Постанова № 76690028, 24.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа№ 910/5505/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - представник за довіреністю від 04.10.2017

від відповідача: Гачак І.О. - представник за довіреністю № 9229 від 26.10.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 13.07.2018, повний текст якого складений та підписаний 13.07.2018,

у справі № 910/5505/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 39 680,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення збитків в сумі 39 680,76 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних № 52403011 від 13.10.2017 та № 52398203 від 13.10.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2018, повний текст якого складений та підписаний 13.07.2018, у справі № 910/5505/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- стттею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

- пунктом «а» ст. 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу, проте ч. 4 ст. 315 ГК України встановлено, що якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, тобто вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності;

- положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами;

- тобто ст. 315 ГК України і ст.ст. 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень;

- Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України № 1973 від 25.12.2002, а ГК України був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-ІV і набув чинності з 01.01.2004;

- у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було;

- з огляду на викладене, відповідно до ч. 4 ст. 315 ГК України початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді (Постанова Верховного суду України від 19.04.2012 №10-26/166-10-4300);

- як роз'яснено у пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 ст. 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 ст. 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника;

- тобто, враховуючи положення частини 2, 3 ст. 315 ГК України, початок перебігу строку позовної давності в даному випадку розпочинається через дев'ять місяців з моменту складення комерційного акта;

- комерційні акти №450003/383/388 та №450003/382/387 складено 16.10.2017, відповідно, строк звернення до суду про відшкодування збитків за вказаними комерційними актами спливає 16.12.2018, а позов до суду подано 26.04.2018, тобто без пропущення установленого строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням, 03.08.2018 Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції при вирішення спору сторін по суті не застосував викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16 висновки про те, що підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної, є комерційний акт, з часу складання якого і починається перебіг строку позовної давності;

- суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи щодо заявленої відправником вологості вантажу, а відтак, не застосував 2% (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018 справа № 910/5505/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого строку та без клопотання про його поновлення.

За таких обставин, ухвалою від 17.08.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він має право усунути недоліки, а саме, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до Київського апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України, згідно з якою, в редакції на дату винесення цієї ухвали, днем вручення судового рішення, зокрема, є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи слідує, що ухвалу від 17.08.2018 апелянту направлено за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1) листом з штрихкодовим ідентифікатором 0411624246500.

З відомостей, які містяться на он-лайн сервісі Укрпошти «Відстеження поштових пересилань» (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), слідує, що ухвалу від 17.08.2018 апелянтом отримано 27.08.2018.

За таких обставин, днем вручення ухвали від 17.08.2018 є 27.08.2018, а недоліки апелянт мав усунути у строк до 06.09.2018 включно.

30.08.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків та поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якій заявник зазначає про те, що:

- згідно з ч. 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням;

- в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 зазначено про те, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу;

- відповідно до п. 2.8 Положень про регіональну філію «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», уведених в дію згідно з наказами Товариства № 110 від 19.02.2018 та № 349 від 01.06.2018, регіональна філія має право від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень і довіреності:

1. вчиняти правочини, укладати цивільні та господарські договори (угоди, контракти), вести претензійну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанції, з усіма правами, наданими позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності Філії з урахуванням процедури, передбаченої п. 5.7 цього положення;

2. представляти його інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами і організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених Статутом Товариства та цим Положенням;

- саме Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виступає безпосереднім апелянтом в особі її представника (довіреність знаходиться в матеріалах справи), який являється працівником регіональної філії, володіє усіма матеріалами цієї справи і уповноважений представляти інтереси апелянта в суді у цій справі та є підписантом апеляційної скарги;

- строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню з огляду на те, що спірне рішення Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», яка є безпосереднім відповідачем у цій справі, отримала 02.08.2018, і нею в максимально короткий строк вчинено дії щодо подання апеляційної скарги.

16.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення проти відкриття провадження, в якому позивач просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з посиланням на те, що відповідачем у цій справі є юридична особа - ПАТ «Укрзалізниця», а не особа, яка подала апеляційну скаргу, - Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а відтак, остання не є стороною у цій справі та не має права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі.

Ухвалою від 03.09.2018:

- Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 17.09.2018;

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18;

- учасникам судового процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи;

- справу призначено до розгляду на 24.09.2018 об 11:10;

- учасників судового процесу попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Крім того, вказаною ухвалою не прийнято до уваги заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження з тих підстав, що:

- як слідує з матеріалів справи, відповідачем у справі є не Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», адже філія лише представляє інтереси юридичної особи;

- водночас наявними у матеріалах справи документальними доказами підтверджується наявність у Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» повноважень на здійснення дій у спірних правовідносинах від імені Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а відтак, апеляційна скарга фактично подана саме останнім.

14.09.2018 від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому заявник просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/5505/18 (заявником помилково зазначений № 910/5503/18 - примітка суду), що призначене на 24.09.2018 об 11:00 (судове засідання призначене на 24.09.2018 об 11:10 - примітка суду), у режимі відеоконференції та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.

У вказаному клопотанні заявник зазначає про те, що найближчий суд, до якого може прибути представник заявника для участі у вищевказаному судовому засіданні у режимі відео конференції, знаходиться за адресою:

- вул. Личаківська, 128, м. Львів,79014, Господарський суд Львівської області;

- вул. Личаківська, 81, м. Львів, 79010, Львівський апеляційний господарський суд;

- вул. Січових Стрільців, 12, 79000, м. Львів, Шевченківський районний суд міста Львова.

Розпорядженням № 09.1-08/2933/18 від 14.09.2018, у зв`язку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Сітайло Л.Г., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5505/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2018 справа № 910/5505/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою від 17.09.2018 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.:

- прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18;

- задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- доручено Господарському суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128) забезпечити проведення відеоконференції 24.09.2018 об 11:10 у приміщенні Господарського суду Львівської області та визначено, що у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суду Львівської області братиме участь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- роз'яснено особі, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що у разі її явки в призначений час безпосередньо до зали судового засідання у приміщення Київського апеляційного господарського суду, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.

19.09.2018 від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, аналогічне за змістом, тому, яке надійшло до суду 14.09.2018.

З огляду на задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке надійшло до суду 14.09.2018, аналогічне за змістом клопотання, яке надійшло суду 19.09.2018, колегією суддів до розгляду не приймається.

Станом на 24.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

13.10.2017 за накладною № 52403011 зі станції Новогородка Донецької залізниці, код 482201 на станцію Бурштин Львівської залізниці, код 388103 відправлений вантаж - вугілля кам'яне в кількості 262 тон, в тому числі в вагоні № 61908109 - 66,10 тон. Оригінал зазначеної накладної залучено до матеріалів справи (а.с. 9).

Відправником вантажу є ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», одержувачем - позивач.

Вага вантажу у вагоні № 61908109 відповідно до залізничної накладної становить 66 100 кг.

При слідуванні вагона № 61908109 на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №2535 від 16.10.2017 спірний вагон був затриманий для комісійного переважування на вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 56 660 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 9 500 кг. Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті № 450003/383/388 від 16.10.2017, оригінал якого залучено до матеріалів справи (а.с. 11).

Зі змісту Комерційного акту № 450003/383/388 від 16.10.2017 слідує, що при комісійному переваженні вагону № 61908109 виявлено:

- за документами значиться вантаж «Вугілля кам'яне. Марка Г(Г1) 0-100» насипом, вантаж марковано поперечними боронами по всьому вагону, які нанесені катком, вага брутто - не вказана, тара - 23 400 кг, нетто - 66 100 кг;

- при переваженні вагону в статичному режимі на справних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 13.01.2017, виявилось: вага брутто - 80 000 кг, тара за документом - 23 400 кг, вага нетто - 56 600 кг, що менше ваги, вказаної у документах, на 9 500 кг;

- навантаження вантажу вище бортів на 5-10 см, марковано поперечними боронами. Маються поглиблення за рухом поїзду над 1, 2 люками довжиною - 2,0 м на ширину вагону, глибиною - 0,4 м; над 2, 3, 4, 5, 6 люками довжиною - 7,0 м шириною - 1,0 м, глибиною - 0,3 м; над 7 люком по середині довжиною - 1,0 м шириною - 1,5 м, глибиною - 0,2 м;

- в місцях поглиблень маркування відсутнє; в технічному відношенні вагон справний; вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох боків закриті; течі вантажу нема;

- при повторному переваженні нестача вантажу підтвердилась;

- вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися зміг би,

Згідно з відміткою станції Бурштин Львівської залізниці, вантаж у спірному вагоні видано 20.10.2017.

Крім того, 13.10.2017 за накладною № 52398203 зі станції Новогородка Донецької залізниці, код 482201 на станцію Бурштин Львівської залізниці, код 388103 відправлений вантаж - вугілля кам'яне в кількості 330,850 тон, у тому числі в вагоні № 52987138 - 68,20 тон. Оригінал зазначеної накладної залучено до матеріалів справи (а.с. 13).

Відправником вантажу є ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», одержувачем - позивач.

Вага вантажу у вагоні № 52987138 відповідно до залізничної накладної становить 68 200 кг.

При слідуванні вагона № 52987138 на станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 10513 від 14.10.2017, № 2534 від 16.10.2017 спірний вагон був затриманий для комісійного переваження на вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 60 950 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 7 250 кг. Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті № 450003/382/387 від 16.10.2017, оригінал якого залучено до матеріалів справи (а.с. 15).

Зі змісту Комерційного акту № 450003/382/387 від 16.10.2017 слідує, що при комісійному переваженні вагону № 52987138 виявлено:

- за документами значиться вантаж «Вугілля кам'яне. Марка Г(Г1) 0-100» насипом, вантаж марковано поперечними боронами по всьому вагону, які нанесені катком, вага брутто - не вказана, тара - 23 200 кг, нетто - 68 200 кг;

- при переваженні вагону в статичному режимі на справних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 13.01.2017, виявилось: вага брутто - 84 150 кг, тара за документом - 23 200 кг, вага нетто - 60 950 кг, що менше ваги, вказаної у документах, на 7 250 кг;

- навантаження вантажу на рівні бортів, марковано поперечними боронами катком. Мається поглиблення за рухом поїзду на 1-5 люками довжиною - 7,5 м по ширині вагону, глибиною - 0,2-0,5 м;

- в місці поглиблення маркування відсутнє; в технічному відношення вагон справний; вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох боків закриті; течі вантажу нема;

- при повторному зважуванні вага вагону підтвердилась;

- вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися зміг би.

Згідно з відміткою станції Бурштин Львівської залізниці, вантаж видано 20.10.2017.

Згідно зі ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з рахунком-фактурою вантажовідправника № 90342041 від 30.10.2017 (а.с. 21) та актом приймання-передачі від 30.10.2017 (а.с.17-20), вартість 1 тони вугілля кам'яне Марка Г(Г1) 0-100, направленого в вагоні № 52987138 становить 2 132,79 грн. без врахування ПДВ (2 597,24 грн. з ПДВ), у вагоні № 61908109 - 2 164,37 грн. без врахування ПДВ (2 559,35 грн. з ПДВ).

Вказана вартість вантажу підтверджується довідками № 704 від 31.10.2017 та №705 від 31.10.2017 про вартість вугільної продукції, що підписані директором і головним бухгалтером вантажовідправника (а.с. 12, 16).

Отже, наявними в матеріалах справи документальними доказами доведено факт неспівпадіння у двох спірних вагонах маси вугілля, вказаної в пункті відправлення в залізничній накладній, та маси вугілля, визначеної при переваженні під час слідування вказаних вагонів.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Відповідно до ст.114 Статуту недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644:

- вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто;

- при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

1) 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

2) 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

3) 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

4) 0,5% маси всіх інших вантажів;

- норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Як слідує з матеріалів справи, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013р. (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) відноситься до мінеральних палив (код 2701 - вугілля кам'яне).

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що норма природної втрати і граничного розходження спірного вантажу становить 1%.

Думка відповідача, висловлена у відзиві на позов (а.с.37-40), про те, що норма природної втрати і граничного розходження спірного вантажу має бути 2%, а не 1%, визнається колегією суддів помилковою.

Питання, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908-928 ЦК України, статтями 306-315 ГК України.

За правилами ст. 908 ЦК України та ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Згідно з приписами Статуту залізниць України:

- залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105);

- залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 105);

- залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (ст. 31);

Згідно з приписами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу:

- у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п. 6);

- перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. (п. 5);

Згідно з п. 1.2 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінка тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

З матеріалів справи слідує, що завантаження у вагони №61908109 та №52987138 було здійснено вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», який вжив заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, а саме, маркував вантаж поперечними боронами по всьому вагону, які нанесені катком.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною 3 ст. 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки накладні таких відміток не містять.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Опис стану вантажу у комерційних актах № 450003/383/388 від 16.10.2017 та № 450003/382/387 від 16.10.2017, а також те, що в місцях зафіксованих заглиблень на поверхні вантажу нанесене відправником маркування відсутнє, свідчить про явно видимий характер нестачі вантажу, і дає підстави вважати, що втрата вантажу сталася під час його перевезення внаслідок крадіжки шляхом виїмки з поверхні вантажу через відкритий верх вагону.

Вказані обставини свідчать про відповідальність саме відповідача як перевізника за спірну нестачу.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 ГК України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 ГК України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського процесуального кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

За таких обставин, строк позовної давності в цій справі має обраховуватися відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України.

За приписами ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У цьому випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення спірного вантажу відповідно до залізничних накладних, є комерційні акти № 450003/383/388 та № 450003/382/387 від 16.10.2017, з часу складення яких і починається перебіг строку позовної давності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16.

Отже, шестимісячний строк для звернення до суду з цим позовом розпочався з дня, наступного за складенням відповідних комерційних актів, тобто з 17.10.2017 та, відповідно, сплив 17.04.2018.

З вказаним позовом позивач до суду звернувся 03.05.2018, тобто після спливу строку позовної давності.

Колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції, що, враховуючи положення частини 2, 3 ст. 315 ГК України, початок перебігу строку позовної давності в даному випадку розпочинається через дев'ять місяців з моменту складення комерційного акта, з огляду на таке.

Статтею 315 ГК України встановлено, що:

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії (ч.1);

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (ч.2);

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів (ч.3);

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч.4).

Тобто, вказаними нормами врегульовано правовідносини на випадок звернення до перевізника з претензією, яка в спірному випадку не заявлялась, в той час як за приписами ст. 130 Статуту залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії.

При цьому, щодо посилання позивача, підтриманого судом першої інстанції, на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 19.04.2012 зі справи №10-26/166-10-4300, слід зазначити, що у вказаній справі мале місце пред'явлення претензії перевізнику, що є відмінним від встановлених у спорі, що є предметом розгляду у справі № 910/5505/18, фактичних обставин, а тому до цієї справи така правова позиція застосована бути не може.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності відповідачем заявлено у відповідній заяві-клопотанні, поданій до суду першої інстанції 11.06.2018 (а.с. 32).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 39 680,76 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу відповідно до залізничних накладних: № 52403011 від 13.10.2017 та № 52398203 від 13.10.2017 задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено, не відповідає дійсним обставинам справи.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме витрати позивача за подачу позову та витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5505/18 скасувати і прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м Львів, вул. Гоголя 1; ідентифікаційний код 40081195) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5505/18.

Повний текст постанови складено: 25.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко