Рішення № 76691638, 25.09.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/2497/18

Провадження №2/235/1207/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (попередня назва - Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» (далі – позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з ОСОБА_2 (далі – відповідач) заборгованості в розмірі 58871,63 гривні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем з метою отримання банківських послуг укладений договір № б/н від 05.09.2011, згідно з яким відповідач отримав від Банку кредит в розмірі 5510 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення вимог статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору (заяви) відповідач зобов’язання належним чином не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 31.03.2018 дорівнює 58 871,63 гривень, з яких 4902,84 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 47889,19 гривень – заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 2800 гривень – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень та 2779,60 гривень – штраф (фіксована частина) та штраф (процента складова) відповідно.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, за змістом позовної заяви не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача в разі неявки відповідача.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності. За змістом відзиву на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Мотиви незгоди зводяться до такого. В заяві-анкеті, яку підписав відповідач, не відображено, що він ознайомлений з відповідними умовами і правилами користування кредитними коштами. За змістом виписки з банку відповідач останній раз робив оплату за договором 23.01.2015 на суму 400,00 грн., наступне погашення боргу відбувалось за ініціативою банку у вигляді «автоматического погашения просроченной задолженности» (мовою оригіналу). Відповідач просить суд застосувати до вимог позивача наслідки пропуску строків позовної давності і відмовити повністю в задоволенні позову. Посилаючись на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», враховуючи, що відповідач проживає в м.Покровську, відповідач вважає, що нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором з 14.04.2014 не повинно було здійснюватися. Також, на думку відповідача, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, на підставі ч.3 ст.551 ЦК - якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В судове засідання відповідач не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в позові просить відмовити, застосувавши строк позовної давності.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що підписанням Анкети-заяви позичальник приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг, а позовна давність дорівнює 50 років; з виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім часткового погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами; на думку позивача, підстави для зменшення розміру неустойки відсутні, відповідач до банку з метою списання штрафних санкцій на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не звертався.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

За умовами підписаної відповідачем анкети-заяви від 05.09.2011 останній отримав у відповідача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 5510 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За змістом вказаної анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.8 та зворотній бік а.с.8).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором №б/н від 05.09.2011, заборгованість відповідача перед банком станом на 31.03.2018 дорівнює 58 871,63 гривень, з яких 4 902,84 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 47 889,19 гривень – заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 2800 гривень – заборгованість за пенею та комісією, 3279,60 гривень – штраф.

Відповідач визнав, що дійсно отримав зазначений кредит від банку на вказаних вище умовах, проте зауважив, що останній платіж на погашення кредиту за вказаним договором він зробив 23.01.2015, а наступне погашення боргу відбувалось за ініціативою банку.

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Викладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі №6-16цс15 від 11.03.2015.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним спірної суми заборгованості за кредитом, наданим банком на підставі договору №б/н від 05.09.2011. Відповідач зазначає у відзиві на позов, що він припинив здійснювати погашення кредиту в січні 2015 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем взятих на себе обов’язків із погашення кредиту та процентів за користування кредитом в заявленому розмірі. Наведені відповідачем доводи встановлені судом обставини не спростовують.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи зобов’язані скасувати зазначеним у зазначеній статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідач зареєстрований та постійно проживає в м.Покровську (попередня назва – м.Красноармійськ) Донецької області.

За змістом Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», м.Красноармійськ Донецької області визначено КМУ у вказаному Переліку.

Відтак, на відповідача поширюється дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та в силу вищенаведених імперативних приписів вказаного закону банк зобов’язаний був списати відповідачу спірну суму пені/комісії та штрафів, незважаючи на неподання відповідачем відповідної заяви, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми нарахованої пені (комісії) та штрафів є безпідставними.

Разом з тим, суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до вимог, пред’явлених позивачем, підлягає задоволенню, з огляду на таке.

До суду позивач звернувся 11.05.2018.

Як вбачається з розрахунку та виписки по рахунку, наданих позивачем до позову, у зв’язку із даними виписки з банківського рахунку, копія якої надана відповідачем до відзиву, останній платіж був здійснений останнім в січні 2015 року, після чого сальдо простроченої заборгованості стабільно збільшується.

Згідно зі ст.257, ч.1 ст.259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ані Умови і правила надання банківських послуг, ані Тарифи банку, на які посилається позивач, відповідачем не підписувались. Підписана відповідачем заява – анкета (договір б/н від 05.09.2011) не містить посилання на певні Умови і правила надання банківських послуг, а саме на ті, що затверджені наказом від 06.03.2010.

Відтак, посилання представника позивача на п.1.1.7.31 Умов договору, згідно з яким позовна давність за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, що не містить підпису відповідача, не заслуговують на увагу суду. Адже представником позивача не надано належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву-анкету, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання ним заяви.

Також суд відмічає, що згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Виходячи з того, що початок перебігу строку позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов та враховуючи характер спірних правовідносин між банком та відповідачем, суд доходить висновку, що початок перебігу строку позовної давності пов’язується не із строком дії картки (карток), а фактами, які свідчать про порушення прав банку, тобто несплатою відповідачем чергового платежу. Така остання сплата чергового платежу була здійснена відповідачем в січні 2015 року, отже, саме з лютого 2015 року слід обраховувати строк позовної давності.

З приводу відомостей, які вбачаються з розрахунку та виписки за спірним кредитним договором, за змістом яких після січня 2015 року має місце автоматичне погашення (списання) певних сум заборгованості, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 по справі № 6-2891цс16.

Отже, враховуючи, що після січня 2015 року платежі на погашення заборгованості були здійснені автоматично, тобто без прямого волевиявлення позичальника, вони не можуть вважатись підставою для переривання строку позовної давності.

Звернувшись до суду з позовом 11.05.2018, банк пропустив трирічний строк позовної давності, який сплинув в лютому 2018р.

Окремо суд зазначає, що Верховний Суд України 16.11.2016 у справі за №6-2469цс16 зробив правовий висновок, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема суд вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Тобто, застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, оскільки відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, причини пропущення позовної давності позивачем в позові не наведені, суд вважає необхідним застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Враховуючи приписи ст.141 ЦПК України, оскільки в позові відмовляється, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ч.4 ст.267 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження – м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, м.Покровськ, вул.Сєвєрна, 46) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.П.Бородавка