Рішення № 76689237, 12.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м.Житомир справа № 806/2930/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токарева М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області, Національної поліції України, Атестаційної комісії №4 ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про виправлення описки у позовних вимогах просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №4 ГУНП в Житомирській області щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;

- скасувати наказ ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області від 21.06.2016 №131 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_1 на посаді капітана поліції ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області з 21.06.2016;

- стягнути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.06.2016 по 21.03.2018 у розмірі 158617,05 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що атестація, яка була проведена відносно нього є незаконною, оскільки підстави для її проведення згідно чинного законодавства були відсутні, а також порушена процедура проведення атестування, не враховано його професійних навичок, не враховано висновок безпосереднього керівника. Також додав, що дії ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області з проведення його атестування є протиправними та висновок атестаційної комісії про службову невідповідність ОСОБА_1, а також звільнення є протиправним.

Ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 12.04.2018 було визнано поважними причинами пропуск строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 15.08.2018 було замінено відповідача на належного атестаційну комісію №4 ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших відповідачів до суду не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи щодо причин неявки суд не повідомляли.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду присутніх у судовому засіданні, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з травня 2009 року та в національній поліції з 07.11.2015 по 21.06.2016.

Атестаційною комісією № 4 ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області проведено атестування ОСОБА_5 та прийнято рішення (висновок) від 07.06.2016, яким встановлено, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

На підставі висновку атестаційної комісії № 4, наказом начальника ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області від 21.06.2016 № 131 о/с, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 заступника начальника Народицького відділення поліції Коростенського відділу поліції ОСОБА_4 управління Національної поліції в Жито посади поліцейського роти дорожньо-патрульної служби ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області.

10.06.2016 позивача було ознайомлено зі змістом атестаційного листа та висновком атестаційної комісії, відповідно до якого щодо нього прийнято висновок, визначений підпунктом 4 пункту 15 розділу IV Інструкції (займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність). Вмотивованого обґрунтування прийнятого рішення атестаційна комісія не вказала. У чому полягала невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді не було зазначено.

Частина перша статті 57 Закону визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри.

Згідно з ч.2 ст.57 Закону атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція, зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п’ятою статті 57 Закону порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв’язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 у справі № 21-13а14.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону.

Однак, у ході судового розгляду відповідачами, на яких покладено обов'язок доказування, не доведено, що ОСОБА_1 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_1, що передбачені частиною другою статті 57 Закону, та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків.

Доказів щодо наявності підстав проведення атестації позивача, відповідачі не надали.

Відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Сторонами не заперечується факт того, що ОСОБА_1, призначений у органах Національної поліції України відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" як такого, який прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07.11.2015.

Наказом ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Житомирській області від 12.02.2016 № 41 було призначено проведення процедури атестування поліцейських ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Житомирській області та створено атестаційні комісії.

Суд враховує, що у працівники міліції призначались в органи Національної поліції України в порядку переатестування, однак, звертає увагу, що норми Закону України Про Національну поліцію, у тому числі розділу XI Прикінцеві та перехідні положення, не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Отже, посилання на не передбачену Законом процедуру переатестації не може створювати правових наслідків та не приймається судом до уваги.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою, при цьому такий наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.

Крім того, відповідно до норм статті 58 Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов’язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Поряд із Законом України "Про Національну поліцію" правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників".

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

Отже, з наведеного вбачається, що метою проведення атестування з будь-яких зазначених у статті 57 Закону № 580-VІІІ підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

При цьому, кожна з цих трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

У свою чергу, судом встановлено, що наказ ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Житомирській області від 12.02.2016 № 41 не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Разом з цим, доводи відповідачів про те, що атестування позивача було проведено за його власним бажанням з метою визначення відповідності його займаній посаді та визначення перспективи його службової кар'єри, що, на думку відповідачів, узгоджується з вимогами статті 57 Закону № 580-VІІІ, суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійної підстави для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ. При цьому, суд зауважує, що Закон №580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України. Так, за результатами розгляду касаційної скарги по справі № 823/1541/16 колегія суддів дійшла таких висновків: « 15. Атестування поліцейських проводиться з метою та за наявності підстав, що визначені у статті 57 Закону № 580-VII, а також у пункті 3 розділу І Інструкції №1465. Мета і підстави проведення атестування поліцейських не є тотожними поняттями, оскільки мета - це те, що необхідно досягнути за наслідками проведення атестування, а підстава - причина, достатній привід для його проведення.

16. Тому, посилання відповідача лише на мету проведення атестування поліцейських, визначену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VIII, як на підставу для його проведення, є необґрунтованим і свідчить про вихід останнього за межі наданих повноважень.

19. Атестування поліцейського після прийняття його на службу в поліцію, окремо від вирішення питань, перелічених у частині 2 статті 57 Закону № 580-VIII (призначення на вищу посаду, переведення на нижчу посаду, звільнення через службову невідповідність) не відповідає меті та завданням атестування поліцейських і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.

20. Передбачені частиною 4 статті 57 Закону № 580-VIII повноваження керівника поліції та/або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських теж можуть реалізовуватись останніми виключно з підстав і з метою, визначених частинами 1-2 статті 57 Закону №580-VIII.

21. Норми пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII також не закріплювали можливості проведення атестування в якості вимоги для прийняття на службу в поліцію працівників міліції, які виявили таке бажання.»

Водночас, суд зауважує, що жодних доказів про намір призначення позивача на вищу посаду без проведення конкурсу або встановлення факту службової невідповідності позивача та необхідності вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції до початку проведення атестування відповідачами суду не надано.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідачами необґрунтовано розцінено закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування як самостійну та достатню підставу для проведення атестування поліцейських (в тому числі і позивача), у той час як конкретні передумови для призначення атестування були відсутні та в ході судового розгляду справи відповідачами у такому контексті не доведені.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що Положення частини четвертої статті 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Тобто, положення частини четвертої статті 57 Закону лише визначає особу, яка, за наявності підстав, визначених частиною другою цієї статті, уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

Таким чином, з наведеного вбачається, що рішення про призначення атестування не є самостійною підставою для проведення атестування.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідного рішення керівника поліції про проведення атестування саме ОСОБА_1 з підстав визначених частиною 2 статті 57 Закону відповідачами суду також надано не було.

На підставі наявних у справі доказів, судом встановлено, що рішенням про проведення атестування позивача є наказ ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Житомирській області від 12.02.2016 № 41.

Разом з цим, з аналізу вказаного наказу вбачається, що він носить загальний характер та стосується невизначеного кола осіб, а тому не є рішенням про проведення атестування ОСОБА_1 у розумінні частини 4 статті 57 Закону.

Судом також встановлено, що інших рішень щодо атестування ОСОБА_1 відповідачами не приймалося, заяв на призначення на вищу посаду позивач керівнику не подавав, документальних доказів невиконання або неналежного виконання службових обов'язків позивачем, що потягло б за собою необхідність вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність суду також не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що атестування позивача проводилось без наявності відповідного рішення про проведення атестації та за відсутності підстав визначених частиною 2 статті 57 Закону.

Отже, судом встановлено, що позивача було безпідставно включено до списків осіб, що підлягають атестуванню та направлено для його проходження. При цьому, наслідком такого безпідставного включення ОСОБА_1 до списків осіб, що підлягають атестуванню став висновок атестаційної комісії №4 про невідповідність позивача займаній посаді та його подальше звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

У свою чергу, суд також звертає увагу, що поняття "службова невідповідність" і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення".

Аналогічна правова позиція розкрита у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14, яка в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, яка має бути врахована судами при застосуванні норм права.

Разом з цим, судом встановлено, що питання про притягнення позивача до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Враховуючи наведене, суд вважає що спірні рішення (висновок) атестаційної комісії і наказ про звільнення є протиправними, підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Слід зазначити, що від дня звільнення позивача по день винесення рішення у даній справі пройшло більше одного року, проте така тривалість розгляду трудового спору зумовлена несвоєчасним звернення позивача до суду, тобто трудовий спір розглядається більше одного року з вини працівника. Зважаючи на наведене на користь позивача слід стягнути лише середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З довідки про доходи № 1768/29/02-2017 від 13.11.2017, наданої ОСОБА_4 управлінням Національної поліції в Житомирській області вбачається, що середньоденний заробіток позивача, виходячи з виплат за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення позивача, становив 184,41 грн. Враховуючи тривалість вимушеного прогулу позивача до дня постановлення рішення у справі, яка становить 365 календарних днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 67309,65 грн., які належить стягнути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області.

Слід також вказати, що позивачем одним з відповідачів визначено Національну поліцію України проте жодних позовних вимог до цього відповідача заявлено не було.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №4 від 7 червня 2016 року, за наслідками атестування позивача, яке само по собі без видачі наказу про звільнення не порушує права та інтереси позивача, то суд вважає цю вимогу необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Героїв Майдану, 24, м. Овруч) задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області від 21 червня 2016 року №131 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Героїв Майдану, 24, м. Овруч) та скасувати його.

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Героїв Майдану, 24, м. Овруч) на посаді заступника начальника Народицького відділення поліції Коростенського відділу поліції ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирськіцй області з 22 червня 2016 року.

Стянути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625, вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Героїв Майдану, 24, м. Овруч) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 червня 2016 року по 22 червня 2017 року в сумі 67309,65 грн.

В частині позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №4 від 7 червня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 23 червня 2017 року по 21 березня 2018 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 25 вересня 2018 року