Рішення № 76689476, 14.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2261/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника Управління Держпраці у Кіровоградській області: ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_4, Заступника начальника Державної служби України з питань праці Управління держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу –

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_4 щодо здійснення інспекційного відвідування на території літнього майданчика кафе «Камелот» за адресою: вул. Єгорова, За, м. Світловодськ Кіровоградська область;

- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявленого порушення від 06.07.2018р. №КР1480/332/АВ/П, винесений Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3;

- визнати протиправним та скасувати Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.07.2018р. №КР1480/332/АВ/ТД-ФС, винесену заступником начальника Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 відносно ОСОБА_3 про накладання штрафу в розмірі 111 690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 05.07.2018 року по 06.07.2018 року Управлінням Держпраці у Кіровоградській області проведено перевірку дотримання законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, за результатами якої складений ОСОБА_1 інспекційного відвідування № КР1480/332/АВ року, припис від 06.07.2018 року № КР1480/332/АВ/П, яким приписано дотримуватись вимог ст. 21 КЗпП України та складено протокол про адміністративне правопорушення №КР1480/332/АВ/П/ПТ.

24 липня 2018 року відповідачем винесено постанову №КР1480/332/АВ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу у розмірі 111690,00 грн.

Позивач вважає, що вказані дії та постанова є протиправними та просить її скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Свої доводи обґрунтовує тим, що виявленні в ході проведення інспекційного відвідування, було встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ст. 24 КЗпП, шляхом дослідження документів, які підтвердили факт допущення працівника ОСОБА_6 до роботи - барменом-офіціантом без укладення турового договору.

Тому, відповідач вважає, що постанова №КР1480/332/АВ/ТД-ФС від 24.07.2018 року про накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом і Конституцією України.

Допитані в судовому засіданні, як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, пояснили та підтвердили, що в трудових відносинах з позивачем ОСОБА_6 перебуває з 05.07.2018 року на підставі укладеного трудового договору.

Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що 05.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено трудовий договір (а.с.24-25). Про даний факт, 06.07.2018 року позивачем було повідомлено Державну фіскальну службу у відповідності до вимог постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 (а.с. 28).

На підставі наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 03.07.2018 року № 825 було видано направлення на проведення перевірки (інспекційного відвідування) від 03.07.2018 року № 825/02.7. Де зазначено, що питанням яке підлягає контролю являється трудовий договір дотримання його умов, праця неповнолітніх (а.с.113).

В період часу з 05.07.2018 року по 06.07.2018 року головним інспектором праці ОСОБА_4 проводилось інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатами проведення якого складено акт № КР-1480/332/АВ, яким встановлено порушення вимог ст. 24 КЗпП України (а.с. 14-16).

06.07.2018 р. уповноваженою особою відповідача було видано Протокол про адміністративне правопорушення № КР1480/332/АВ/П/ПТ та припис № КР1480/332/АВ/П (а.с. 17-19).

24.07.2018 року за результатами розгляду зазначеного акту відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу № КР1480/332/АВ/ТД-ФС на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено накладення штрафу на позивача у розмірі 111690,00 грн. (а.с.31).

Не погодившись із діями Головного управління Держпраці у Кіровоградській області та складеною постановою про накладення штрафу, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 оскаржила її до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Згідно ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно аб.1, 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

17.06.15 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", згідно якої установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно матеріалів справи позивачем оформлено ОСОБА_6 на роботу шляхом видання відповідного наказу, фактичного допуску до роботи, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, проте порушенням вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.15 р. щодо своєчасного направлення відповідного повідомлення.

Зміст вказаних актів законодавства дає підстави для висновки про те, що метою скерування повідомлення прийняття працівника на роботу є внесення його до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснення подальшого контролю за дотриманням роботодавцем вимог законодавства про сплату податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Про вказане свідчить і зміст аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, згідно якого передбачено відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В даному випадку згідно матеріалів справи при оформленні вказаного працівника на роботу позивачем здійснювалося нарахування та сплата необхідних податків і зборів, що підтверджується наданими суду копіями податкових розрахунків, до яких включено інформацію про ОСОБА_6 з інформацією про суми нарахованого доходу та суми сплаченого податку (позивачем надано копії податкових розрахунків за 07 звітний місяць 2018 року (а.с.34-36).

При цьому, суд не може погодитися з твердженням відповідача про те, що без вчасного повідомлення податкового органу оформлення трудового договору (контракту) не можна вважати належним, оскільки згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно змісту ч. 3 ст. 24 КЗпП України мова йде про недопуск працівника до роботи без, в тому числі, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не про неналежне оформлення трудового договору, тоді як повідомлення про прийняття на роботу не є елементом укладення трудового договору.

Таким чином, санкції, передбачені аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, застосовуються у випадку, коли неподання повідомлення про працевлаштування призводить до виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, тоді як сам по собі факт неподання повідомлення про працевлаштування без відповідних наслідків не є підставою для застосування вказаних санкцій.

Суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що 04.07.2018 року ОСОБА_3 було видано наказ №12/К-2018 «Про прийняття на постійну роботу» з яким ОСОБА_6 була ознайомлена під особистий підпис, на підставі чого до трудової книжки останньої було зроблено відповідний запис.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку оскаржуваний Припис про усунення виявленого порушення від 06.07.2018р. №КР1480/332/АВ/П не має актуальності, оскільки трудові відносини на момент вчинення перевірки оформлені відповідно до норм чинного законодавства, а оскаржувана постанова про накладення штрафу № КР1480/332/АВ/ТД-ФС від 24.07.2018 прийнята необґрунтовано, оскільки санкція аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачає притягнення до відповідальності за виявлене правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, вимог ст.24 КЗпПУ, для прийняття оспорюваної постанови згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Припис про усунення виявленого порушення від 06.07.2018р. №КР1480/332/АВ/П та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами постанова про накладення штрафу № КР1480/332/АВ/ТД-ФС від 24.07.2018 року не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі4640,90 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.3).

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В и р і ш и в

Позовні вимоги ОСОБА_3 (вул. Котовського, 86, Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, ідент. номер: НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965, вул. Дворцова, 24, Кропивницький, Кіровоградська область, 25006), Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській обл. ОСОБА_4 (вул. Холодноярська, 1, Світловодськ, Кіровоградська область, 27500), Заступника начальника Державної служби України з питань праці Управління держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 (вул. Дворцова, 24, Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_4 щодо здійснення інспекційного відвідування на території літнього майданчика кафе «Камелот» за адресою: вул. Єгорова, За, м. Світловодськ Кіровоградська область.

Визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявленого порушення від 06.07.2018р. №КР1480/332/АВ/П, винесений Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.07.2018р. №КР1480/332/АВ/ТД-ФС, винесену заступником начальника Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 відносно ОСОБА_3 про накладання штрафу в розмірі 111 690,00 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали від 06 вересня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Дата складання та підписання рішення в повному обсязі 24 вересня 2018 року

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_8