Рішення № 76692157, 26.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3045/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Вершняк Л.Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття у встановлений законом строк наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки посилання на розпорядження Кабінету ОСОБА_2 України № 898-р від 19.08.2015 «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», як на підставу для відмови, суперечить положенням Земельного кодексу України.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, з приводу приватизації якої звернувся позивач, розміщена в земельному масиві, площею 10,00 га на території Хорошеозерської сільської ради, призначеному для передачі у власність громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України, а органи Держгеокадастру в свою чергу працюють в режимі максимального сприяння учасникам АТО та членам сімей загиблих воїнів в реалізації їх конституційного права на отримання землі. Крім того вказує, що вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а тому вимога позивача про зобов’язання надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягає.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі та відмовити з задоволенні позову.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.03.2018 (вх. № Ф-3046/0/17-18 від 29.03.2018) ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що є землями сільськогосподарського призначення, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (а.с. 26).

До вказаної заяви позивачем було додано копії паспорту, картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місцерозташування земельної ділянки (а.с. 10, 11, 27).

Листом від 26.04.2018 № Ф-3046/0-1972/0/94-18 позивачу було повідомлено, що Хорошеозерська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області листом від 14.03.2018 № 108 не надала згоди на відведення зазначеної земельної ділянки у власність, оскільки земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, розміщена в межах масиву, який передбачений для передачі у власність громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України, а тому відповідач згідно розпорядження Кабінету ОСОБА_2 України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» не має правових підстав надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою (а.с. 14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, і згідно покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 1 та підпункт 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наказом Держземагенства України № 328 від 15.10.2014 введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014, в тому числі рішення № 2/1 «Про обов’язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності».

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.3, 2.4 пункту 2 вказаного рішення вирішено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 1510.2014, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою: під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них; у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання; у разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що заперечення органу місцевого самоврядування повинні бути мотивовані лише підставами, які передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу, та мають надійти у десятиденний строк.

Крім того, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Так, пунктом 13 частини першої статті 14 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно абзацу другого пункту 18 частини першої статті 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Кабінету ОСОБА_2 України № 898-р від 19.08.2015 «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити, серед іншого, розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Відповідач мотивує відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою тим, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, передбачена для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету ОСОБА_2 України «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» від 19.08.2015 № 898-р не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема для ведення особистого селянського господарства іншим громадянам, які не є учасниками АТО, з числа земельних ділянок, що включені до переліку.

Крім того, згідно частини третьої статті 49 Закону України «Про Кабінет ОСОБА_2 України» акти Кабінету ОСОБА_2 України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету ОСОБА_2 України.

Аналіз викладеної норми свідчить про те, що розпорядження Кабінету ОСОБА_2 України не є нормативно-правовим актом та не має вищої юридичної сили, ніж Земельний кодекс України, яким не передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки громадянам у зв'язку із резервуванням для надання учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.

Також, згідно позиції Верховного Суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

У відповідності до вимог пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Суд зазначає, що за приписами Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Отже, відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

При вказаних обставинах, лист відповідача від 26.04.2018 № Ф-3046/0-1972/0/94-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України,

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття у встановлений законом строк наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття у встановлений законом строк наказу саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області; зобов'язання відповідача видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття у встановлений законом строк наказу саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області; зобов'язання відповідача видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

У відповідності до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Міжнародна, 82, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область, 16400, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо неприйняття у встановлений законом строк наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2,00 га для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Суддя Н.М. Баргаміна