Рішення № 76690437, 19.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/200/17.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання – Гуріної І.С.;

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача –ОСОБА_2;

представника відповідача-1 – ОСОБА_3;

представника відповідача-2 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України (відповідач-1), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (відповідач-2) про скасування наказу та визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі по тексту - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому уточненою ( а.с. 141, т.3), в якій просить:

- визнати неправомірним і скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.02.2017 №50 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”;

- зобов’язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на службі в поліції;

- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.02.2017 по дату поновлення на службі в органах поліції.

Позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 178, т.3).

Також, позивачем подано заяву про звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді в органах поліції та виплати грошового забезпечення за вимушений прогул (а.с. 185, т.3).

Крім того, у вказаній заяві позивач просить зобов’язати відповідача 2 подати звіт про виконання судового рішення у строк 10 днів з дня ухвалення судового рішення.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №50 о/с від 27 лютого 2017 року його було звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію” з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області з 28 лютого 2017 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки в цей період, як він зазначає, перебував на стаціонарному лікуванні, про наступне звільнення попереджений у встановлений законом строк не був, окрім того подавав рапорт про призначення в УВБ в Кіровоградській області. У зв’язку з чим ОСОБА_1 просить суд скасувати вказаний вище наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та поновити його на службі в поліції. Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача-2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.02.2017 по дату поновлення на службі в органах поліції

Ухвалою судді від 14 лютого 2017 року відкрито провадження по даній справі № П/811/200/17 та визначено, що вона розглядатиметься колегію у складі трьох суддів.

У зв’язку з неможливістю утворити колегіальний склад суду для подальшого розгляду справи, ухвалою суду від 27 червня 2017 року справу № П/811/200/17 передано на розгляд Черкаському окружному адміністративному суду, як найбільш територіально наближеному.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року адміністративну справу № П/811/200/17 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду також з огляду на неможливості автоматичного розподілу судової справи між суддями через відсутність потрібної кількості суддів для визначення складу колегії.

На підставі поданого позивачем клопотання про передачу даної справи до Кіровоградського окружного адміністративного суду, як суду встановленого законом, а також відомостей офіційного веб-порталу “Судова влада” про наявність необхідної кількості суддів у Кіровоградському окружному адміністративному суді для розгляду даної справи колегіально, Київським окружним адміністративним судом адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України передано до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

14 грудня 2017 року ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагуна А.В. дану справу № П/811/200/17 прийнято до свого провадження на підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2017 р.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України, а саме у порядку загального позовного провадження суддею Сагуном А.В. одноособово.

17 січня 20018 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 червня 20018 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що позивачем не заявлено жодної позовної вимоги до відповідача 1.

Відповідачами до суду подано заперечення (а.с.80-82, 125-126 т.2) та відзиви (а.с.27-32, 39-43 т.3) на позовну заяву попередньої редакції, відповідно до яких позовні вимоги ними не визнаються, вважають їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Примірники заяви позивача про уточнення позовних вимог представниками відповідачів отримано 11.07.2018 року, що підтверджується їхніми розписками на заяві позивача від 10.07.2018 р. (а.с.141-142 т.3). В подальшому, відзивів відповідачів на уточнення до позовної заяви до суду не надходило.

У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти заявлених позовних вимоги позивача та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, заслухавши доводи позивача, представників сторін, покази свідків, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та в подальшому в органах національної поліції України, зокрема в Департаменті внутрішньої безпеки (а.с.4 т.1). Також позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 14.07.2015 року, серія МВ№015727 (а.с.5 т.1).

09.11.2015 року наказом голови Національної поліції України №83, відповідно до Законів України “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про Національну поліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про запобігання корупції”, Кримінального процесуального кодексу України, постанови Кабінету-Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 887 “Про утворення територіального органу Національної поліції”, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 “Про затвердження Положення про Національну поліцію”, з метою забезпечення діяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, затверджено Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (а.с.2 т.2).

Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, відповідно до Положення про Департамент, є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. Структура та штатна чисельність ДВБ, згідно п. 5 цього Положення затверджуються у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про Національну поліцію” штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.

Національну поліцію, відповідно до п. 10 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.10.2015 р. № 877 очолює Голова.

Відповідно до підпункту 8 пункту 11 цього Положення Голова Національної поліції затверджує штатний розпис (штат) центрального органу управління Національної поліції, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції.

26.01.2016 року головою Національної поліції України видано наказ №62, яким відповідно до ст. 15 Закону України “Про Національну поліцію” затверджено штат Департаменту внутрішньої безпеки (а.с.14 т.2).

Відповідно до штату Департаменту внутрішньої безпеки судом вбачається, що, зокрема, відділ оперативного моніторингу складається з 6 посад (осіб): начальник відділу – 1, старший оперуповноважений в особливо важливих справах – 1, старший оперуповноважений – 2, оперуповноважений – 2 (а.с.14 – зворот – 16 т.2).

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №58 о/с від 29.04.2016 року “По особовому складу Департаменту внутрішньої безпеки” підполковника ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу оперативного моніторингу (за рахунок посади начальника відділу оперативного моніторингу) управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області з посадовим окладом 2700 грн. (а.с.40 т.2).

Як зазначено відповідачем-1, 14 листопада 2016 року начальником ДВБ НП України на ім'я Голови Національної поліції України було подано доповідну записку “Про удосконалення організаційно-штатної структури ДВБ НП України” (а.с.125-126 т.2).

У доповідній записці зазначалось, що у зв'язку із реформуванням правоохоронної системи та враховуючи існуючі проблемні питання практики діяльності підрозділів внутрішньої безпеки у розрізі їх компетенції та основних функцій в структурі Національної поліції, діюча система управління Департаменту внутрішньої безпеки не в повній мірі забезпечує своєчасне, та ефективне використання його сил та засобів (а.с.125-126 т.2).

У зв'язку із цим та з метою ефективного оперативного обслуговування органів та підрозділів ГУНП в областях, м. Києві та АР Крим, упорядкування внутрішньої управлінської діяльності, якісного планування роботи територіальних підрозділів ДВБ, забезпечення оперативного надання організаційної, консультативної, методичної та практичної допомоги керівником ДВБ з-поміж іншого було ініційовано в управліннях внутрішньої безпеки в областях та місті Києві здійснити реорганізацію відділів оперативного забезпечення у відділи оперативної роботи, а також відділи оперативного моніторингу реорганізовувати у відділи моніторингу та аналізу (а.с.125-126 т.2).

24.11.2016 року т.в.о. голови Національної поліції України видано наказ №1214, яким відповідно до ст. 15 Закону України “Про Національну поліцію” затверджено перелік змін у штатах Департаменту внутрішньої безпеки (а.с.9 т.2).

Відповідно до штату Департаменту внутрішньої безпеки судом вбачається, що, зокрема, відділ оперативного моніторингу реорганізовується (скорочуються всі посади ( 6 осіб)) та створюється новий відділ: відділ моніторингу та аналізу, який складається з 6 посад (осіб): начальник відділу - заступник начальника відділу, заступник начальника відділу – 1, старший оперуповноважений в особливо важливих справах – 1, старший оперуповноважений – 2, оперуповноважений – 2 (а.с.11-12 т.2).

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.02.2017 року №50 о/с “По особовому складу”, ОСОБА_1 підполковника поліції, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок посади заступника начальника відділу оперативного моніторингу) відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області, звільнено зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” з 28 лютого 2017 року з виплатою компенсації за 7 діб невикористаної порічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час 2017 році (а.с.31 т.2).

Згідно наказу вбачається, що вислуга років позивача на день звільнення складає: у календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги гри звільненні зі служби - 22 роки 00 місяців 24 дні; для виплати надбавки за вислугу років - 19 років 07 місяців 27 днів; час навчання - 02 роки 04 місяці 27 днів; на пільгових умовах - 04 роки 03 місяці 16 днів (а.с.31 т.2).

Вказаний вище наказ винесений начальником Департаменту внутрішньої безпеки, полковником поліції ОСОБА_5 на підставі наказ у Національної поліції України від 24.11.2016 р. № 1214 “Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції”, відомостей про ознайомлення з наказом Національної поліції України від 24.11.2016 р. № 1214, попередження про наступне звільнення від 05.12.2016, акта про відмову від запропонованих посад від 24.02.2017 р. (а.с.31 т.2).

Регулювання правового становища осіб, які проходять службу в поліції здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_6 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Загальний порядок звільнення працівника із ініціативи роботодавця передбачений Кодексом законів про працю України. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Спеціальний порядок звільнення поліцейських у вказаних правовідносинах врегульовано статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. Голови Національної поліції України від 24 листопада 2016 року № 1214 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції" затверджено перелік змін у штатах Департаменту внутрішньої безпеки (а.с.9 т.2).

05 грудня 2016 року позивач попереджений про наступне звільнення, у зв'язку з організаційно-штатними змінами згідно з наказом Голови Національної поліції України від 24 листопада 2016 року № 1214 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції", яким скорочено посаду, яку займав позивач, а саме - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області.

Попередження оголошено т.в.о. начальника управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області ОСОБА_6 (а.с. 41 т. 1).

Позивач в судовому засіданні заперечував факт повідомлення його про звільнення, зазначивши, що повідомлення ним не заповнювалось та не підписувалось.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово – почеркознавчої експертизи від 22.05.2018 бланк попередження про наступне звільнення від 05.12.2016 заповнено та підписано не ОСОБА_1, а іншою особою ( а.с. 95-101 т.3).

Однак, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що в листопаді 2016 року ним було видано працівникам управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області, в тому числі і позивачу, бланки попереджень про наступне звільнення для заповнення та повернення йому. Позивач тривалий час не повертав заповнене та підписане повідомлення та після неодноразового нагадування, на початку грудня 2016 року, надав йому заповнене та підписано попередження про наступне звільнення. Також, свідок ОСОБА_6 зазначив, що при ньому позивач бланк повідомлення не заповнював (а.с.193 т.3).

Покази свідка ОСОБА_6, в частині видання працівникам управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області, в тому числі і позивачу, бланків попереджень про наступне звільнення для заповнення, підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_7 (а.с. 194 т.3).

Крім того, суд звертає увагу, що при поданні до суду первинного позову 10.02.2017, тобто до прийняття оскаржуваного наказу, представником позивача у позовній заяві зазначено, що позивача - ОСОБА_1 05.12.2016 письмово було повідомлено про наступне звільнення, у зв’язку із скороченням його посади ( а.с.2 т.1, зворотній бік).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обставини попередження 05 грудня 2016 року позивача про наступне звільнення, у зв'язку з організаційно-штатними змінами згідно з наказом Голови Національної поліції України від 24 листопада 2016 року № 1214 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції", знайшли підтвердження в судовому засіданні.

24 лютого 2017 року позивача викликано до відділу кадрового забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки НП України, де начальником ВКЗ та ОП ДВБ НПУ ОСОБА_8 запропоновано позивачу вакантну посаду в Головному управлінні НП України в Кіровоградській області, а саме: старшого о/у УКР ГУНП в Кіровоградській області.

На запропоновану посаду позивач не погодився, про що 26 січня 2017 року складений акт (а.с.190 т.1) . Відмова аргументована тим, що позивач перебуває у хворобливому стані та не може адекватно прийняти рішення.

Зазначені обставини не заперечувалися позивачем у судовому засіданні.

Крім того, позивачем у судовому засіданні зазначено, що ним подано рапорт про призначення в УВБ в Кіровоградській області. Однак, доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

Натомість відповідачі заперечували факт подання відповідачем рапорту про призначення в УВБ в Кіровоградській області.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-52а15), власник або уповноважений ним орган (держава) одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Акцентується увага на необхідність запропонування працівнику всіх наявних вакансій.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, а також неодноразово викладалась Верховним судом України в постановах від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України (далі - Держмитслужба), Сумської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Сумська митниця Міндоходів України; далі - Митниця) про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35985744) та від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_9 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Південна митниця), Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_12, про визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41602330).

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої незаконно звільнено.

Відповідно до частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивачу пропонувалися всі вакантні посади, які він може обіймати з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права.

Також не надано доказів, що при вирішення питання про звільнення позивача відповідачем 2 було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії серія МВ№015727 від 14.07.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.5 т.1).

Відповідно до пункту 13 статті 12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно, позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Вказана обставина не була взята відповідачем 2 до уваги під час видання оскаржуваного наказу про звільнення.

Окремо суд зазначає, що сам лише факт скорочення посад не тягне безумовного звільнення, оскільки згідно статті 65 закону України "Про Національну поліцію" скорочення посади, яку обіймає поліцейський є однією з підстав його переведення на рівнозначну або нижчу посаду, а частиною другою статті 68 цього закону передбачено можливість призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, а не тільки в тому, де він проходив службу.

З відкритих джерел інформації відомо, що в органах Національної поліції, є багато вакантних посад, як на території Кіровоградської області, так і в інших регіонах України. Однак, вільні вакансії не були запропоновані позивачу, чим порушено його право та працю.

Крім того матеріалами справи не підтверджується зміна в організації праці Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, що пов'язана зі скороченням чисельності або штату працівників.

Відповідно до штату Департаменту внутрішньої безпеки затвердженого наказом №1214 від 24.11.2016 (а.с.9 т.2), відділ оперативного моніторингу реорганізовується (скорочуються 6 посад ( осіб)) та створюється новий відділ: відділ моніторингу та аналізу, який складається з 6 посад (осіб): начальник відділу - заступник начальника відділу, заступник начальника відділу – 1, старший оперуповноважений в особливо важливих справах – 1, старший оперуповноважений – 2, оперуповноважений – 2 (а.с.11-12 т.2).

Отже, судом встановлено, що відповідно до змісту штатів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції, загальна чисельність працівників відділів не змінилась та складала 6 посад (осіб).

Доказів того, що функціональні обов'язки та обсяг виконуваних завдань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зазнали змін у зв'язку зі скороченням штатів, під яким в даному випадку розуміється скорочення відділу оперативного моніторингу (6 посад) та створення, замість нього відділу моніторингу та аналізу (6 посад), відповідачем 2, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що проведені зміни в штаті Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції свідчать про те, що внаслідок відповідного реформування посада, яку обіймав позивач, скорочена не була, а лише було перейменовано відповідний відділ.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.02.2017 року №50 о/с щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок посади заступника начальника відділу оперативного моніторингу) відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області, зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 28 лютого 2017 року - не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Оскільки позивача звільнено з займаної посади без законної підстави, останнього необхідно поновити на займаній посаді, а у випадку скорочення такої посади, позивач повинен бути поновлений на рівнозначній посаді, на якій перебував до звільнення.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлена позовна вимога про зобов’язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України поновити його на службі в поліції. Однак, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог та поновити позивача на посаді з якої його було звільнено.

З огляду на викладене, суд поновлює підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок посади заступника начальника відділу оперативного моніторингу) відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області з наступного дня після звільнення, а саме з 01 березня 2017 року.

Суд не приймає посилання представника відповідача 2 про неможливість поновлення позивача на службі у поліції, оскільки останньому, після звільнення, встановлено третю групу інвалідності (а.с. 34-35 т.3), з наступних підстав.

На думку, суду, встановлення позивачу третьої групи інвалідності після звільнення з органів поліції, не може бути доказом правомірності та обґрунтованості наказу відповідача 2 про звільнення ОСОБА_1 та підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування вказаного наказу та поновлення позивача на посаді.

Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, суд вважає період з 01 березня 2017 року по дату поновлення ОСОБА_1 на роботі періодом вимушеного прогулу позивача, а тому останньому має бути компенсовано втрачений за цей час заробіток. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Так, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію»).

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч.2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію»).

Як передбачено п.3 Розділу І «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого 06.04.2016 наказом Міністерства внутрішніх справ України №260, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (надалі - «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання»), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.6 Розділу ІІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

До суду надано Довідку про нараховане грошове забезпечення з 01.01.2017 по 28.02.2017 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області ОСОБА_1 у сумі 22 316, 33 грн. (а.с.210 т.3).

Враховуючи, що заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини позивача, з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 повинно бути стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.03.2017 по 19.09.2018 у сумі 214 649,56 грн. (214 649,56 грн. = 568 днів х 378,24 грн. за день; 378,24 грн. = 22 316, 33 грн. х 2 місяці (59 днів).

Позивачем подано заяву про звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді в органах поліції та виплати грошового забезпечення за вимушений прогул (а.с. 185, т.3).

Суд частково задовольняє вказану вище заяву виходячи з наступного.

Пунктом 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11 725,44 грн. = ( 31 день (березень 2017 року)х 378,24 грн.)

Щодо зобов’язання відповідача 2 подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача 2 на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, а саме витрати на проведення експертизи у розмірі 4 862 грн. (а.с.116 т.3) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн.(а.с. 180-184 т.3).

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 25000, РНОКПП – НОМЕР_1, до Національної поліції України, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ – 40108578, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ – 40116086, про скасування наказу та визнання протиправною бездіяльність – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.02.2017 №50 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за підпунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації) частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області.

Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2017 по 19.09.2018 у розмірі 214 649,56 грн. (двісті чотирнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять грн. 56 коп.)

Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 4 862 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві грн.)

Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн. (сім тисяч двісті грн.).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного моніторингу управління внутрішньої безпеки в Кіровоградській області та виплати середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць, а саме 11 725,44 грн. (одинадцять тисяч сімсот двадцять п’ять грн. 44 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Дата складення повного рішення суду – 26.09.2018.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_9