Рішення № 76690497, 17.09.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Черкаси справа № 925/592/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Євтушенко Б.В., за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача – не з’явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вікант” до товариства з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси” про стягнення 1096043 грн. 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вікант” звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси” (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки металопрокату № 10109017ЧП від 28.04.2017 року, 938 338 грн. 65 коп. основного боргу, 107 716 грн. 15 коп. пені, 40 348 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 9 640 грн. 46 коп. три проценти річних, що разом складає 1096043 грн. 83 коп., та відшкодування понесеного судового збору.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений йому товар згідно договору поставки металопрокату № 10109017ЧП від 28.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/592/18, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.08.2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в підготовчому засіданні суду 09.08.2018 року представника відповідача проти позову заперечував з мотивів безпідставності позовних вимог. В засідання суду з розгляду справи по суті 17.09.2018 року представник відповідача, будучи належним чином повідомленим під розписку про дату, час і місце розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

28.04.2017 року позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вікант”, як постачальник, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси”, як покупець, уклали договір поставки № 10109017ЧП (далі – договір), відповідно до п.п. 1.1. п. 1 «Предмет договору» якого в порядку та на умовах даного договору постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а покупець - оплатити та прийняти у власність металопрокат, що іменується надалі – товар, згідно Специфікацій.

Сторони договору погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовились про таке:

п. 3.1. – ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларі США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українських гривнях;

п. 4.4 – терміни поставок партій товару вказуються в Специфікаціях з урахуванням заявок покупця, зазначених у п. 2.1. цього договору. У випадку 100% передплати відповідної партії товару не може перевищувати 14 днів;

п. 4.7. – датою поставки вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій або товарно-транспортній накладній, або дата календарного штемпеля станції вантажовідправника, зазначена в залізничній накладній;

п. 5.1. – сторони дійшли згоди про те, що прийом товару покупцем за кількістю та якістю проводиться у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. «Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. «Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю»;

п. 6.1 – розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України. При оформленні платіжного доручення покупець зобов’язаний вказати в призначення платежу: номер цього договору, номер рахунку, Специфікації, за якою проводиться оплата;

п. 6.2. – покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості партії товару на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк оплати товару не передбачений в Специфікації.

п. 8.7. – у разі порушення термінів оплати, якщо сторонами обумовлена відстрочка платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару;

п. 10.1. – цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань за даним договором;

п. 10.2. – у разі якщо до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання цього договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього договору.

10.6 – всі доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід’ємною частиною і мають юридичну силу тільки у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Договір підписаний представниками обох сторін і скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору, сторонами погоджені наступні Специфікації, які є невід’ємними частинами Договору:

Специфікація № 3041 від 13.10.2017 року , згідно з якою позивач продає, а відповідач купляє товар – лист х/к 1.2 мм. ст.08КП. 1.25 х 2,50м. у кількості 6,890 т. на суму 186856 грн. 80 коп. з ПДВ, за умови оплати: на протязі 60 календарних днів, від дати відвантаження товару, з 13.10.2017 по 13.12.2017 року, строк відвантаження: 13.10.2017 року;

Специфікація №3104 від 20.10.2017 року, згідно з якою позивач продає, а відповідач купляє товар – лист г/к. 3 мм, ст. ЗПС/СП 1,25 х 2,5 м. у кількості 1,485 т на суму 35862 грн. 75 коп. з ПДВ, за умови оплати: на протязі 60 календарних днів, від дати відвантаження товару, з 20.10.2017 по 20.12.2017 року, строк відвантаження: 20.10.2017 року;

Специфікація №3131 від 20.10.2017 року, згідно з якою позивач продає, а відповідач купляє товар – лист х/к 1,2 мм, ст.08КП, 1,25 х 2,50 м у кількості 6,640 т на суму 180076 грн. 80 коп. з ПДВ, за умови оплати: на протязі 60 календарних днів, від дати відвантаження товару, з 21.10.2017 по 21.12.2017 року, строк відвантаження: 21.10.2017 року;

Специфікація №3569 від 30.11.2017 року згідно з якою позивач продає, а відповідач купляє товар – лист х/к 1,2 мм, ст.08КП, 1,25 х 2,50 м у кількості 14,420 т на суму 373766 грн. 40 коп. з ПДВ, лист х/к 2,0 мм, ст.08КП, 1,25 х 2,50 м. у кількості 6,285 т на суму 161775 грн. 90 коп. з ПДВ, а разом на суму 535542 грн. 30 коп. з ПДВ, за умови оплати: на протязі 60 календарних днів, від дати відвантаження товару, з 30.11.2017 по 30.01.18, строк відвантаження: 30.11.2017 року.

Із наведених у позовній заяві обставин та наданих у судових засіданнях пояснень представниками сторін вбачається, що на виконання Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 3065005 грн. 26 коп.

Банківськими виписками з особового рахунку позивача у ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» за 11.07.2017, за 13.09.2017, у АТ «ОТП ОСОБА_2» за 13.09.2017 , за 10.10.2017, за 13.10.2017, за 01.12.2017, 19.01.2018, 22.01.2018 підтверджується часткова оплата відповідачем поставленого йому товару на суму 2126666 грн. 61 коп.

Поставлений товар на суму 938338 грн. 65 коп. відповідачем не оплачений, в цій частині позивачем заявлений даний позов на стягнення зазначеної заборгованості.

Із видаткових накладних №78805 від 13.10.2017 року на суму 186856 грн. 80 коп., №80562 від 20.10.2017 року на суму 35862 грн. 75 коп., №80924 від 21.10.2017 року на суму 180076 грн. 80 коп., №91937 від 30.11.2017 року на суму 535542 грн. 30 коп., товарно-транспортних накладних №15342 від 13.10.2017 року на суму 186856 грн. 80 коп., №15709 від 20.10.2017 року на суму 35862 грн. 75 коп., №15766 від 20.10.2017 року на суму 180076 грн. 80 коп., №18275 від 30.11.2017 року на суму 535542 грн. 30 коп. вбачається, що за період з 20.10.2017 року по 30.11.2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 938338 грн. 65 коп. без зауважень, що підтверджується відповідними підписами представника відповідача та печатками юридичної особи.

26.03.2018 року у зв’язку з невиконанням відповідачем свого обов’язку по оплаті поставленого йому товару згідно договору поставки металопрокату № 10109017ЧП від 28.04.2017 року, позивач направив на його адресу претензію від 22.03.2018 року №193 з вимогою про сплату заборгованості на суму 938338 грн. 64 коп., яка отримана останнім 29.03.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29-33, докази направлення - а.с.34-35). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання.

На виконання вимог ухвали суду від 19.07.2018 року позивач 19.07.2018 року направив відповідачу підписаний ним акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період січень 2017 – червень 2018 р., згідно з яким станом на 30.06.2018 заборгованість на користь позивача становить 938338 грн. 64 коп. (а.с. 67, докази направлення - а.с.68). Даний акт станом на день розгляду справи відповідачем не підписаний та не повернутий.

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, борг відповідача по оплаті прийнятого ним товару становить 938338 грн. 65 коп. Вимога позивача до відповідача про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки металопрокату №10109017ЧП від 28.04.2017 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов’язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов’язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов’язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов’язання, відповідальність за порушення зобов’язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов’язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов’язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 938338 грн. 65 коп. позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 107716 грн. 15 коп. пені за період з 31.01.2018 року по 04.06.2018 року, 40348 грн. 57 коп. інфляційних за період з 31.01.2018 року по 04.06.2018 року, 9640 грн. 46 коп. три проценти річних за період з 31.01.2018 року по 04.06.2018 року .

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов’язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає умовам п. 8.7. договору, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховані на фактичну суму боргу, їх розрахунок відповідає умовам договору, судом перевірений, тому вказані вимоги також підлягають задоволенню у заявленій сумі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов’язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 938 338 грн. 65 коп. основного боргу, 107 716 грн. 15 коп. пені, 40 348 грн. 57 коп. інфляційних, 9 640 грн. 46 коп. трьох процентів річних судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 16440 грн. 66 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Разек Черкаси”, код ЄДРПОУ 36299742, місцезнаходження: 18018, Черкаська область, м. Черкаси, проспект Хіміків, буд. 74, п/р 26009214854600 в ПАТ “УкрСиббанк”, МФО 351005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вікант”, код ЄДРПОУ 24942675, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 33-В, літ. А, оф. 17, п/р 26006545015884 в ПАТ “ОТП банк” м. Київ, МФО 300528 – 938338 грн. 64 коп. боргу, 107716 грн. 15 коп. пені, 40348 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 9640 грн. 46 коп. 3% річних, 16440 грн. 66 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 вересня 2018 року.

Суддя В.М. Грачов