Рішення № 76692585, 24.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2018 року № 826/6814/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним рішення № 1018 від 13.09.2017р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 1018 від 13.09.2017р. про утримання надміру виплачених сум пенсій та зобов'язати повернути безпідставно отримані кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно та незаконно було застосовано ст.ст. 13, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з боку позивача, як пенсіонера, не було ніяких зловживань, а також страхувальником (якого не існувало) не подавалися недостовірні дані.

Як зазначає позивач, він припинив участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ще у травні 2006 року після закінчення повноважень народного депутата України 4го скликання, будучи на той час військовим пенсіонером. Після призначення йому пенсії за віком довічно у січні 2011 року, як пенсіонер за віком, остаточно припинив участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, ніде не працював та не продовжував працювати, як в момент призначення мені пенсії за віком довічно відповідно до цього закону, так і після її призначення.

Право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було зупинено ще у травні 2002 року через подання заяви про зупинення адвокатської діяльності, у зв'язку з несумісністю та обрання позивача народним депутатом України 4 скликання. Після закінчення депутатських повноважень у 2006 році заяви про поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю позивачем не подавалось.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, пославшись на те, що переплата виникла з вини саме пенсіонера, оскільки ОСОБА_2 з 14.12.1999р. згідно бази ЄРС та ДФС перебуває на обліку як самозайнята особа - адвокат. Про зазначену обставину відповідачу стало відомо після приведення пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства відділом з нарахування та виплати пенсій

Також відповідачем повідомлено суд про те, що Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинило свою діяльність з 27.04.2018р., правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, утворене 27.04.2018р.

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 29.03.2017р. утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Аналогічні відомості містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379527) - припинено.

Таким чином, суд здійснює заміну відповідача у справі з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379527) на Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 з 19.05.1998р. була призначена пенсія за вислугу років.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 27.01.2011р. ОСОБА_3 була призначена пенсія за віком довічно.

Рішенням Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва № 1018 від 13.09.2017р. (а.с. 25) про утримання надміру виплачених сум пенсій, вирішено утримувати з позивача переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.10.2017р. до повного її погашення. Рішення прийнято відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зазначеним рішенням встановлено, що у ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_3), що одержує пенсію за віком, згідно довідкою ВЦ 3708 від 17.08.2017р. утворилась переплата за період з 01.04.2015р. по 31.08.2017р. у сумі 57 668,93 грн. у зв'язку з працевлаштуванням. Також даним рішенням позивача повідомлялось, що у разі ненадходження від нього вказаних коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, з нього буде утримуватися переплата в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.10.2017р. до повного погашення.

Також матеріали справи містять довідку про нараховану переплату гр. ОСОБА_1 (а.с. 18).

Листами від 18.08.2017р. № 1060 (а.с. 12), від 28.09.2017р. № 14590/14/К-1188 (а.с. 17), від 23.11.2017р. (ас.с. 24) відповідач повідомляв позивача про прийняте рішення № 1018 від 13.09.2017р., на що листами від 04.09.2017р. (а.с. 14-16) та від 24.10.2017р. (а.с. 19-23), від 07.12.2017р. (а.с. 26-27) позивач заперечував проти даного рішення.

Не погоджуючись з такими діями позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції чинні на час прийняття оскаржуваного рішення) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Зазначений обов'язок також міститься в ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із завідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (в редакції чинні на час прийняття оскаржуваного рішення) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв'язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки.

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).

У разі звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (копію трудової книжки із записом про звільнення та/або копію цивільно-правового договору).

Відповідно до довідки Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 0028 від 03.01.2018р. (а.с. 30) ОСОБА_1 (ін.код НОМЕР_1) станом на 03.01.2018р. згідно бази ЄРС та даних ДФС перебуває на обліку з 14.12.1999р.

Згідно довідкою Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.10.2017р. № 9212/К/16-01-13-10 (а.с. 38) ОСОБА_1 (ін.код НОМЕР_1), відповідно до наявних баз даних ДПІ, зареєстрований як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Ухвалою від 03.09.2018р. суд зобов'язував Раду адвокатів Полтавської області надати суду витяг з Єдиного Реєстру адвокатів щодо адвоката ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), сформований відповідно до Розділу ІІ, статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з обов'язковим зазначенням часу зупинення, поновлення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю за весь час з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю і по даний час.

Відповідно до надісланого Радою адвокатів Полтавської області Витягу з реєстру адвокатів України ОСОБА_1 обліковується у Раді адвокатів Полтавської області, свідоцтво № 293, дата видачі свідоцтва 02.09.1998р., форма адвокатської діяльності: індивідуальна адвокатська діяльність.

Водночас, у зазначеному Витягу відсутня будь-яка інформації у розділі: «інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю».

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі:

1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 цього Закону;

3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.

Як передбачено пунктом 1 частини 3 ст. 31 вказаного Закону право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

При цьому частиною 6 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 (із змінами та доповненнями).

Як встановлено судом з Єдиного реєстру адвокатів України, розміщеної на веб-порталі http://erau.unba.org.ua/, станом на час розгляду судом даної справи позивач, ОСОБА_1, продовжує перебувати у зазначеному Реєстрі як адвокат, що здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. Відомості про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не зупиняв у встановленому порядку та не припиняв адвокатської діяльності.

Отже, ОСОБА_1 з 14.12.1999 року по сьогоднішній день перебуває на обліку як самозайнята особа- адвокат, тому з огляду на вимоги чинного законодавства є працюючим пенсіонером з дати отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та реєстрації у Єдиному реєстрі адвокатів України по дату припинення права на заняття адвокатською діяльністю та зняття з обліку у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Твердження позивача про те, що він не займається адвокатською діяльністю і тому не є особою, яка забезпечує себе самостійно, є помилковими.

Відповідно до ч.2 ст. 47 Закону № 1058-IV (що діяла у період з 01.04.2015р. по 31.08.2017р.) у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не було виконано вимоги Закону№ 1058-IV щодо повідомлення органів пенсійного фонду про те, що він є самозайнятою особою - адвокатом, органом пенсійного фонду у період з 01.04.2015р. по 31.08.2017р. здійснювалась виплата пенсії ОСОБА_1 без 85% обмеження, що призвело до її переплати саме з вини позивача.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсіонерів покладено обов'язок повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

За змістом статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Згідно з ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Згідно п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення віднесено осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі членів особистих селянських господарств).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі №754/7676/17.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 12.06.2018 (справа №752/896/15) Верховний Суд дійшов правового висновку, що у випадку встановлення факту переплати пенсії з вини пенсіонера, Пенсійний орган приймає рішення про утримання надміру виплачених коштів. При цьому, механізмом реалізації виконання такого рішення є саме утримання пенсії, що відповідає нормам ст. 50 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги Закону № 1058-IV, управлінням Пенсійного фонду винесено обгрунтоване рішення № 1018 від 13.09.2017р. про утримання надміру виплачених сум (переплати) у розмірі 57 668,93 грн. з пенсії ОСОБА_1

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 52, 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Здійснити заміну відповідача у справі - з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379527) на Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

2. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій