено, що відповідно до книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та поданої звітності, адвокат ОСОБА_3 у період з 2011 по 19.04.2017 працю найманих працівників не використовувала, за 2016 рік доходів не мала, а отримала дохід лише у березні 2017 року в розмірі 15 000 грн., інших доходів не має, в той же час, укладаючи трудовий договір з вагітною ОСОБА_5, встановлює їй посадовий оклад у розмірі 10 500 грн.

Також, апелянт звертає увагу, що за 2017 рік позивачкою отримано дохід в загальній сумі 46 881,00 грн., яка включає витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в розмірі 24 144,00 грн. та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 1 600 грн., тобто, вказаний розмір доходу за 2017 рік, зважаючи на необхідність сплати з нього податків і зборів, не забезпечує можливості використання адвокатом найманої праці упродовж 2017 року, зокрема, виконання зобов'язань по оплаті праці із встановленим розміром посадового окладу в сумі 10 500 грн.

Отже, за висновком Фонду соціального страхування, дії адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не були спрямовані на встановлення дійсних трудових відносин, що стало підставою для відмови у здійсненні фінансування позивачки коштами Фонду для надання матеріального забезпечення ОСОБА_5 за листком непрацездатності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на виявлені в ході перевірки обставини відповідач правомірно відмовив у здійсненні фінансування адвоката ОСОБА_3, оскільки, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов»язує відповідачів здійснювати контроль за використанням коштів Фонду, при цьому, наділяє їх правом перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду.

Щодо висновку суду першої інстанції про порушення відповідачем ч.1 ст.32 Закону, у зв»язку з ненадісланням позивачці повідомлення про відмову в призначенні допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Отже, вказана норма Закону, про порушення якої з боку відповідача зазначає суд першої інстанції, не поширюється на компетенцію органів Фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не відповідає обставинам справи і ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню в цій частині з відмовою у задоволенні позовних вимог.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в іншій частині позову.

Так, згідно абзацу першого частини першої статті 30 Закону (в редакції на момент настання страхового випадку), матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Водночас, зміни, внесені Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII до цієї норми, які передбачають виплату матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють, в тому числі, на умовах цивільно-правового договору, набули чинності лише з 11.10.2017.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена норма Закону правомірно не застосована відповідачем, оскільки особа (ОСОБА_5І.) працювала в ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі цивільно-правового договору від 22.11.2016 в період до травня 2017 року, тобто, до введення вказаної норми Закону в дію, тому вона на спірні правовідносини не поширюється.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в цій частині судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування цієї частини рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, Чернігівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 24 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: О.В.Епель

І.В.Федотов