Рішення № 76689396, 13.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м.Київ № 810/3845/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Желевській О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області та просить суд:

визнати протиправними дії щодо порушення порядку розгляду клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господасртва, яка не надана у власність (користування) орінєнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надання дозволу на розробку проекту землеустрою цієї земельної ділянки;

зобов"язати Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області на черговій сесії, повторно розглянути клопотання позивача про виділення та перерачу у власнітсть земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орінєнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації свого конституційного права на безоплатне виділення у власність земельної ділянки звернувся до відповідача, однак під час розгляду питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою рішення прийнято не було.

На думку позивача такі дії є незаконними, необґрунтованими та такими, що вчиненні з грубим порушенням норм права, оскільки позивач має законне право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка наразі є вільною на території с. Сухолуччя, а саме масив «Язвинка», ділянка № 7, орієнтовною площою 0,15 га.

У судовому засіданні представник позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що Сухолуцькою сільською радою на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 за № 376/3561/17 було повторно розглянуто клопотання позивача про виділення земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування). Наголосив на тому, що рішенням депутатами сільської ради не прийняте, а тому підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, з метою реалізації свого законного права на безоплатне виділення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування), орієнтованою площею 0,15 га і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язинка», ділянка № 7 звернувся до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області з відповідним клопотанням.

У своєму клопотанні позивач просив виділити йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,15 га. і знаходиться за адресою: Київська, обл. Вишгородський р-н, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка № 7), а також надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається з матеріалів справи, готуючи клопотання та надсилаючи його на адресу відповідача ОСОБА_2 керувалася листом, адресованим на адресу ГО «Центр журналістських розслідувань», яка на його прохання зверталася до сільської ради з журналістським запитом щодо наявності на його території вільних земельних ділянок, які можуть бути безоплатно приватизовані.

Так, у своєму листі вих. 02-06/61 від 16.02.2017 Сухолуцька сільська рада зазначила, що на території с. Сухолуччя є наявні вільні земельні ділянки, що можуть бути використані для ведення особистого селянського господарства для реалізації громадянами права на безоплатне отримання у власність, у тому числі масив «Язвинки» ділянка № 7, орієнтовною площею 0, 15 га.

В подальшому на своє клопотання позивач отримав листа від 10.03.2017, яким його повідомлено, що його заява «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 24.02.2017 (вх. 02-09/27 від 03.03.2017) була розглянута на черговій сесії Сухолуцької сільської ради 09.03.2017.

Відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за результатами поіменного голосування по заяві позивача прийняло участь - 8 депутатів, ЗА - 0, ПРОТИ - 8. УТРИМАЛОСЬ - 0., тому рішення не прийнято.

Також судом було встановлено, що у липні 2017 року позивач звернувся до Кам’янець-подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

13 листопада 2017 року постановою Кам’янець-подільського міськрайонного суду Хмельницької області за № 676/3561/17 було визнано протиправною бездіяльність Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області щодо порушення порядку розгляду клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу йому у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка № 7 зазначена на графічних матеріалах) та надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки.

Було зобов’язано Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області на черговій сесії повторно розглянути вищезазначене клопотання позивача та встановлено судовий контроль за виконання рішенням Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області шляхом зобов’язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Не погоджуючись з даною постановою суду Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області було подано апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Кам’янець-подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.11.2017 за № 676/3561/17.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року за № 676/3561/17 апеляційну скаргу Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області було задоволено частково, а саме: постанову Кам’янець-подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.11.2017 за № 676/3561/17 - змінено, виключивши з абзацу другого резолютивної частини слова «та надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки» та з абзацу третього другого резолютивної частини слова «та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з винесенням результативного рішення».

На черговій сесії, яка відбулася 10.05.2018, Сухолуцькою сільською радою, на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 за № 676/3561/17 було повторно розглянуте клопотання ОСОБА_2 про виділення земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка № 7) та повторно рішення не прийнято.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п. “б” ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 6 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування не надає дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування, додавши до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою.

Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього кодексу. Розроблений проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки подається комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Дана комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок, щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Якщо проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку, що передбачено ч.ч. 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України.

Виходячи з вимог зазначених норм права вбачається, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені статтею 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Крім того, надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки є одним із етапів розгляду заяви громадянина про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Розробка проекту землеустрою та його експертиза мають на меті з'ясування всіх обставин, що можуть бути перешкодою надання земельної ділянки у власність, але лише орган виконавчої влади або місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження (або не затвердження) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання (або не надання) її у власність.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області винести на розгляд сесії питання про безоплатну передачу йому у приватну власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка № 7), оскільки це підтверджується заявами від 24.02.2017 та 31.03.2017 про винесення на розгляд сесії сільської ради питання про затвердження проекту землеустрою для передачі її у власність, листами від 10.03.2017 за № 02-06/109 та від 13.04.2017 за № 02-06/175 Сухолуцького сіьського голови, в яких повідомлено позивача про те, що на пленарному засіданні сесії Сухолуцької сільської ради розглядався проект рішення з порушеного питання, але при голосуванні не набрав необхідної кількості голосів для задоволення його заяви.

Таким чином, відповідач порушує конституційне право позивача, оскільки діє в порушення вимог чинного законодавства.

З урахуванням того, що протиправні дії відповідачем вчиняються повторно, без обґрунтування на те, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд дійшов висновку про протиправність дій щодо порушення порядку розгляду клопотання позивача про виділення та передачу у власність земельної ділянки, повторно, тобто, без урахування змісту рішень попередніх судів, які набрали законної сили, що в свою чергу, стало підставою для чергового звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Згідно з ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п. 57 Рішення по справі “Желтяков проти України” від 09.06.2011 (Заява №4994/04): “… Беручи до уваги свою прецедентну практику з цього питання, суд вважає, що невиконання протягом значного часу рішення суду, що підлягає примусовому виконанню на користь заявника, національні органи влади порушили його права, що гарантуються п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу. Відповідно мало місце порушення цих положень”.

Крім того, у п. 53 Рішення по справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 (Заява №18966/02) Європейський суд з прав людини зазначив: “… Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу №1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року)”.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу “Брумареску проти Румунії” (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п.62), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Для забезпечення реального виконання судового рішення, суд вважає за можливе, задовольнити позовні вимоги та зобов’язати Сухолуцьку сільську раду на черговій сесії, повторно розглянути клопотання позивача про виділення та передачу у власнітсть земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 333/2371/17 (2-а/333/137/17) від 07.03.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже, не довів правомірності своїх дій.

Також суд звертає увагу на ч. 4 ст. 245 КАС України, яка визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов"язання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області подати звіт про виконання судового рішення, то дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки це є право суду, а не обов’язок.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція № 8054 від 25.07.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області щодо порушення порядку розгляду клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орінєнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надання дозволу на розробку проекту землеустрою цієї земельної ділянки.

Зобов"язати Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області на черговій сесії, повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орінєнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359703).

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов"язання Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області подати звіт про виконання судового рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 14 вересня 2018 р.