Постанова № 76690169, 19.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа №921/698/17-г/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Шкребій А.В.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 б/н від 14.05.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/1654/18 від 04.06.2018)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2018, суддя Андрусик Н.О., повний текст складено 26.04.2018

у справі № 921/698/17-г/17

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2О.), с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача-1: Зборівської районної державної адміністрації (надалі Зборівська РДА), м. Зборів Тернопільської області

відповідача-2: комунального підприємства Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області "Комбінат комунальних підприємств" (надалі КП «Комбінат комунальних підприємств»), смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Укрриба" (надалі ДП «Укрриба»), м. Київ

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області

про розірвання договорів оренди та зобов'язання вчинити дії

за участю учасників справи:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (договір б/н від 03.07.2018)

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: ОСОБА_4 – начальник (розпорядження №231 від 23.08.2017), ОСОБА_5- представник (договір № б/н від 17.07.2018)

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2: не з’явився

від третьої особи-3: ОСОБА_6 – селищний голова (посвідчення № 001 від 21.08.2017)

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 ФОП ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Зборівської РДА та КП "Комбінат комунальних підприємств" про розірвання договору оренди землі від 10.07.2007 та договору оренди водного об’єкта від 02.10.2008, а також зобов'язання відповідача-2 вчинити дії щодо повернення земельної ділянки водного фонду Тернопільській обласній державній адміністрації.

Ухвалами суду першої інстанції до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області та ДП "Укрриба", до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 залучено Залозецьку селищну раду Зборівського району Тернопільської області,

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2018 у справі № 921/698/17-г/17 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги виключно фактом набуття ним права орендного користування гідротехнічними спорудами ставу "Залізці 5", на підставі чого у нього виникло право землекористування ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди, та яка необхідна для їх обслуговування, не довів суду належними та допустимими доказами факту неправомірності набуття відповідачем-2 у користування земельної ділянки та водного об’єкта. Враховуючи, що судом встановлено, що передача відповідачу-2 земельної ділянки та водного об’єкту, здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, з огляду на відсутність визначених законом та умовам договорів оренди порушень, суд не вбачає законних підстав для розірвання спірних договорів оренди землі від 10.07.2007 та водного об’єкту від 02.10.2008. Оскільки підстави для розірвання господарського договору відсутні, то відсутні підстави і для повернення відповідачем-2 Тернопільській облдержадміністрації, об’єкту оренди – земельної ділянки водного фонду, загальною площею 227,86 га що знаходиться на території Залозецької селищної ради за межами населеного пункту с. Залізці Зборівського району Тернопільської області.

Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що спірними договорами порушено його майнове право, яке полягає у передачі згідно договору оренди землі від 10.07.2007 та договору оренди водного об’єкта (ставка) від 02.10.2008, земельних ділянок водного фонду, які є прилеглими до орендованих позивачем гідроспоруд, що відповідно, позбавляє ФОП ОСОБА_2 права належно використовувати гідротехнічні споруди для розведення прісноводної товарної риби. Оскільки гідротехнічні споруди є об’єктами нерухомості, то на думку апелянта, володіння та користування такими об’єктами передбачає певні права і стосовно земельної ділянки, на якій знаходиться предмет договору найму. Відтак, позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК України, зокрема ст. 796, якою передбачено при укладені договору найму споруди, наймачеві автоматично надається право користування земельною ділянкою, на якій вона знаходиться.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3880/18 від 27.06.2018).

Представники відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3935/18 від 02.07.2018), рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, відтак просять суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа-1 явку уповноваженого представника в судове засідання 19.09.2018 не забезпечила, надіслала лист № 10-12-03584 від 14.09.2018 про розгляд даної справи без її участі (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5324/18 від 19.09.2018). В попередньому судовому засіданні представник доводи скаржника підтримав з підстав, викладених у письмових поясненнях до апеляційної скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/3837/18 від 02.07.2018).

Третя особа-2 явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. У письмових міркуваннях щодо поданої апеляційної скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/3931/18 від 02.07.2018), ДП «Укрриба» підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд її задоволити.

Представник третьої особи-3 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3938/18 від 02.07.2018), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області 02.08.2011 у справі №11/37/5022-783/2011 задоволено позовні вимоги прокурора Зборівського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступника Міністерства аграрної політики України), в особі ДП "Укрриба", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області, до КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" та визнано недійсним договір зберігання з правом користування №23/06 від 20.07.2006 майна (гідротехнічні споруди), яке перебуває на балансі ДП "Укрриба", та зобов’язано відповідача повернути майно (гідротехнічні споруди)(а.с.82-87 том І). Рішення набрало законної сили. При розгляді даного спору судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що укладення договору від 20.07.2006 та передача гідротехнічних споруд ставу Заложці, 5 від ДП "Укрриба" до КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" відбулася без участі та дозволу Фонду державного майна України, тому господарський суд дійшов висновку, що вказаний правочин укладено з порушенням вимог чинного законодавства; є удаваним, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди; при укладенні договору оренди державного майна ДП "Укрриба" було перевищено свою компетенцію як балансоутримувача майна.

На примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2011 у справі №11/37/5022-783/2011 судом 14.09.2011 видано відповідний наказ, та станом на 19.04.2013 рішення суду виконано (ухвала суду від 19.04.2013 у справі №11/37/5022-783/2011, акт приймання-передачі майна від 17.07.2012);

27.06.2017 між РВ ФДМ України по Тернопільській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) на підставі протоколу №3 від 12.06.2017 засідання конкурсної комісії з підготовки та проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом №00285 від 13.06.2017, було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1228, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування терміном на 2 роки та 11 місяців (з 27.06.2017 по 26.05.2020) нерухоме майно державної власності для розведення прісноводної товарної риби, а саме: гідротехнічні споруди ставу Заложці 5, інвентарний №330, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ614, площею 183,06 га, розташовані в смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області; водозабірну споруду, інвентарний №341, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ570; підводну споруду, інвентарний №342, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ599, що знаходяться за межами населеного пункту Зборівського району Тернопільської області та перебувають на балансі ДП "Укрриба" (а.с. 19-24 том І).

У пункті п.5.25 договору оренди передбачено обов’язок підприємця самостійно вирішити питання користування земельною ділянкою під об’єктом оренди, водним об’єктом, а також отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Факт передачі об’єктів оренди в орендне користування ФОП ОСОБА_2 підтверджується складеним та підписаним сторонами актом прийому-передачі від 27.06.2017 (а.с. 27 том І).

На виконання спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №126/752 від 06.05.2003 "Про передачу гідротехнічних споруд", гідротехнічні споруди (в тому числі ті, які є предметом даних позовних вимог), які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, зокрема ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат", відповідно до Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 №1482, Протоколу №1 засідання комісії з питання передачі об’єктів державної власності, що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" на баланс ДП "Укрриба", були передані на баланс ДП "Укрриба", і закріплене за ним на праві повного господарського відання, що підтверджується актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 03.07.2003, затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства від 25.07.2003 №192. Перелік об’єктів наведено у додатках № 1,2,3, які є невід’ємною частиною даного акту (а.с. 108-124 том ІІ).

Згідно з додатком №2 до акту приймання-передачі майна від 03.07.2003 визначено майно, яке передається на баланс ДП "Укрриба", але за своїм технічним станом не може використовуватися для рибогосподарської діяльності. Зокрема, по філії "Заложці" рибдільниці "Бліх" було передано, зокрема такі гідротехнічні споруди:

· став Заложці 5, площею 200га під інвентарним номером 330;

· водозбірна споруда, під інвентарним номером 341;

· підводна споруда під інвентарним номером 342 (а.с. 118-123 том ІІ).

Дані відомості додатково підтверджуються інформацією, наданою Фондом державного майна України №10-15-5076 від 24.03.2016 (а.с.5 том ІІ), листом №11-09/19 від 12.02.2018 (а.с.105-124 том ІІ). Отже, гідротехнічні споруди ставу Заложці є державною власністю, а тому передача їх в орендне користування здійснюється уповноваженим державним органом в особі Фонду державного майна України.

Також у 2005 році на підставі розпорядження голови Зборівської районної держадміністрації №676 від 24.12.2004, зокрема, Залозецькому комбінату комунальних підприємств надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки з метою ведення рибного господарства та про надання ставків №№ 4, 5 в оренду за рахунок земель запасу Залозецької селищної ради. Рішенням Залозецької селищної ради №43 від 23.06.2004 "Про надання ставків в оренду" було погоджено надання в оренду Залозецькому ККП ставків №№4, 5 терміном на 20 років за рахунок земель водного фонду селищної ради (а.с. 169-170 том І). В подальшому було виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, площею 227,86га для ведення рибного господарства Залозецькому комбінату комунальних підприємств на умовах оренди терміном на 20 років (а.с.166-185 том І).

У 2006 році згідно розпорядження голови Зборівської РДА №541 від 31.08.2006 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду на території Залозецької селищної ради та надання її у постійне користування комунальному підприємству "Залозецький комбінат комунальних підприємств"" Комбінатом комунальних підприємств отримано в орендне користування земельну ділянку водного фонду, що знаходиться на території Залозецької селищної ради для ведення рибного господарства, терміном на 20 років (Розпорядженням №320 від 05.06.2007 визнано таким, що втратив чинність пункт 2 Розпорядження голови райдержадміністрації №541 від 31.08.2006 - щодо передачі в постійне користування земельної ділянки).

10.07.2007 між Зборівською райдержадміністрацією (орендодавець) та КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" (правонаступником якого є відповідач-2 у справі) (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв за актом прийому-передачі у платне користування, терміном на 20 років земельну ділянку водного фонду, розташовану на території Залозецької селищної ради, загальною площею 227,8600га, у тому числі 183,0629га під ставком, 37,3579га відкритих заболочених земель, 7,4392га прибережної захисної смуги (в тому числі 4,0425га під гідротехнічними спорудами та 3,3967га під пасовищем) для організації рибного господарства (а.с. 98-99 том І).

10.07.2007 між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 100).

Відповідно до пункту 12.3 договору сторони передбачили можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Також п.п.12.4, 12.5 договору встановлено заборону його розірвання в односторонньому порядку та обумовлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов договору або його розірвання.

Згідно п.14.1 договір набирає чинності після підписання сторонами та здійснення державної реєстрації. Даний договір зареєстровано Зборівським відділом Тернопільської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18.10.2007, про що в Державному реєстрі вчинено запис за №070764903475.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104300842018 від 16.01.2018, №НВ-6104417512018 від 20.02.2018 право оренди земельної ділянки за кадастровим №6122655300:01:001:0832, площею 227,8600га, зареєстровано в Державному земельному кадастрі (а.с.124-126 том І, а.с.140-142 том ІІ).

За інформацією Зборівського відділення Бучацької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №140/27-18/10 від 12.02.2018 у КП Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області "Комбінат комунальних підприємств" відсутня заборгованість з орендної плати за землю, тобто договірні зобов’язання орендарем виконуються належним чином (а.с.86, том ІІ).

02.10.2008 на підставі розпорядження Зборівської РДА №320 від 05.06.2007 "Про надання комунальному підприємству "Залозецький комбінат комунальних підприємств" в оренду земельної ділянки водного фонду на території Залозецької селищної ради" між Зборівською РДА (орендодавець) та КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" (орендар) укладено договір оренди водного об’єкта (ставка), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування, терміном на 20 років водний об’єкт, площею водного дзеркала 183,0629 га, розташований в смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області (а.с. 101-103, 130 том І).

Згідно з п.2.4 договору оренди від 02.10.2008 гідротехнічні споруди водного об’єкту, що передається в оренду, не є предметом даного договору, а умови їх використання визначаються іншими документами.

Орендна плата за користування об’єктом оренди встановлена у п.4.1 договору, виходячи з площі водного дзеркала і становить 915,31 грн. на рік, котра підлягає сплаті рівними частинами до Державного бюджету на відповідний банківський рахунок.

Відповідно до п.10.3 договір припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, а також за рішенням суду - на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором та, внаслідок випадкового знищення, пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У 2013 році Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів відповідачу-1 видано Технічний паспорт ставка – Залозецьке водосховище №5 на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, згідно якого загальна площа земельної ділянки, що передається в оренду становить 227,8600га, площа водного плеса – 183,06239га, заболочених зарослів – 37,3579га, прибережної захисної смуги 7,4392га, гідротехнічних споруд - площею 4,0425га, пасовищ - площею 3,3967га. Водозабір (поверхневий) для ставу здійснюється з р.Серет (верхній) з водозабірною площею басейну 550км2 в районі річкового басейну р.Дністер (а.с. 133-140 том ІІ).

З наявної в матеріалах справи звітності про використання води за 2017 рік форми №2ТП-водгосп (річна), поданої до Тернопільського обласного управління водних ресурсів, звітності виробництва продукції аквакультури за 2017 рік форми №1А-риба (річна) вбачається, що КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" здійснювало у 2017 році рибогосподарську діяльність (а.с.79-84 том ІІ).

Натомість листом Управління державного агентства рибного господарства у Тернопільській №1-3-01/90-18 від 30.01.2018 підтверджується, що КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" у 2016, 2017 роках звітності за формою №1а-риба (річна) до Управління не подавало (а.с.149 том ІІ).

Проте, а матеріалах справи міститься Дозвіл на спеціальне водокористування від 29.12.2017 №163/ТП/49д-17, виданий комунальному підприємству зі строком дії з 29.12.2017 до 29.12.2020. Тобто, вказаним підтверджується, що КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств" має всі необхідні документи для здійснення господарської діяльністі (водокористування) на водосховищі №5 в смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області із встановленням лімітів водозабору, скидання забруднюючих речовин, тощо (а.с. 161-165 том І).

Позивач стверджує, що оскільки між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області 27.06.2017 укладено договір оренди за №1228 індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності, а саме: гідротехнічних споруд ставу Заложці №5 під інвентарним №330, №341 та №342, то наявність договірних правовідносин між відповідачами у справі, а також факт знаходження гідротехнічних споруд на земельній ділянці, що перебуває в оренді відповідача-2, унеможливлює реалізацію його права на використання гідроспоруд у відповідності до договору оренди №1228 від 27.06.2017 та унеможливлює здійснення рибогосподарської діяльності, тобто позивач вважає, що вказані обставини підтверджують порушення його прав на користування водним об’єктом та земельною ділянкою водного фонду, у зв’язку з чим просить захистити його право в судовому порядку шляхом розірвання договору оренди землі від 10.07.2007 та договору оренди водного об’єкта від 02.10.2008; зобов’язання відповідача-2 у справі повернути земельну ділянку Тернопільській ОДА.

Правовою підставою розірвання спірних договорів оренди землі та водного об’єкта позивачем визначено положення ст.ст.15, 16, ч.1ст.796 ЦК України, ст.283 ГК України, ст.ст.6, 13, 31, 32, 35 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.3, 58, 59, 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.4 Водного кодексу України.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 за №126/752, на баланс Підприємства були передані гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, в тому числі гідротехнічні споруди Товариства. Зазначені гідроспоруди (рибницькі ставки) є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі ДП "Укрриба".

В силу Закону України "Про управління об’єктами державної власності", Регіональне відділення ФДМ уповноважене здійснювати функції з управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та приймати щодо нього відповідні управлінські рішення.

Статтею 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Звідси вбачається, що гідротехнічні споруди, які є предметом договору оренди №1228 від 27.06.2017, не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський облрибкомбінат", та були передані державному підприємству "Укрриба" на праві господарського відання, відповідно, таке майно не вибуло з державної власності, і за нормами Закону України "Про управління об’єктами державної власності", Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за №414/3707, перебуває в сфері управління Міністерства аграрної політики України.

Дані обставини підтверджуються наявними документами, зокрема актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 03.07.2003, затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства від 25.07.2003 №192 з Додатками №№1,2,3, які є невід’ємною частиною даного акту, Інформацією, наданою Фондом державного майна України №10-15-5076 від 24.03.2016 (а.с.5 том ІІ), листом №11-09/19 від 12.02.2018 (а.с.105-124 том ІІ).

Як встановлено судом, правомірність укладення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1228 від 27.06.2017, право оренди якого набувалося за результатами проведення конкурсу на право оренди, досліджено Тернопільським окружним адміністративним судом (а.с. 69-78 том І). На даний час умови договору оренди №1228 виконуються обома сторонами (орендодавцем майно передано в користування за актом приймання-передачі, а орендар прийняв зазначене майно, здійснив страхування об’єкту оренди, сплатив завдаток, передбачений п.п.3.10, 5.2. договору, вносить орендну плату тощо), втім орендар позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність по розведенню риби у зв’язку з відсутністю земельної ділянки, на якій знаходяться гідротехнічні споруди та відсутністю ставка, де б можна було розводити рибу.

Проте, предметом позову у даній справі позивачем визначено вимоги немайнового характеру, а саме: розірвання договору оренди землі від 10.07.2007; розірвання договору оренди водного об’єкта від 02.10.2008, а також зобов'язання відповідача-2 вчинити дії щодо повернення земельної ділянки водного фонду власнику (розпоряднику) земель державної форми власності.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Приписами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В даному випадку позивач звернувся за захистом свого права на отримання в орендне користування земельної ділянки, на якій розташовані передані йому в оренду гідротехнічні споруди ставу Залізці №5 у смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області, а також земельну ділянку, необхідну для їх обслуговування, з метою розведення прісноводної товарної риби. Однак, земельна ділянка, на яку претендує позивач у справі, не є вільною, а перебуває в орендному землекористуванні відповідача-2 у справі на підставі правочинів, укладених у 2007 та 2008 роках із Зборівською РДА (відповідачем-1). Дані правочини є чинними, сторонами не припинялися достроково за згодою, судом не визнавалися недійсними і такі продовжують діяти, а сторони – продовжують їх виконувати.

За твердженням позивача, існування договірних правовідносин між відповідачами щодо оренди землі та водного об’єкта порушують його законні права на отримання в користування земельної ділянки водного фонду, необхідної для обслуговування об’єкту оренди – гідротехнічних споруд та, відповідно досягнення мети оренди, визначеної у п.1.2 договору №1228 від 27.06.2017 – розведення прісноводної товарної риби.

Спосіб захисту порушених прав позивачем обрано як розірвання договорів оренди.

Суд враховує, що в силу ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між відповідачами у справі на підставі договорів від 10.07.2007, 02.10.2008 виникли зобов'язальні відносини, що випливають з договору найму.

Згідно з ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 651 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини, ст. 24 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) визначено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Права та обов’язки орендаря визначено ст.25 цього Закону, згідно з якою орендар земельної ділянки зобов’язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки; встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

За змістом положень ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК та іншими законами України.

Аналогічні положення містить договір оренди землі від 10.07.2007 у розділі ХІІ (а.с. 98-99 том І).

Згідно з п.п.12.3, 12.4, 12.5 договору оренди землі припинення його дії шляхом розірвання можливе за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто, положення ст.ст.24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" не містять обов’язкових вимог щодо дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду, а передбачають лише можливість такого розірвання, а також передбачають волевиявлення сторони договору.

При цьому, можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду законодавство надає лише сторонам договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірних договорах, та з підстав, встановлених законом.

Однак, матеріалами справи не підтверджено наявності будь-якої обставини, встановленої спеціальною нормою закону чи умовами оскаржуваних договорів, яка пов’язується з підставою для їх розірвання в судовому порядку.

Крім того, ст.141 ЗК України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема такі як: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (не було); використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам (не встановлено); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (не підтверджено документально); систематична несплата земельного податку або орендної плати (не підтверджено, навпаки органом фіскальної служби підтверджено відсутність заборгованості з орендної плати); набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (не відбулося, адже право власності не є тотожним праву користування).

Передача в оренду земельної ділянки водного фонду здійснювалася у відповідності із ст.ст. 116,124 ЗК України, тобто на підставі рішення уповноваженого органу та із розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, котрий пройшов державну землевпорядну експертизу (позитивний висновок експертизи №2266-06 від 10.01.2006 наявний в матеріалах справи) та з подальшим укладенням договору оренди 10.07.2007. Даний договір оренди містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, що надає йому чинності.

Проаналізувавши умови договору та наведені норми права, суд констатує, що передача відповідачу-2 земельної ділянки, на яку претендує позивач, здійснена з дотриманням вимог чинного земельного законодавства.

У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність визначених законом та умовами договору оренди землі порушень, в тому числі вимог ст.ст.24, 25 Закону про оренду землі, відповідно відсутні законні підстави для розірвання договору оренди землі від 10.07.2007, відтак, вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.

Вимоги позивача щодо порушення його прав на використання земельної ділянки, необхідність її виділення з метою використання гідротехнічних споруд ставка Залізці 5 не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки зазначеної підстави ні Закон України «Про оренду землі», ні Земельний кодекс України не містять.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п."а" ч.1 ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Правовий статус земель водного фонду та порядок їх використання визначається Водним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про аквакультуру", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 №486, "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 №347 та іншими.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 3 ВК України усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 ст. 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належить: поверхневі води, природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до п. "а" ч.1 ст. 58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду. До таких земель відносяться землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі ст.ст.5, 88 Водного кодексу України водне дзеркало разом із земельною ділянкою, на якому воно знаходиться, пасовища розташоване на прибережній захисній смузі та земля під гідроспорудами, відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ч.1 ст.51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Норма ч.4 ст.51 ВК України визначає, що водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до ч.1 ст.85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Частиною 4 ст.59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.85 ВК України.

Згідно із ч.5, ч.6 ст. 51 ВК України орендодавцями водних об’єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Оскільки за змістом ч.5 ст. 51 ВК України місцеві державні адміністрації безпосередньо визначені орендодавцями водних об'єктів та Кабінетом Міністрів України не встановлено обмежень для Зборівської державної адміністрації щодо передачі в оренду водних об’єктів на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, а також лікувальних і оздоровчих цілей, тому суд вважає, що місцева державна адміністрація була наділена повноваженнями щодо передачі в оренду відповідачу-2 водного об’єкту (ставу Залізці №5) в межах, визначених технічною документацією із землеустрою.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.12.2016 по справі №6-1864цс16 та від 07.10.2015 по справі №3-744гс15.

Як зазначалося вище, спірні договори оренди землі від 10.07.2007 та оренди водного об’єкта (ставка) від 02.10.2008 укладені на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №320 від 05.06.2007, проте доказів оскарження зазначеного розпорядження чи визнання його незаконним суду не надано.

З матеріалів справи слідує, що предметом договорів оренди земельної ділянки та водного об'єкту є земельна ділянка, площею 183,0629га, на якій розташовані відкриті заболочені землі, прибережна захисна смуга ставка, гідротехнічні споруди та пасовища, а також водний об’єкт з відповідною площею водного дзеркала (183,0629га) та водним об’ємом 1122,80тис.м3.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру України земельна ділянка, передана в орендне користування відповідачу-2 за цільовим призначенням відноситься до категорії земель "землі водного фонду" з видом використання "для рибогосподарських потреб" та перебуває у державній власності.

Безпосередньо земельна ділянка під водою (ставком) та земельна ділянка під гідроспорудами окремого кадастрового номеру не мають. Вони входять до складу земельної ділянки площею 227,8600га за кадастровим №6122655300:01:001:0832, що перебуває в оренді КП згідно договору від 10.07.2007.

Тобто, відповідачу-2 передано в оренду за договором оренди від 10.07.2007 землі водного фонду та за договором від 02.10.2008 - водний об'єкт. Фактично даними договорами оформлено відповідачу-2 право оренди на ставок Залізці 5 в смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області.

Неправомірності набуття відповідачем-2 у користування земельної ділянки та водного об’єкта позивачем у справі не наводилося та документально не підтверджувалося, адже підприємець обґрунтовує позовні вимоги виключно фактом набуття ним права орендного користування гідротехнічними спорудами ставу "Залізці 5", на підставі цього стверджує про виникнення у нього права землекористування ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди, та яка необхідна для їх обслуговування.

Втім такі доводи судом відхиляються, оскільки за ст. 120 Земельного кодексу України, ст.377 ЦК України передбачена можливість переходу права користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені об’єкти нерухомості та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування у випадку, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, проте лише у випадку набуття права власності на зазначені будівлі, а не у разі набуття права оренди, що має місце в даному випадку.

Щодо посилання скаржника на норми ст.796 ЦК України, згідно з якою одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, то колегія суддів зазначає, що передбачене статтею 796 ЦК України право користування наймача земельною ділянкою виникає з договору найму будівлі у межах правовідносин з наймодавцем. При цьому, наймач не набуває статусу суб'єкта земельних відносин в розумінні Земельного кодексу України

Частиною 2 ст.792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, тобто Земельним кодексом України та спеціальним Законом України "Про оренду землі".

Таким чином, для врегулювання та юридичного оформлення земельних відносин, слід керуватися даними правовими актами.

Як вже зазначалося, згідно норм ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі допускається у випадку невиконання однією із сторін умов договору.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч.ч.3, 4 ст.31 Закону України "Про оренду землі").

Положеннями ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно п.10.3 договору оренди водного об'єкту дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованого об'єкту, яке істотно перешкоджає його використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що договори оренди землі від 10.07.2007 та оренди ставка від 02.10.2008 укладені строком на 20 років. На даний час строк орендного користування майном, переданого в оренду відповідачу-2 за оскаржуваними правочинами, не закінчився.

Виходячи з наведених норм закону та умов договору, необхідною умовою для розірвання договорів визначено невиконання сторонами обов'язків, встановлених законом та договором.

Позивачем не надано до суду будь-яких належних доказів використання відповідачем-2 орендованої земельної ділянки (в т.ч. водного об’єкту) не за її цільовим призначенням, чи з порушенням режиму санітарно-захисних зон, як і не надано належних доказів погіршення стану орендованої земельної ділянки, знищення її чи пошкодження, що у відповідності з п.12.3 договору оренди від 10.07.2007, п.10.3 договору від 02.10.2008 може бути підставою для дострокового припинення дії договорів.

Інших порушень закону в частині виділення земельної ділянки та об’єкту водного фонду в оренду судом не встановлено.

У відповідності до постанови КМУ №486 від 08.05.1996, ст.88 ВК України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" розмір та межі земельної ділянки водного фонду (ставка Заложці 5, площею 227,86га, що включає і прибережну захисну смугу, площею 7,4392га, гідроспоруди, пасовища, болота) були визначені, виходячи із землевпорядної документації з виготовленням Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, котрий пройшов державну землевпорядну експертизу.

Зазначена у позові позивачем обставина, зокрема як відсутність можливості користуватися гідроспорудами, котрі надані в оренду підприємцю за договором оренди державного майна №1228 від 27.06.2017 відтак, і неможливість здійснювати управління водними ресурсами рибницького ставу Залізці-5 для ведення рибогосподарської діяльності не є підставою, в силу положень спеціального закону та згідно умов договору для розірвання договору оренди землі (водного об’єкту).

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для розірвання договору оренди водного об’єкту від 02.10.2008 в судовому порядку, відтак, вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.

Оскільки підстави для розірвання господарського договору відсутні, то відсутні підстави і для повернення відповідачем-2 Тернопільській облдержадміністрації, об’єкту оренди – земельної ділянки водного фонду, загальною площею 227,86га що знаходиться на території Залозецької селищної ради за межами населеного пункту с. Залізці Зборівського району Тернопільської області.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, відтак правомірно не задоволенні судом першої інстанції.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, які приймають з цього приводу відповідні рішення, а тому для розірвання договору оренди необхідно наявність волевиявлення відповідного органу, здійсненого у формі прийняття відповідного рішення.

Починаючи з 01.07.2013, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Судом з’ясовано, що станом на дату проведення конкурсу та дату укладення договору оренди державного майна № 1228 від 27.06.2017 позивачу було відомо про існування договорів оренди землі від 10.07.2007 та водного об’єкта від 02.10.2008. З метою вирішення питання щодо користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування та використання переданих в оренду гідротехнічних споруд позивач 08.09.2017 звернувся до Тернопільської обласної державної адміністрації з проханням доручити Зборівській РДА розірвати договір оренди земельної ділянки від 10.07.2007 та договір оренди водного об’єкта від 02.10.2008, укладені між Зборівською РДА та КП "Залозецький комбінат комунальних підприємств". Втім, у відповідь Тернопільською ОДА повідомлено, що обласна адміністрація не є стороною вказаних правочинів, тому правових підстав для прийняття рішення про їх розірвання немає (лист №К-15/2434 від 23.10.2017 – а.с.30-31 том І).

Таким чином, оскільки позивач у справі був обізнаний про стан земельної ділянки, відтак мав розуміння того, що перебування земельної ділянки, на якій розташовані гідротехнічні споруди, право оренди яких було предметом аукціону, на якому він переміг, в оренді відповідача-2, перешкоджатиме отриманню ним в користування земельної ділянки, на якій розташовані гідротехнічні споруди (об’єкт договору оренди від 27.06.2017), то в даному випадку відсутні підстави вважати, що у ФОП ОСОБА_2 виникли справедливі/правомірні очікування щодо виникнення у нього у майбутньому відповідного землекористування, адже згідно чинного законодавства, в оренду може бути надано лише вільну земельну ділянку. Наведене додатково свідчить про безпідставність позовних вимог.

Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2018 у справі № 921/698/17-г/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді В.М. Гриців

ОСОБА_1