Постанова № 76690008, 13.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/3104/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Рачок Р.В.,

від відповідача: Баришев І.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Вищого професійного училища №36 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р., м. Київ (повний текст складено 21.06.2018р.) у справі №910/3104/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Вищого професійного училища №36

до Державного підприємства "Спецагролізинг"

про визнання недійсним договору фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання недійсним договору фінансового лізингу №14/205 від 25.05.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вчиненні правочину не була проведена процедура закупівель, в порядку, встановленому Законом України "Про здійснення державних закупівель", що є порушенням ч.4 ст.40 вказаного Закону, а тому договір фінансового лізингу №14/205 від 25.05.2015р. є недійсним згідно з ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3104/18 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що з огляду на зміст ст.204 Цивільного кодексу України „Презумпція правомірності правочину" (відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) місцевим судом констатовано дійсність укладеного між сторонами у справі договору фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015р.

Також місцевий суд вказав, що відповідно до ч.3 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі, зокрема, є: 1) послуги фінансових установ, в тому числі міжнародних фінансових організацій, пов'язані із залученням кредитних ресурсів та коштів до статутного капіталу замовником; 2) фінансові послуги, що надаються у зв'язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів.

Не погодившись із вказаним рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3104/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не враховано, що ч.3 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" містить вичерпний перелік фінансових послуг, які можуть бути предметом закупівлі та на які не розповсюджується вказаний Закон. Водночас укладення договору фінансового лізингу, як послуга фінансових установ, на які не поширюється Закон України "Про здійснення державних закупівель", нормами ч.3 ст.2 даного Закону, не передбачена.

Також Позивач зазначив, що місцевим судом для обґрунтування свого рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог наведено договір, укладений між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Володар». Разом з тим, вказані юридичні особи не беруть участі у даній справі, а укладений між ними договір не має відношення до предмету даного позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/3104/18 та призначено до розгляду на 06.09.2018р.

20.08.2018р. Відповідач подав до суду клопотання про направлення матеріалів справи до місцевого суду для вирішення питання про виправлення описки у рішенні суду, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на необґрунтованість. У судовому засіданні 06.09.2018р. оголошено перерву до 13.09.2018р.

12.09.2018р. Відповідачем подано пояснення, в яких останній просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення. Так, Відповідач зазначив, що на момент звернення Позивача до суду дія оспорюваного договору фактично вичерпана, договір припинений, що підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2018 року у справі №924/1039/17.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Позивач є державною установою (закладом), засновником якого являється Міністерство освіти і науки України.

25.05.2015р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір фінансового лізингу №14/2015, відповідно до умов якого Відповідач передає Позивачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, вказаний у додатку №1 (специфікація предмета лізингу), а Позивач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до додатку №1 до договору (специфікація предмета лізингу) майном є комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ №340, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, вартість 582331,00 грн.

25.05.2015р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач отримав у користування майно: комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ №340, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, вартість 582331,00 грн.

21.03.2018р. Господарським судом Хмельницької області прийнято рішення у справі №924/1039/17, яким позов Відповідача до Позивача про стягнення 461798,4 грн задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 221285,8 грн заборгованості зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 46101,2 грн заборгованості зі сплати комісії, 69630,26 грн пені, 7263 грн 3% річних, 36241,27 грн інфляційних втрат, 5823,31 грн штрафу, 6926,98 грн відшкодування судового збору. У позові в частині позовних вимог про стягнення 69630,25 грн пені, 5823,31 грн штрафу відмовлено.

У вищезазначеному рішенні встановлено, що 30.06.2015р. Позивач перерахував на користь Відповідача відшкодування вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу згідно рахунку №59 від 26.06.2015р. у сумі 29116,55 грн, що підтверджується банківською випискою за 30.06.2015р. по рахунку Відповідача.

Тобто Відповідачем перераховано авансовий платіж, точний розмір якого визначено п.4.5. укладеного між сторонами у справі договору фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції на день укладення спірного договору) замовники - юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак: органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи або у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції на день укладення спірного договору) послуги - будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), зокрема, транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-технічні (експериментальні) розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Згідно з ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції на день укладення спірного договору) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень. 3. Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є, зокрема: послуги фінансових установ, в тому числі міжнародних фінансових організацій, пов'язані із залученням кредитних ресурсів та коштів до статутного капіталу замовником; фінансові послуги, що надаються у зв'язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів.

Відповідно до ч.4 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції на день укладення спірного договору) забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем без проведення державної процедури закупівлі, що не заперечується сторонами, був укладений договір закупівлі послуг (фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015р.) вартістю 582331,00 грн, за яким Відповідач передав Позивачу у лізинг комбайн, а останній здійснив частково лізингові платежі.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що спірний договір суперечить ст.2, 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції на день укладення спірного договору), тому підлягає визнанню недійсним.

Апеляційний суд не погоджується з посиланням місцевим судом на ч.3 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі, зокрема, є: 1) послуги фінансових установ, в тому числі міжнародних фінансових організацій, пов'язані із залученням кредитних ресурсів та коштів до статутного капіталу замовником; 2) фінансові послуги, що надаються у зв'язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим судом не враховано, що ч.3 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" містить певні види фінансових послуг, які можуть бути предметом закупівлі та на які не розповсюджується вказаний Закон.

Водночас укладення договору фінансового лізингу, як послуга фінансових установ, на які не поширюється Закон України "Про здійснення державних закупівель", нормами ч.3 ст.2 вказаного Закону, не передбачена.

Місцевим судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення помилково зроблені посилання на договір, укладений між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Володар», оскільки вказані юридичні особи не беруть участі у даній справі, а укладений між ними договір не має відношення до предмету даного позову.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що спірний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки вказаний договір виконувався сторонами та на момент звернення Позивача до суду дія оспорюваного договору фактично вичерпана, договір припинений, що підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2018 року у справі №924/1039/17.

Апеляційний суд зазначає, що дії сторін по виконанню договору або подальше його розірвання не впливають на дійсність чи недійсність спірного договору, оскільки договір, який суперечить актам цивільного законодавства є недійсними незалежного від його виконання або розірвання.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про визнання недійсним договору фінансового лізингу №14/205 від 25.05.2015р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вищого професійного училища №36 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3104/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3104/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати недійсним договір фінансового лізингу №14/2015 від 25.05.2015р., укладений між Державним підприємством "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул. Горького, б. 11, ідентифікаційний код 37118591) та Вищим професійним училищем №36 (32440, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Балин, вул. Центральна, б. 1А, ідентифікаційний код 26294370).

Стягнути з Державного підприємства "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул. Горького, б. 11, ідентифікаційний код 37118591) на користь Вищого професійного училища №36 (32440, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Балин, вул. Центральна, б. 1А, ідентифікаційний код 26294370) судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул. Горького, б. 11, ідентифікаційний код 37118591) на користь Вищого професійного училища №36 (32440, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Балин, вул. Центральна, б. 1А, ідентифікаційний код 26294370) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 24.09.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко