Рішення № 76692070, 14.09.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/324/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Косменко Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000331304 від 09.01.2018 р., №0000281304 від 09.01.2018 р., №0000291304 від 09.01.2018 р., рішення про застосування штрафних санкцій №000251304 та №0000261304 від 09.01.2018 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000271304 від 09.01.2018 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що фактична перевірка, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, проведена в порушення вимог Податкового Кодексу України, оскільки жодної, передбаченої нормами чинного законодавства, об'єктивної підстави для призначення та проведення перевірки не було. Крім того, позивач зазначив, що наказ № 258/фп від 19.09.2017 року «Про проведення фактичної перевірки» та направлення на перевірку від 20.09.2017 року № 1755 видані з суттєвими порушеннями норм податкового законодавства, тобто порушено процедурні вимоги для проведення фактичної перевірки. А тому, на переконання позивача, даний контрольний захід не є фактичною перевіркою, оскільки були відсутні підстави для її проведення - як об'єктивні, так і процедурні. Також позивач зазначив, що відповідач до перевірки допущений не був, а жодна інформація від позивача для перевірки не була надана. Замість акту за наслідками фактичної перевірки працівником податкового органу складено акт обстеження, який не передбачено вимогами податкового законодавства.

Крім того, позивач в обґрунтуванні позовної заяви зазначив про безпідставність посилання податкового органу в акті перевірки на пояснення осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки при отримані зазначених пояснень податковим органом не було встановлено їх особу за документом, що посвідчує особу.

Позивач в обґрунтуванні протиправності прийнятих рішень податковим органом, зазначив, що відповідач безпідставно ототожнює позивача із самозайнятою особою, зокрема допустив протиправне трактування норми Податкового кодексу на свою користь - відніс позивача до категорії самозайнятих осіб після того, як відбулось припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3.

21.01.2018 р. від Головного управління ДФС у Чернівецькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, податковий орган зазначає, що на підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №1082 від 14.11.2017 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2016 р. по 20.09.2017 р., правильність нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016 р. по 20.09.2017 р., висновки якої викладені в акті №143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 08.12.2017 р. За результатами перевірки прийнято оскаржувані позивачем рішення. В ході проведеної перевірки відповідачем отримано письмові пояснення від осіб, які виконували роботи в приміщені цеху по виготовленню залізних виробів, в яких ними було зазначено, щодо отримання заробітної плати від роботодавця ОСОБА_3 та про те, що ними ніяких трудових угод з працедавцем не укладалося.

Податковий орган зазначив, що копію наказу №1082 від 14.11.2017 р. із розпискою №119 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено позивачу поштою з повідомленням про вручення 14.11.2017 р., які були отримані ОСОБА_3 20.11.2017 року.

Виходячи з інформації, яка міститься в акті перевірки та інформації від державного реєстратора, щодо прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 з 01.12.2016 року, позаплановою перевіркою підтверджено факт перебування в трудових відносинах із гр. ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

Також відповідач зазначив, що позивач просить скасувати податкову вимогу №0000271304 від 09.01.2018 року, проте жодних аргументів щодо протиправності даної вимоги та причин скасування вимоги позивачем не вказано в позовній заяві.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачем по суті порушення податкового законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та трудового законодавства не вказано жодної норми яку на думку позивача порушено ГУ ДФС у Чернівецькій області при визначенні зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі вказаного податковий орган зазначив, що ГУ ДФС у Чернівецькій області дотримано всіх діючих на момент проведення перевірки норм чинного законодавства, які регулюють порядок проведення перевірок, справляння відповідних податків та зборів, а тому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

12.06.2018 р. позивач подав до суду відповідь на відзив Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому зазначив, що не погоджується із запереченнями податкового органу, викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, позивач стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення рішення оскаржувалися не лише до суду, але були оскаржені в адміністративному порядку до ДФС України, про що відповідача було повідомлено. Таким чином, позивач зазначив, що станом на день подання позовної заяви до суду борг, визначений в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та рішеннях про застосування штрафних санкцій, не був узгоджений, а тому винесення вимоги №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р. є безпідставним. Крім того, позивач зазначив, що податковим органом під час проведеної перевірки та під час прийняття оскаржуваних рішень порушено вимоги податкового законодавства. Зокрема, позивач стверджував про відсутність підстав на проведення фактичної перевірки, отримання пояснень від осіб без встановлення їх особи, не перевірено наявність належного оформлення трудових відносин працівниками, не з’ясовано питання щодо ведення обліку роботи та витрат на оплату праці. Також позивач не погоджується із ототожненням податковим органом ОСОБА_3 із самозайнятою особою. Вказані порушення, допущені відповідачем, на переконання позивача, порушують його суб’єктивні права в адміністративних правовідносинах.

Під час розгляду адміністративного позову судом розглянуто заяви, клопотання учасників справи та вчинено наступні процесуальні дії у справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.05.2018 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

10.05.2018 р. до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 р. задоволено клопотання представника позивача від 10.05.2018 р., вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

В судовому засіданні 07.06.2018 р. судом розглянуто клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, обґрунтоване тим, що в Шевченківському районному суді перебувають на розгляді справи: - №727/4413/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДФС у Чернівецькій області про визнання інформації недостовірною викладеної в поясненні ОСОБА_4; - №727/1571/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДФС у Чернівецькій області про визнання інформації недостовірною викладеної в поясненні ОСОБА_6 недостовірною. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2018 р. відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі. Також в судовому засіданні 07.06.2018 р. судом розглянуто та задоволено клопотання представника позивач про виклик в судове засідання свідка – ОСОБА_4

Крім того, 07.06.2018 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі №824/324/18-а та призначено її до судового розгляду на 26.07.2018 року.

В судове засідання, призначене на 26.07.2018 р. представник позивача та свідок -ОСОБА_4 не з’явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Водночас, від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні. У зв’язку із вказаним, судом задоволено клопотання представника позивача, відкладено розгляд справи на 13.09.2018 р. та повторно викликано в судове засідання свідка – ОСОБА_4 В судове засіданні 13.09.2018 р. учасники справи та свідок не з'явились, у зв'язку із чим оголошено перерву в судовому засіданні до 14.09.2018 року.

14.09.2018 р. в судове засіданні з'явився представник позивача, який підтримав заявлений позов. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Свідок ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з’явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у зв'язку із чим вирішено розглянути справу без його участі на підстав наявних матеріалів та доказів.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до акту обстеження №152/24-13-13-04 від 10.09.2017 р. працівниками податкового органу, на підставі отриманої інформації щодо порушення податкового законодавства, здійснено виїзд за адресою м. Чернівці, вул. Миру, 19, з метою обстеження господарського об’єкту (кузні). Під час обстеження встановлено, що за вказаною адресою здійснює господарську діяльність самозайнята особа ОСОБА_3, який використовує у своїй діяльності працю найманих осіб. (а.с. 69).

Крім того, працівниками податкового органу 20.09.2017 р. відібрано пояснення у вказаних працівників, зокрема: ОСОБА_7, який повідомив, що працює у ОСОБА_3 біля року, з 2016 р. заробітна плата становить 2000 грн в місяць, заробітну плату виплачує позивач, заборгованості з виплати не має; ОСОБА_5, який повідомив, що працює у ОСОБА_3 ковалем із заробітною платою 100 грн на день без укладання трудових договорів; ОСОБА_4, який повідомив, що працює з 08:00 по 18:00 год за даною адресою з травня 2016 р., заробітна плата становить 3000 грн на місяць, яку видає ОСОБА_3 нарочно; ОСОБА_6, який повідомив, що являється пенсіонером та на прохання ОСОБА_3 допомагає виробляти ковані вироби, за домовленістю оплата складає 150 грн на день, трудові договори не укладено, заборгованості по зарплаті не має. (а.с. 80-83).

Згідно з наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.11.2017 р. №1082 та повідомлення №119 від 14.11.2017 р. вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 20.09.2017 року. (а.с. 65-67).

За наслідками перевірки складено акт від 08.12.2017 року за № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1. Для вручення та підписання матеріалів перевірки, працівниками відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області, здійснено виїзд за юридичною адресою самозайнятої особи ОСОБА_3 (м. Чернівці, вул. Заводська,53). За даною адресою самозайнята особа ОСОБА_3 не знаходився, у зв'язку із чим, ознайомити, підписати та вручити акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 не було можливості, про що складено відповідний акт. (а.с. 71).

В акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 податковим органом зафіксовано наступні порушення:

- абз.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (із змінами та доповненнями), а саме допущення працівника до роботи без укладення трудового договору;

- п.51.1 ст.51, пп.176.2. б), п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України - не подано звітність форми 1-ДФ за II та III квартали 2016р. про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, які призвели до зменшення податкових зобов'язань платника податку;

- пп.164.1.2 п.164.1, ст.164, пп.176.2.а), п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме невключення до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати суму в розмірі 21000,00 грн., що привело до не перерахування та не утримання до бюджету податку на доходи фізичних осіб, виплачених на користь платників податку, що кінцево оподатковуються при їх виплаті та за рахунок платників за період з 01.01.2016р. по 01.12.2016р. в розмірі 3780,00 грн;

- п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р., а саме не подання звітів за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року (7 шт.) про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів;

- ст.7 п.1 та ст.8 п.5 розділу 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме не нараховано єдиний внесок у розмірі 22% на суми заробітної плати в розмірі 4620,00 грн;

- п.16-І) підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а саме не утримання в повному обсязі та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 315,00 гривень. (а.с. 72-79).

До матеріалів справи також додано розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1. (а.с. 19-26, 62-63).

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень, податковим органом прийнято: податкові повідомлення-рішення №0000261304 від 09.01.2018 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2310 грн; №0000331304 від 09.01.2018 р., про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб за основним платежем 315 грн та штрафними (фінансовими) санкціями па суму 202,50 грн; №0000281304 від 09.01.2018 р., про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб за основним платежем 3780 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2430 грн; рішення №000291304 від 09.01.2018 р., яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників у вигляді зарплати на суму 510,0 грн; рішення №0000251304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на загальну суму 1190 гривень. (а.с. 59-61).

Крім того, відповідачу було направлено податкову вимогу №0000271304 із зазначенням недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 4620 гривень. (а.с. 59).

Спірні правовідносини полягають у перевірці дотримання податковим органом вимог податкового законодавства під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0000331304 від 09.01.2018 р., №0000281304 від 09.01.2018 р., №0000291304 від 09.01.2018 р., рішення про застосування штрафних санкцій №000251304 та №0000261304 від 09.01.2018 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р., за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2016 р. по 20.09.2017 року.

Суд не приймає доводи позивача стосовно порушення податковим органом порядку проведення фактичної перевірки, з підстав вказаних позивачем у адміністративному позові та вважає безпідставними зазначені аргументи з наступних підстав.

Згідно наданих суду доказів, зокрема, наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.11.2017 р. №1082, повідомлення №119 від 14.11.2017 р. та акту перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 підтверджено проведення податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки. Водночас, суд звертає увагу позивача, що в акті перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 міститься інформація про раніше проведену фактичну перевірку, яка проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №258/ФП від 19.09.2017 р. та в ході якої працівниками податкового органу, на підставі отриманої інформації щодо порушення податкового законодавства, здійснено виїзд за адресою м. Чернівці, вул. Миру, 19, з метою обстеження господарського об’єкту (кузні), а також складено Акт обстеження №152/24-13-13-04 від 10.09.2017 року. Саме під час вказаного обстеження податковим органом було встановлено, що за даною адресою здійснює господарську діяльність самозайнята особа ОСОБА_3, який використовує у своїй діяльності працю найманих осіб. Крім того, працівниками податкового органу 20.09.2017 р. відібрано пояснення у працівників, які працюють у позивача та яким ОСОБА_3 виплачує заробітну плату без оформлених трудових договорів. Суд звертає увагу, що інформація, яка була отримана під час проведеної у вересні 2017 року фактичної перевірки була використані в ході документальної позапланової невиїзної перевірки, що проведена з 27.11.2017 р. по 01.12.2017 року.

Крім того, суд не приймає доводи позивача в частині тверджень того, що після припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 податковим органом безпідставно ототожнено із самозайнятою особою. Суд звертає увагу, що зафіксовані в акті перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 порушення стосуються діяльності ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця з 01.01.2016 р. по 01.12.2016 р., тобто до дня припинення діяльності позивача як фізичної особи-підприємця. А відтак, здійснюючи підприємницьку діяльність протягом 2016 року та будучи платником єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, позивач несе відповідальність за податковими зобов’язаннями, що виникли протягом вказаного періоду. Тобто, припинення діяльності позивача як фізичної особи-підприємця не звільняє його від податкових зобов’язань та сплати внесків, що виникли протягом діяльності самозайнятої особи.

Суд також не приймає твердження позивача щодо протиправності прийнятої вимоги №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р. з наступних підстав. Позивач зазначив, що станом на день подання позовної заяви до суду борг, визначений в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та рішеннях про застосування штрафних санкцій не був узгоджений, оскільки був оскаржений до ДФС України, однак суд звертає увагу, що сума заборгованості, яка відображена у вимозі №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р. не включає суми, що були визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0000331304 від 09.01.2018 р., №0000281304 від 09.01.2018 р., №0000291304 від 09.01.2018 р. та рішеннями про застосування штрафних санкцій №000251304 та №0000261304 від 09.01.2018 року.

Так, суд звертає увагу, що вимога №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р. включає недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 4620 гривень. Згідно розрахунку податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1, вказана сума включає суми заниженого єдиного соціального внеску за травень 2016 р. в сумі 660 грн, за червень 2016 р. в сумі 660 грн, за липень 2016 р. в сумі 660 грн, за серпень 2016 р. в сумі 660 грн, за вересень 2016 р. в сумі 660 грн, за жовтень 2016 р. в сумі 660 грн та за листопад 2016 р. в сумі 660 гривень.

Таким чином, позивач помилково стверджує про неузгодженість суми боргу, визначеного у вимозі №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р., який охоплює окремі суми боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску), що не включені до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосовування штрафних санкцій. У зв’язку із вказаним доводи позивача є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову, а вчинені відповідачем дії та прийняті податковим органом рішення за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Спірні відносини регулюються: Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI; Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”; Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449; Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 р.; Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588.

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 20.01.2004 р. по 01.12.2016 р. перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області як платник податків та зборів. (а.с. 121).

Відповідно до п. 11.18 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Таким чином, суд звертає увагу, що позивач після припинення підприємницької діяльності несе відповідальність за податковими зобов'язаннями, а також зобов'язаний сплачувати податки та збори, які виникли за період провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 79.2 та п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі матеріалів фактичної перевірки, що проводилась згідно з наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області №258/ФП від 19.09.2017 р., за адресою м. Чернівці, вул. Миру, 19 встановлено здійснення господарської діяльності самозайнятою особою ОСОБА_3 та складено Акт обстеження №152/24-13-13-04 від 10.09.2017 року. В ході проведеної фактичної перевірки відібрано пояснення у працівників, які працюють за адресою м. Чернівці, вул. Миру, 19 та які повідомили, що працюють у позивача без укладання трудових договорів, а заробітну плату отримують нарочно. Таким чином, податковим органом встановлено, що позивач використовує працю найманих осіб без укладення трудових договорів.

На підставі вказаної інформації, а також у відповідності до вимог ст.ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.11.2017 р. №1082 та повідомлення №119 від 14.11.2017 р. податковим органом вирішено провести документальну позапланову невиїзні перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2016 р. по 20.09.2017 року.

Судовим розглядом встановлено, що у відповідності до вимог ст. 79 Податкового кодексу України наказ Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.11.2017 р. №1082 та повідомлення №119 від 14.11.2017 р. вручено позивачу 20.11.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, позивач був повідомлений належним чином про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, однак пояснень та інших доказів щодо дотримання податкового законодавства, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2016 р. по 20.09.2017 р. до податкового органу не подав.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. №2464 (далі – Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

У відповідності до ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно з п.1 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 08.12.2017 р. № 143/24-13-13-04-18/НОМЕР_1, в якому використано інформацію, що була отримана за результатами проведеної у вересні 2017 р. фактичної перевірки. Податковим органом зафіксовано, що протягом 2016 року позивач, будучи самозайнятою особою, використовував працю ОСОБА_4 без оформлення трудового договору, в результаті чого вказаному громадянинові виплачено загальну суму доходу в розмірі 21000 гривень. Зазначене підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4, які були відібрані в ході проведення фактичної перевірки 20.09.2017 р., зокрема ОСОБА_4 повідомив, що працює у позивача з травня 2016 р., заробітна плата становить 3000 грн на місяць, яку видає ОСОБА_3 нарочно.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із позовом до ОСОБА_4 про визнання інформації, наданої Головному управління ДФС у Чернівецькій області під час проведеної перевірки, недостовірною. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/4413/18 від 21.08.2018 р. відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною. Судом зроблено висновок, що позивачем не доведено, що інформація, викладена в письмових поясненнях ОСОБА_4 є недостовірною. (а.с. 122-125).

Крім того, судом вживались заходи для виклику ОСОБА_4 в судове засідання як свідка, однак останній тричі не з'явився до суду без поважних причин.

Відповідно до абз. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.164.1.2 п.164.1, ст.164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп.176.2.а), п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог пп.164.1.2 п.164.1, ст.164, пп.176.2.а), п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України позивачем невключено до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу заробітну плату в розмірі 21000 грн, яка виплачувалась ОСОБА_4 без оформлення трудового договору.

Відповідно до п.51.1 ст.51 Податкового Кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пп.176.2. б), п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог п.51.1 ст.51, пп.176.2.б), п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України позивачем не подано звітність форми 1-ДФ за II та III квартали 2016р. про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, які призвели до зменшення податкових зобов'язань платника податку.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р., страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою N Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

В порушення ч. 2 ст. 6 Закону №2464 та п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р. позивачем не подано звіти за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) ОСОБА_4 та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів.

Відповідно до п.1 ст.7 та п.5 ст.8 розділу 3 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

В порушення п.1 ст.7 та п.5 ст.8 розділу 3 Закону №2464 позивачем не нараховано єдиний внесок у розмірі 22%, що складає 4620 грн на суми виплаченої ОСОБА_4 у 2016 році заробітної плати в розмірі 21 000 гривень.

Згідно п.16-І) підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

В порушення п.16-І) підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України позивачем не утримано в повному обсязі та не перераховано до бюджету військового збору на загальну суму 315,00 гривень.

У зв’язку із вказаними порушеннями, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно прийнято: податкові повідомлення-рішення №0000261304 від 09.01.2018 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2310 грн; №0000331304 від 09.01.2018 р., про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб за основним платежем 315 грн та штрафними (фінансовими) санкціями па суму 202,50 грн; №0000281304 від 09.01.2018 р., про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб за основним платежем 3780 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2430 грн; рішення №000291304 від 09.01.2018 р., яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників у вигляді зарплати на суму 510,0 грн; рішення №0000251304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на загальну суму 1190 гривень.

Крім того, зідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449, визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Суд звертає увагу, що оскільки позивачем заниженого єдиний соціальний внесок за травень 2016 р. в сумі 660 грн, за червень 2016 р. в сумі 660 грн, за липень 2016 р. в сумі 660 грн, за серпень 2016 р. в сумі 660 грн, за вересень 2016 р. в сумі 660 грн, за жовтень 2016 р. в сумі 660 грн та за листопад 2016 р. в сумі 660 грн, податковий орган правомірно прийняв податкову вимогу №Ф-0000271304 від 09.01.2018 р., де вказав недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 4620 гривень.

На підставі вказаного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами доведено суду правомірність дій та законність прийнятих рішень.

Згідно з вимогами статтей 132 - 143 КАС України суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 58026, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

відповідач: Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, буд. 200-А , м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 39392513).

Судді Т.М. Брезіна