Постанова № 76690143, 25.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа № 920/1228/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Барбашова С.В.

при секретарі судового засідання Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 005/02/А від 20.06.2018

відповідача - ОСОБА_2, ордер № 1304/18 від 13.04.2018

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”, м. Сєвєродонецьк (вх. № 461 С/3) на ухвалу господарського суду Сумської області від 14.02.2018 (повний текст складено 19.02.2018) у справі № 920/1228/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”, м. Сєвєродонецьк

до Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Суми

про стягнення 4356015,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 1578575,56 грн. боргу за кредитом, 977089,59 грн. боргу за процентами, 1208873,32 грн. пені, 514807,43 грн. інфляційних втрат, 47357,27 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк”, правонаступником якого є позивач, кредитного договору № 09 від 22.02.2013.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.02.2018 у справі № 920/1228/17 (суддя Резніченко О.Ю.) позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Сумської області від 14.02.2018 у справі № 920/1228/17, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що станом на 14.12.2017 у представника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” були відсутні повноваження на підписання позовної заяви, посилаючись зокрема на судове рішення у справі № 910/1938/16, яким визнано, що позивач ПАТ “Українська інноваційна компанія” є правонаступником ПАТ “Укрінбанк”, за яким встановлено право на отримання майна та документації ПАТ “Укрінбанк”, що перебуває у володінні уповноваженої особи ФГВФО, а також на судове рішення у справі № 826/14033/17, яким позов ПАТ “Українська інноваційна компанія” до НБУ та ФГВФО задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову правління НБУ № 934 від 24.12.2015 “Про віднесення ПАТ “Укрінбанк” до категорії неплатоспроможних, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 24.12.2015 № 239 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Укрінбанк” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”.

02.04.2018 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення висновку експерта відповідно до ст. 108 ГПК України, яке було задоволено колегією суддів, а надані позивачем документи залучені до матеріалів справи.

10.04.2018 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що надані позивачем докази не можна долучати до матеріалів справи у зв’язку з тим, що вони не були подані до суду першої інстанції у передбаченому ГПК порядку. Відповідач посилається на судові рішення у справі № 910/7828/17, зокрема постанову Верховного Суду від 14.02.2018, якою залишено без задоволення касаційну скаргу ПАТ “Українська інноваційна компанія” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, та яка містить висновки про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що правочин щодо заміни кредитора в зобов’язанні між ПАТ “Українська інноваційна компанія” та ПАТ “Укрінбанк” відсутній; правонаступництво між ПАТ “Українська інноваційна компанія” та ПАТ “Укрінбанк” не відбулось, передавальний акт або розподільчий баланс відсутній, виконання обов’язку боржника поручителем, заставодавцем, третьою особою також не відбулось. Окрім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про те, що ПАТ “Українська інноваційна компанія” є правонаступником ПАТ “Укрінбанк”. Відповідач наголошує, що позивач не мав достатніх повноважень на звернення до суду задля стягнення кредитного боргу по договору, так як на момент такого звернення представником ПАТ “Укрінбанк” був уповноважений Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідач вказує на те, що під час винесення оскаржуваної ухвали, а також в момент звернення позивача до господарського суду Сумської області з даним позовом діяла постанова Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі № 21-3926а16, а постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17, на яку посилається позивач, не набрала законної сили.

У зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А., на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 18.04.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 920/1228/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 розгляд справи відкладено на 14.05.2018.

У зв'язку зі знаходженням на лікарняному судді Медуниця О.Є, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 11.05.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 920/1228/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В.

Згідно п. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого засідання.

14.05.2018 позивач звернувся до суду з заявою про зупинення провадження у справі № 920/1228/17 до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 910/8117/17 за позовом ПАТ “Українська інноваційна компанія” до Приватного акціонерного товариства “Оболонь” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і Національного банку України про стягнення 169 298 974,35 грн.

Як зазначає позивач, розгляд вказаної справи неодноразово переносився та 02.05.2018 протокольною ухвалою суд відповідно до вимог ст. 302 ГПК України передав розгляд справи на розгляд Об’єднаної палати, так як колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, а саме щодо постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/7828/18 (на яку посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 920/1228/17 зупинено провадження у справі № 920/1228/17 до вирішення Верховним Судом справи № 910/8117/17. Зобов’язано сторони по справі повідомити апеляційний суд про завершення касаційного перегляду у справі № 910/8117/17.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2018 (текст оприлюднено 22.08.2018) касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Оболонь” задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 і рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі № 910/8117/17 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ “Українська інноваційна компанія” до Приватного акціонерного товариства “Оболонь” у повному обсязі. Стягнуто з ПАТ “Українська інноваційна компанія” на користь Приватного акціонерного товариства “Оболонь” судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – 264 000,00 грн. і судовий збір за подання касаційної скарги – 480 000,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 поновлено провадження у справі № 920/1228/17 та призначено до розгляду на 25.09.2018 об 12:30 год.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Сумської області від 14.02.2018 у справі № 920/1228/17 з наступних підстав.

14.12.2017 позивач, Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія” звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 1578575 грн. 56 коп. боргу за кредитом, 977089 грн. 59 коп. боргу за процентами, 1208873 грн. 32 коп. пені, 514807 грн. 43 коп. інфляційні витрати, 47357 грн. 27 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк”, правонаступником якого є позивач, кредитного договору № 09 від 22.02.2013.

Дана позовна заява датована 14.12.2017 без вихідного номера та підписана представником ОСОБА_3 на підставі довіреності № 147/02 від 19.06.2017, яка підписана головою правління ПАТ “УКР/ІН/КОМ” ОСОБА_4

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, яка не має права підписувати її, а тому вона підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову № 934 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Укрінбанк” до категорії неплатоспроможних”.

На підставі вказаної постанови дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 239 від 24.12.2015 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Укрінбанк” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”.

Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження адміністратора ПАТ “Укрінбанк” ОСОБА_5 строком з 25.12.2015 до 24.03.2016.

22.03.2016 Правління Національного банку України прийняло постанову № 180 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Укрінбанк”. Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Укрінбанк” з 23.03.2016 до 22.03.2018, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Укрінбанк” ОСОБА_5 на два роки з 23.03.2016 по 22.03.2018.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1705 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ “Укрінбанк”, делеговано повноваження з 02.09.2016 ОСОБА_6.

З урахуванням Постанови Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі № 21-3926а16, судом першої інстанції визнано, що постанова Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 та рішення виконавчої дирекції Фонду № 239 від 24.12.2015 є чинними на момент звернення до суду з даною позовною заявою.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 14.12.2017 у представника позивача були відсутні повноваження, які надавали б йому право підписати дану позовну заяву, оскільки вказана вище довіреність № 147/02 від 19.06.2017 не є належним доказом наявності у ОСОБА_3 повноважень на підписання і подання позову від імені позивача, так як всі повноваження, в тому числі і стосовно видачі довіреності, було делеговано з 02.09.2016 ОСОБА_6.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не вірно застосовано п. 2, ч. 1, ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.2, ч.1, ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Частиною 1, ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Частиною 2, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Юридична особа, відповідно до ст. 92 ЦК України, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Питання про повноваження на підписання позовної заяви від імені юридичної особи вирішується на підставі установчих документів юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату подання позовної заяви до суду та її реєстрації, керівником Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” є ОСОБА_4

Матеріали справи свідчать про те, що позовна заява датована 14.12.2017 без вихідного номера та підписана від імені Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” представником ОСОБА_3 на підставі довіреності № 147/02 від 19.06.2017, яка підписана головою правління ПАТ “УКР/ІН/КОМ” ОСОБА_4

Таким чином, судова колегія зазначає, що на момент подання позовної заяви до суду ОСОБА_3 мав повноваження на підписання позовної заяви від імені Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”, а позовні заява була подана з дотриманням вимог передбачених ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017) та ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції).

Як свідчать матеріали справи, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк"), оформленим протоколом від 22.11.2016 № 3, змінено найменування товариства як юридичної особи - з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком". Затверджено статут у новій редакції. Згідно з пунктом 1.1 статуту ПАТ "Укрінком", затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк", перереєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.06.2015, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником усіх прав та обов’язків ПАТ "Український інноваційний банк".

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком", оформленим протоколом від 28.03.2017 № 6, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія". Затверджено статут у новій редакції. Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком", перереєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_7 13.07.2016, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов’язків ПАТ "Український інноваційний банк" і ПАТ "Укрінком".

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у представника позивача повноваження, які надавали б йому право підписати дану позовну заяву, встановивши чинність постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Укрінбанк” до категорії неплатоспроможних” та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Укрінбанк” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”, та дійшовши висновку про те, що повноважень на підписання і подання позову від імені позивача, так як всі повноваження, в тому числі і стосовно видачі довіреності, було делеговано з 02.09.2016 Уповноваженій особі Фонду – ліквідатору ОСОБА_6.

В той же час, Об’єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду прийнято постанову від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 за позовом ПАТ “Українська інноваційна компанія” до Приватного акціонерного товариства “Оболонь” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і Національного банку України про стягнення 169 298 974,35 грн.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Оболонь” задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 і рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі № 910/8117/17 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ “Українська інноваційна компанія” до Приватного акціонерного товариства “Оболонь” у повному обсязі. Стягнуто з ПАТ “Українська інноваційна компанія” на користь Приватного акціонерного товариства “Оболонь” судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – 264 000,00 грн. і судовий збір за подання касаційної скарги – 480 000,00 грн.

Згідно позиції Верховного Суду:

6.5.Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6.6. Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. Згідно зі статтями 26– 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку. У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку. Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

6.7. Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

6.8. Водночас відповідно до частин 1 - 3 статті 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

6.9. За змістом статті 16 цього Закону статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

6.10. Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку, відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

При цьому зважаючи на положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема статтю 2 цього Закону, передача, прийняття майна банку, його коштів, прав та обов'язків правонаступникам є наслідком саме реорганізації банку, проведеної із дотриманням процедури, визначеної цим Законом.

Крім того, згідно зі статтею 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про наступні свої дії: звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; припинення банківської діяльності.

6.11. Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов’язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що станом на 14.12.2017 у представника позивача - ОСОБА_3 були відсутні повноваження, які б надавали йому право підписувати дану позовну заяву, а у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів - ОСОБА_6, були наявні повноваження стосовно видачі довіреності на подання позову від імені ПАТ "Українська інноваційна компанія", та відповідно на підписання позовної заяви від імені ПАТ "Українська інноваційна компанія", оскільки перехід до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов’язків саме банківської установи ПАТ «Укрінбанк» згідно із законодавчо встановленої процедури не відбувся, а залишення позивачем ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ «Укрінбанк», суперечить встановленої Законами України «Про банки та банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедури реорганізації банку та внесення змін до статуту банку з ініціативи власників, що підтверджено правовою позицією Об’єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/8117/17.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції помилково керувався п.2, ч.1, ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява підписана особою - ОСОБА_3, який мав повноваження на підписання позовної заяви від імені Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”, а позовні заява була подана з дотриманням вимог передбачених ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017) та ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції).

Пунктом 4, частини 1, ст. 280 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Сумської області від 14.02.2018 року скасуванню, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”, м. Сєвєродонецьк задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 14.02.2018 року у справі № 920/1228/17 скасувати.

Справу № 920/1228/17 передати на розгляд до суду першої інстанції.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.09.2018 року.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.