Рішення № 76689535, 19.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/2027/18

19 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_3О.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 19.02.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.01.2018 № 83/13-01-13-07/НОМЕР_4 про нереальність господарських операцій із ТОВ “Микбудснаб” є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 11.06.2018 (вх. № 17981), в якому зазначає, що під час проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, наданих для проведення перевірки документів, які не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, встановлено відсутність факту відвантаження товару на адресу ТОВ «Микбудснаб» у жовтні 2017 року на загальну суму 1943040,54 грн, в т.ч. ПДВ 323840,09 грн. Згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2017 року задекларована ФОП ОСОБА_3 сума податкового зобов'язання в розмірі 323840,09 грн, за операціями з постачання товару цьому контрагенту не підлягає зменшенню, оскільки внаслідок операцій з отримання/зарахування коштів від ТОВ «Микбудснаб» (39787359) у ФОП ОСОБА_3 виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість на дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок відповідно до платіжних банківських документів. Таким чином, за даними обліку ФОП ОСОБА_3 станом на 31.10.2017 імпортований у жовтні 2017 року товар (банани зелені, мандарини) відсутній на залишку, що також підтверджено актом проведеної інвентаризації ТМЦ станом на 03.01.2018 та на 31.10.2017. Виходячи з наведеного, перевіркою встановлено використання ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2017 року товарів на загальну суму 6095590,84 грн в т.ч. ПДВ - 1219118,17 грн, в операціях, що не є господарською діяльністю, а отже безпідставно занижено податкові зобов’язання на суму 1219118,17 грн, в тому числі за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Микбудснаб» з податку на додану вартість за жовтень 2017 року на суму 860964 грн, та відсутністю станом на 31.10.2017 року на залишку ТМЦ- на суму 358154,17 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_3 за жовтень 2017 року становлять 1716816 грн податковий кредит, за даний звітний період становить 1404862 грн, відповідно позитивне значення, розраховане згідно із п. 200.2. статті 200 ПКУ, становить 311954 грн. Таким чином в порушення п.п 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ ФОП ОСОБА_3 занижено суму, яка підлягала сплаті (перерахування) до бюджету за жовтень 2017 року на 311954 грн. Виходячи з вищенаведеного та у зв'язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_3 від'ємного значення суми між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного; (податкового) періоду платником в порушення пункту 200.4 «б» статті 200 ПКУ завищено суму бюджетного відшкодування на поточний рахунок на 185744 грн. Також в порушення пункту 200.4 статті 200 ПКУ завищено суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 721420 грн. Відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 03.01.2018 по 10.01.2018 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку задекларованої суми від'ємного значення з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) за жовтень 2017 року, про що 17.01.2018 складено акт № 83/13-01-13-07/НОМЕР_4 (далі – акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем за жовтень 2017 року п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2,: пп. «б» та «в» п. 200.4 ст:200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого :

1) занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яка сплачується до бюджету (рядок 18 декларації) на 311954,00 грн;

2) завищено суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 907164,00 грн. (рядок 19 декларації), що призвело до завищення:

- суми від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 20 декларації) та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 185744,00 грн., (рядок 20.2.1 декларації).;

- суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 721420,00 грн. (рядок 21 декларації).

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Микбудснаб».

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем від 19.02.2018 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 467931,00 грн (в т.ч. за основним платежем 311954,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 155977,00 грн);

- № НОМЕР_2, яким застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 721420 грн;

- № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 185744,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 92872 грн.

Позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на зазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 26.04.2018 № 6083/Д/99-99-11-02-02-14 про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 – без задоволення.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У підпункті “б” пункту 200.4 статті 200 ПК встановлено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За правилами вищеназваної статті ПК сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Згідно абзацу “а” пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, для отримувача товарів/послуг є податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та “Asociacion de Agricultores3 de Julio” (Продавець) 30.07.2017 укладено контракт № 30.

На виконання умов контракту від 30.07.2017 № 30 позивач у жовтні 2017 року придбав у нерезидента “Asociacion de Agricultores3 de Julio” товар (зелені банани) в кількості 21299 коробок та 5910 коробок.

Поставка вказаного товару підтверджується митною декларацією від 03.10.2017 № 014861 та митною декларацією від 27.10.2017 № 016514.

Між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та Narpak Narenciye Paketleme Plastik Sanayi Ve Dis Ticaret A. S. (Продавець) 10.10.2017 укладено контракт № 30/11.

На виконання умов контракту від 10.10.2017 № 30/11 позивач у жовтні 2017 року придбав у нерезидента Narpak Narenciye Paketleme Plastik Sanayi Ve Dis Ticaret A. S. товар (мандарини свіжі) в кількості 2360 ящиків.

Поставка вказаного товару підтверджується митною декларацією від 24.10.2017 № 656642.

Судом встановлено, що в подальшому позивачем товар реалізовувався, згідно укладеного між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ “МИКБУДСНАБ” (покупець) 01.09.2017 договору № 7, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний та оплатити товар: мандарини (виробник Туречинна), банани (виробник Еквадор).

ФОП ОСОБА_3 здійснила поставку товару на підставі видаткових накладних від 05.10.2017 № ДО-0000034, від 13.10.2017 № ДО-0000078, від 20.10.2017 № ДО-0000079, від 25.10.2017 № ДО-0000080 та виписала податкові накладні від 05.10.2017 № 2, від 13.10.2017 № 12, від 20.10.2017 № 13, від 25.10.2017 № 14.

Крім того, згідно з договором від 01.04.2016 № 01-04 про транспортно-експедиційне обслуговування ПП «Інтервід» зобов'язався надавати ФОП ОСОБА_3 послуги транспортно-експедиційного обслуговування.

Згідно з пунктом 2.1. договору ПП «Інтервід» здійснює транспортно-експедиційне обслуговування імпортних та експортних вантажів в контейнерах в Одеському та Іллічівськом морських портах та організовує перевезення контейнерів різними видами транспорту по території України.

Так, товари передані від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «МИКСНАББУД», згідно з видатковою накладною від 05.10.2017 № Д0-0000034 перевезенні ПП «Інтервід» до міста Києва, згідно з: Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 29.09.2017 № 2467-2; Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 29.09.2017 №2467; Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 29.09.2017 №2466; Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 29.09.2017; Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 29.09.2017 № 2468.

Надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.10.2017 № 607/1, актом здачі-приймання робіт (надання, послуг) від 06.10.2017 № 661/2.

Товари передані від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «МИКСНАББУД», згідно з видатковою накладною від 13.10.2017 № ДО-0000078, були перевезенні ПП «Інтервід» до міста Києва, згідно з: Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 13.10.2017 № 2205, Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 13.10.2017 № 2205-02.

Надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.10.2017 № 686/1.

Товари передані від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «МИКСНАББУД», згідно з видатковою накладною від 20.10.2017 № ДО-0000079, були перевезенні ПП «Інтервід» до міста Кременчуг, згідно з Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 20.10.2017 № 2561-5, Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 20.10.2017 № 2561-5.

Надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 21.10.2017 № 720/1.

Товари передані від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «МИКСНАББУД», згідно з видатковою накладною від 25.10.2017 № ДО-0000080 перевезенні ПП «Інтервід» до міста Київ, згідно з Міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) від 27.10.2017 .

Надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2017 № 727/1.

Наведені транспортно-експедиційні послуги оплачені ФОП ОСОБА_3 згідно з платіжним дорученнями від 20.10.2017 № 236, від 23.10.2017 № 5230, від 31.10.2017 № 5240, від 30.10.2017 № 243, від 31.10.2017 № 244.

Від поставки вказаного товару ФОП ОСОБА_3 отримала дохід, відобразила його в податковому обліку із визначенням податкових зобов’язань з ПДВ. Фактичний рух активів, зміна у власному капіталі та зобов’язаннях позивача, як платника податків відбувся у зв’язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує факт ввезення позивачем зелених бананів в кількості 5910 коробок та мандаринів свіжих в кількості 2360 ящиків на митну територію України в митному режимі імпорту та віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у відповідних податкових періодах. Проте, заперечує факт продажу позивачем вказаного товару контрагенту – ТОВ “МИКБУДСНАБ” і наполягає на тому, що товар використаний позивачем в операціях, які не є його господарською діяльністю.

Відповідач також зазначає, що з аналізу податкової інформації, наведеної в АІС “Податковий блок”, вбачається, що у ТОВ “МИКБУДСНАБ” відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відтак підприємство не могло здійснювати фінансово-господарські операції з реалізації та придбання широкого асортименту товарів в жовтні 2017 року.

Судом встановлено, що в період здійснення господарських операцій ТОВ “МИКБУДСНАБ” було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ “МИКБУДСНАБ” чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТОВ “МИКБУДСНАБ” з боку відповідача не надано.

Суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність у контрагента ФОП необхідної для введення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угоди поставки з позивачем.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, формування суб’єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни іншими суб’єктами господарювання.

Таким чином, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентом.

Також судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суд від 12.04.2018 у справі № 813/517/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року підтверджено фактичне здійснення господарської операції між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ "Миксбудснаб" у вересні 2017 по придбанню аналогічного товару.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 14676,67 грн підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.02.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

3. Судовий збір в розмірі 14679,67 грн присудити на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2018.

Суддя Костецький Н.В.