Рішення № 76690356, 13.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р. Справа№805/5192/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Оголь В.К.,

за участю

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю від 23.07.2018р.)

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю від 12.03.2018р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Кальчицький кар’єр” (ЄДРПОУ: 00292238, Донецька область, Нікольський район, с. Кальчик) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 22 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “Кальчицький кар’єр” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 22 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення щодо донарахування грошового зобов’язання з орендної плати за землю та штрафних санкцій. Позивач з цим рішенням не погоджується та зазначає, що з 2014 року і частково по теперішній час земельні ділянки позивача зайняті частинами ЗСУ, тобто підприємство позбавлено можливості використання належних йому ділянок.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої ділянки. Підприємством укладені договори оренди земельних ділянок від 22.09.2008 року та 13.08.2012 року. У період з 08.06.2016 року по 31.12.2016 року, за який податковим органом донараховані зобов’язання та штрафні санкції, підприємством здійснювалась господарська діяльність, зокрема добування сировини. Позивач не звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, отже має нараховувати та сплачувати орендну плату.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 25.07.2018 року.

25.07.2018 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

08.08.2018 року засідання відкладено для ознайомлення представника позивача з відзивом.

Ухвалою суду від 29.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи на 13.09.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та письмовому відзиві, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.09.2008 року між Володарською райдержадміністрацією та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки строком на 50 років для розробки гравійних та піщаних кар’єрів на території Кальчицької сільської ради загальною площею 140,4180га.

13.08.2012 року між Володарською райдержадміністрацією та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки строком на 49 років для розширення промислових площ на території Кальчицької сільської ради загальною площею 3,20га.

30.01.2016 року позивачем подана податкова декларація з плати за землю за наведені земельні ділянки за 2016 рік, в якій не визначено зобов’язань по сплаті орендної плати.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну позивача, результати якої викладені в акті від 05.05.2018 року № 464/05-99-14-15/00292238.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ст. 288, 289 розділу XIII Податкового кодексу України. ПрАТ “Кальчицький кар’єр” з 08.06.2016 року по 31.12.2016 року не нараховувало та не сплачувало орендну плату за земельні ділянки, що призвело до заниження орендної плати в сумі 411646,40 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161, Податковим кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1 Закону № 161 оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 даного Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.136. Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

За приписами пункту 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Загальновідомою є обставина, що на території Донецької області триває антитерористична операція. Відповідно до приписів частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно висновку Донецької Торгово-промислової палати від 28.07.2016 року ПрАТ “Кальчицький кар’єр” позбавлений можливості користуватись своїм правом господарювати на земельній ділянці, яка є предметом договору від 13.08.2012 року, та відповідно неможливо визначити порушення умов, встановлених для використання земельної ділянки. Обставини, через які ПрАТ “Кальчицький кар’єр” втратило можливість використовувати об’єкт оренди за призначенням, є надзвичайними, непередбачуваними, непереборними та не залежать від волі або дій товариства. Неможливість використання об’єкту оренди є ознакою суттєвої зміни обставин за договором та підставою для звільнення від сплати орендної плати.

З вересня 2014 року територія ПрАТ “Кальчицький кар’єр” є територією розміщення військових частин Міністерства оборони України та є об’єктом з обмеженим доступом. Ведення господарської діяльності неможливе, що визначено у довідці Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 19.08.2015 року № 6480.

Відповідно до довідок військової частини-польової пошти В2095 від 12.01.2016 року, 09.07.2016 року з листопада 2015 року територія ПрАТ “Кальчицький кар’єр” є територією розміщення військових частин Міністерства оборони України та є об’єктом з обмеженим доступом.

З листа командира 56 ОМПБ на адресу позивача від 28.11.2016 року № 455 вбачається, що ЗСУ України не погоджують відновлення роботи кар’єру та проведення вибухових робіт, у зв’язку з тим, що кар’єр використовується для зберігання та утилізації боєприпасів.

Як вбачається з акту перевірки податкового органу, ним досліджувались документи щодо відсутності можливості використовувати земельні ділянки за їх функціональним призначенням у зв’язку з обмеженим доступом, які перелічені на сторінці 37 акту.

Разом з цим, статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Тобто визначальним чинником, який зумовлює справляння орендної плати, є перебування земельної ділянки у власності або користуванні. При цьому суд вважає, що таке користування має бути фактичним. Тобто орендар повинен мати можливість на власний розсуд приймати рішення щодо використання земельної ділянки.

В даному випадку орендодавець, в особі Нікольської (раніше Володарської) районної державної адміністрації погоджується з доводами товариства та зазначає, що земельні ділянки перебували у користуванні Міністерства оборони України і підприємство не мало можливості використовувати їх за функціональним призначенням. Вказане відображено в листі від 07.05.2018 року на адресу ГУ ДФС у Донецькій області.

Згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 617 Цивільного кодексу визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 41 договору оренди землі від 22.09.2008 року та пунктом 42 договору оренди землі від 13.08.2012 року встановлено, що сторона, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось не з її вини.

З огляду на викладене, суд не погоджується із правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, збільшення грошового зобов’язання з орендної плати за землю на 411646,40 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 102911,60 грн.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, спірне повідомлення рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 11718,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.06.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” від 07.12.2017 № 2246-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

Тобто позивачем при поданні позову мало бути сплачено 7718,37 грн., відтак саме ця сума підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суд зазначає, що статтею 7 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тобто позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 19-20, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Кальчицький кар’єр” (ЄДРПОУ: 00292238, Донецька область, Нікольський район, с. Кальчик) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 22 травня 2018 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 22 травня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) на користь Приватного акціонерного товариства “Кальчицький кар’єр” (ЄДРПОУ: 00292238, Донецька область, Нікольський район, с. Кальчик) судовий збір у розмірі 7718 (сім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 37 коп.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. ч. 5, 6 ст. 250 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.