Рішення № 76689327, 20.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2018 року Справа № 808/2330/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- постановити рішення, яким визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, викладену у листі №Я-1765-1561/0/18-18 від 05.05.2018, у наданні позивачу згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області;

- зобов'язати відповідача надати письмову згоду позивачу на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №005571 (00001520094), виданого Розівською сільською радою Приазовського району Запорізької області 23.04.1998 належить земельна ділянка площею 1,5 га. Дана земельна ділянка розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту і була надана позивачеві для ведення особистого підсобного господарства. Оскільки земельній ділянці позивача не присвоєно кадастровий номер, для забезпечення виконання припису ч.6 ст.55 Закону України “Про землеустрій” та усунення будь-яких непорозумінь щодо її меж, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Листом за вих. № Я-1765-1561/0/18-18 від 05.05.2018 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви з тієї підстави, що надані графічні матеріали не дають можливості чітко визначити земельну ділянку. На думку позивача, дана відмова не відповідає ні обставинам справи, ні вимогам законодавства України.

16.07.2018 (вх. №22238) на адресу суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов, в якому зазначає, що на розгляді у Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області. 05.05.2018 листом №Я-1765-1561/0/18-18 відповідач повідомив позивача, що відмовляє у наданні згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зазначає, що згідно вимог ст.55 Закону України “Про землеустрій” у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. Після отримання зазначеної вище згоди громадянин має звернутися до землевпорядної організації та замовити виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі цієї технічної документації здійснюється внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель та відомості про межі земельної ділянки у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням. До заяви від 06.04.2018 за №Ц-1765/0/17-18 поданої позивачем до відповідача було додано графічний матеріал, який не давав змогу чітко визначити межі земельної ділянки, згоду на відновлення меж якої позивач хотів отримати. У зв’язку із зазначеним відповідачем відмовлено заявнику у наданні такої згоди. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 17.07.2018.

17.07.2018 судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, та було перенесено на 20.08.2018 без виклику сторін.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі Рішення Розівської сільської ради народних депутатів Приазовського району Запорізької області №61 від 24.03.1992 року позивачу надано у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 1,5 га в межах згідно з планом, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗП №005571 (00001520094) (а.с.10).

Позивачем надано до суду викопіювання із Публічної кадастрової карти України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324585100:03:004:0018 площею 1,5 га з цільовим призначенням 01.03, тип власності – “приватна власність”.

Також, позивачем надано до суду “Схему наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки” за підписом Розівського сільського голови, на якій зазначено, що під №24 – розташована земельна ділянка розміром 1,5 га рілля, яка може бути надана у власність позивачу (а.с.11-12).

Враховуючи ту обставину, що земельній ділянці позивача не присвоєно кадастровий номер, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До своєї заяви позивачем надано наступні документи: 1) графічні матеріали, на яких зазначено наявне та бажане місце розташування земельної ділянки (схема наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки й викопіювання з Публічної кадастрової карти України наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки); 2) копію державного акту на право постійного користування землею; 3) копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 9).

Листом за вих. № Я-1765-1561/0/18-18 від 05.05.2018 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви з тієї підстави, що надані графічні матеріали не дають можливості чітко визначити земельну ділянку.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ведення державного реєстру земель започатковане з набуттям чинності наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174 «Про затвердження тимчасового порядку ведення державного реєстру земель».

Право постійного користування землею посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2201-ХІІ.

Позивачем отримано Державний акт на право постійного користування землею старого зразка, 23 квітня 1998 року, у якому не зазначено кадастровий номер земельної ділянки.

Як передбачено ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пп.13 п.4 "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого 29.09.2016 Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (ч.1 ст.26 Закону України №858-IV від 22.05.2003 "Про землеустрій").

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідний положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. У разі, якщо відомості про земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Таким чином, для виготовлення технічної документації даної земельної ділянки потрібна згода власника земельної ділянки, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Згідно вимог ст.55 Закону України “Про землеустрій” у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. Після отримання зазначеної вище згоди громадянин має звернутися до землевпорядної організації та замовити виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі цієї технічної документації здійснюється внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель та відомості про межі земельної ділянки у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням.

Відповідач стверджує, що до заяви від 06.04.2018 за №Ц-1765/0/17-18 поданої позивачем було додано графічний матеріал, який не давав змогу чітко визначити межі земельної ділянки, згоду на відновлення меж якої позивач мав намір отримати.

Проте, суд критично відноситься до такої відмови, оскільки вважає її немотивованою та безпідставною. Відповідачем не конкретизовано, які саме недоліки встановлено у наданому позивачем графічному матеріалі. В ході розгляду справи також відповідачем не надано ані нормативного обґрунтування такої відмови, ані доказів невідповідності поданого позивачем графічного матеріалу вимогам чинного законодавства.

Отже, вимога позивача щодо визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні згоди ОСОБА_1 на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зобов'язання відповідача надати письмову згоду, то суд зазначає наступне.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, підсумовуючи все викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача повторно розглянути питання надання позивачу згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправною відмову та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні позивачу згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, викладену у листі №Я-1765-1561/0/18-18 від 05.05.2018.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути питання надання ОСОБА_1 згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд.50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь ОСОБА_1 (69065, м.Запоріжжя, бул. БельфорськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн.(сімсот чотири гривні 80 коп.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено 20.08.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова