Постанова № 76691868, 25.09.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження №2-а/225/1/2018

Єдиний унікальний номер 225/313/14а

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне)

18 вересня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Скиба М.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Ведь А.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач - 1), Обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач - 2) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 28.10.2013 року вона звернулася до відповідача-1 з заявою про нарахування та виплату їй разової допомоги по втраті годувальника - її чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

У листопаді 2013 року вона отримала відповідь, згідно якої у виплаті допомоги їй було відмовлено у зв'язку з тим, що підставою для призначення такої допомоги є висновок МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок між смертю та ушкодженням здоров'я, а згідно довідки №000098 серії 10ААА від 24.07.2013 р., виданою Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, причинно-наслідковий зв'язок між професійним захворюванням її чоловіка та його смертю відсутній.

З таким висновком вона не погоджується з наступних підстав.

ОСОБА_3 згідно витягу із акту МСЕК від 13.04.1994 року №106305 серії 2-18 АБ було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. Згідно довідки обласної клінічної лікарні професійних захворювань м. Донецька таким професійним захворюванням є антрако-сілікатоз першої стадії, узелкова форма, емфізема легенів другої стадії, легенева недостатність другого ступеню.

Згідно висновку патологоанатома причиною смерті ОСОБА_3 стала легенево-серцева недостатність.

З цих підстав ОСОБА_1 вважає, що з вказаних медичних документів чітко вбачається причинно-наслідковий зв'язок між професійним захворюванням ОСОБА_3 та його смертю, а отже вона має право на отримання разової допомоги у зв'язку з втратою годувальника.

ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати довідку №000098 серії 10ААА від 24.07.2013 р., виданою Донецькою обласною профпатологічною МСЕК; визнати неправомірним дії відповідача-1 (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) щодо відмови у виплаті разової допомоги у випадку втрати годувальника; зобов'язати відповідача - 1 (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) нарахувати та виплатити їй разову допомогу у випадку втрати годувальника.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що оскільки причинний зв'язок між смертю та професійним захворюванням ОСОБА_3 не був встановлений, про що є висновок МСЕК, підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 страхових виплат немає..

Представник відповідача-2 в попередніх судових засіданнях проти позову заперечувала, в подальшому надала заяву з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що між сторонами виник спір з приводу відмови у призначенні та виплаті позивачу страхових виплат після смерті потерпілого на виробництві ОСОБА_3

Відповідно до змісту спірних правовідносин та встановлених обставин, судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. .

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, причина смерті: хронічний обструктивний бронхіт з загостренням. (а.с.10). Відповідно з довідкою №000098 від 24.07.2013 р., виданої Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, причинно-слідчий зв'язок між смертю та професійним захворюванням потерпілого на виробництві ОСОБА_3 не встановлений.(а.с. 13)

Вказаний висновок не був оскаржений позивачем у відповідності до вимог Положення про медико-соціальну експертизу.

За клопотанням позивача у справі неодноразово були винесені ухвали про проведення судово-медичної експертизи з метою визначення причинно-наслідкового зв'язку між професійним захворюванням і причиною смерті ОСОБА_3, слід зазначити, що під час розгляду справи склад суду неодноразово змінювався.

Так, вперше у справі була призначена судово-медична експертиза 31.08.2014 року, яка не проведена у зв'язку з подіями які сталися в Донецькій області.

В подальшому ухвалою суду від 29.12.2015 року по справі була призначена судово-медична експертиза, яка була поручена до виконання Обласному центру медико-соціальної експертизи (м. Краматорськ), яка була повернута без виконання, оскільки проведення вказаної експертизи не входить до компетенції вказаного центру.

Ухвалою суду від 09.03.2017 року у дійсній справі було призначено медико-соціальну експертизу за клопотання позивача, проведення якої було доручено Харківському обласному центру медико-соціальної експертизи. Вказана експертиза також не була проведена у зв'язку з відсутністю спеціалістів для проведення такої експертизи.

В подальшому ухвалою суду від 14.11.2017 року у вказаній справі була призначена медико-соціальна експертиза за клопотанням позивача, проведення якої було доручено клініці Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) . Вказана експертиза не була проведена з причин відсутності ліцензії МОЗ України та відповідних експертів.

Ухвалою від 18.04.2018 року у вказаній справі було призначено судово-медичну експертизу за клопотанням позивача щодо наявності причинного зв'язку між смертю та професійним захворюванням ОСОБА_3

Вказана експертиза не була проведена через відсутність гістологічного архіву патолого-анатомічного дослідження тіла ОСОБА_3, який втрачений у зв'язку з пожежею, що відбулася у серпні 2010 року в приміщенні патолого-анатомічного відділення «ЦМЛ» м. Торецьк. Зазначена обставина позбавляє комісію експертів можливості обґрунтовано встановити причину смерті, а також причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням, яке було встановлено в 1993 році у ОСОБА_3 про, що суду було направлено відповідний лист (а.с. 55).

У зв'язку із закінченням повноважень у судді Гері О.Г. справа була направлена на повторний автоматизований розподіл, головуючим було визначено суддю Скибу М.М.

В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 31.07.2018 року, сторонами, зокрема і позивачем, будь-яких клопотань, в тому числі, щодо проведення експертизи не заявлялось.

Згідно ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(який діяв на час виникнення спірних правовідносин - смерті ОСОБА_3 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право страхованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ст.ст. 1,21,28, 33, 34 вказаного Закону, на фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві покладено обов'язок відшкодувати одноразову допомогу в разі смерті потерпілого на виробництві членам сім'ї померлого та особам, що знаходились на його утриманні.

Згідно з ч.9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого на виробництві, який отримував страхові виплати, причинно-наслідковий зв'язок смерті з отриманим раніше каліцтвом або ушкодженням здоров'я повинен підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.

Згідно до п. 6.1.6 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24, одним із документів для призначення одноразової допомоги у разі смерті потерпілого на виробництві є висновок МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті потерпілого на виробництві з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до пп. «з» п.1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я , пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом МОЗ України від 22.11.1995 року №212, саме на медико-соціальні експерті комісії (МСЕК) покладено обов'язки встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійного захворювання.

Відповідно до п. 2.17 Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 606 від 15.11.2005 року Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.12.2005 р. за № 1455/11735, оскарження рішення МСЕК про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом заявником або представником Фонду здійснюється згідно з розділом V Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83, шляхом подання протягом місяця з моменту отримання висновку МСЕК письмової заяви до МСЕК, в якій розглядалося встановлення причинного зв'язку смерті, або до Кримської республіканської, обласної, центральної, міської МСЕК або до відповідного відділу (управління) охорони здоров'я.

Таким чином закон пов'язує право позивача на отримання страхових виплат піся смерті потерпілого на виробництві ОСОБА_3 з наявністю причинно-наслідкового зв'язку між отриманим раніше ушкодженням здоров'я потерпілого на виробництві та його смерті.

Відповідно з довідкою №000098 від 24.07.2013 р., виданої Донецькою обласною профпатологічною МСЕК, причинно-слідчий зв'язок між смертю та професійним захворюванням потерпілого на виробництві ОСОБА_3 не встановлений.

Заперечуючи висновки наведені в зазначеній довідці позивач, не надає доказів на їх спростування. При цьому суд виходить з того, що частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінюючи аргументи позивача про те, що наявність причинно-наслідкового зв'язку між професійним захворюванням ОСОБА_3 та його смертю підтверджується довідками МСЕК про встановлення групи інвалідності № 118773 від 30.03.1993 року, № 106305 від 13.04.1994 року (а.с.15,19) , звітом патологоанатома за результатами розтину покійного ОСОБА_3 (а.с. 16) посмертного епікризу (а.с. 17), суд зазначає, що в зазначених документах зазначається про наявність у останнього професійного захворювання на момент смерті. Разом з тим, суд не може на підставні наявних в матеріалах справи медичних документів, встановити наявність або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між професійним захворюванням та смертю, оскілки встановлення цієї обставини вимагає спеціальних знань у сфері медицини, якими суд не володіє.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку про недоцільність призначення за власною ініціативою судово-медичної експертизи для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між наявністю у покійного ОСОБА_3 професійного захворювання та його смертю. При цьому суд виходить з того, що попереднім складом суду, зазначена експертиза була призначена, проте провести відповідне дослідження експертна установа не змогла у зв'язку з відсутністю гістологічного архіву патолого-анатомічного дослідження тіла ОСОБА_3.

З листа головного лікаря ЦМЛ від 12.06.2018 р. № 1298, вбачається, що зазначений архів був втрачений під час пожежі в будівлі патолого-анатомічного відділення в серпні 2010 року.

За таких обставин, повторне призначення судово-медичної експертизи не надасть змоги встановити обставину наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між наявністю у покійного ОСОБА_3 професійного захворювання та його смертю, а лише затягне розгляд справи.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність наявності підстав для скасування довідки №000098 серії 10ААА від 24.07.2013 р., виданою Донецькою обласною профпатологічною МСЕК та призначення страхових виплат у зв'язку із втратою годувальника позивачці на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином, дії Обласного центру медико-соціальної експертизи, щодо складання довідки №000098 серії 10ААА від 24.07.2013 р. та рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відмову у виплаті страхових виплат після смерті потерпілого на виробництві ОСОБА_3 відповідають критеріям визначеним ч. 2 ст. КАС України.

Позовні вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 19-21, 122, 159-164, 242, 244, 245, 371, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі його відокремленого підрозділу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місце знаходження: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231), Обласного центру медико-соціальної експертизи (місце знаходження: м. Краматорськ, вул.. Дніпропетровська, 14, код ЄДРПОУ 21958658) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2018 року.

Суддя: М.М.Скиба