Рішення № 76689091, 17.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р. Справа№0540/5534/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Веско» (код ЄДРПОУ 00282049, 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Індустріальна, 2)

до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ вул. Дегтярівська, 11Г)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року № НОМЕР_1

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Веско» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року № НОМЕР_1.

Ухвалою від 16 липня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 0540/5534/18-а та призначив підготовче засідання на 8 серпня 2018 року. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 7 серпня 2018 року з боку відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. 8 серпня 2018 року з боку позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Ухвалою від 8 серпня 2018 року оголосив перерву у підготовчому провадженні в адміністративній справі № 0540/5534/18-а до 28 серпня 2018 року та витребував у Публічного акціонерного товариства «Веско» платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи, засвідчені банком; документи, які посвідчують право власності або оренди засобів, на яких відбувався ремонт запчастинами, придбаними у контрагентів по спірних господарським операціям; наявність складу, оприбуткування на складі отриманого товару, внутрішнє переміщення товару; витяг з ЄДР, Статут підприємства. Витребував в Офісу великих платників податків ДФС (належним чином засвідчені копії) витяг з АІС «Податковий блок» щодо контрагентів позивача по додатку № 5; податкові інформації, акти перевірок, зустрічних звірок контрагентів позивача (при наявності). Також суд 28 серпня 2018 року оголосив перерву до 5 вересня 2018 року. Ухвалою від 5 вересня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 17 вересня 2018 року. Під час судового засідання 17 вересня 2018 року судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає його таким, що містить в собі невірні тлумачення фактичних обставин його господарської діяльності та чинного законодавства України, а тому прийняте на його основі податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року № НОМЕР_1 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач зазначає про наявність усіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентами ТОВ «ФЛІН», ТОВ «УКРПРОМЕКС». Зазначає, що реальність господарських операції між позивачем з контрагентами обумовлено вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, а також використанням отриманих товарів у подальшій діяльності підприємства, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ФЛІН», ТОВ «УКРПРОМЕКС».

8 серпня 2018 року позивач до суду надав заперечення на відзив відповідача, в якому позивач зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Веско» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00282049, перебуває на податковому обліку у Запорізькому управлінні офісу великих платників податків державної фіскальної служби України.

У період з 21 квітня 2018 року по 16 травня 2018 року відповідачем на підставі пункту 200.10 статті 200 ПК України була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2018 року, за результатами якої був складений акт від 16 травня 2018 року № 257/28-10-47-06/00282049. За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушень, зокрема, абзацу «а» пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б», «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року на суму 258538 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року на суму 258538 грн.

29 травня 2018 року за вихідним № 1458 позивач направив до відповідача заперечення на акт перевірки від 16 травня 2018 року.

Судом встановлено, що у період з 11 червня 2018 року по 22 червня 2018 року згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 5 червня 2018 року № 1027 та повідомлень про проведення перевірки від 5 червня 2018 року № 28/28-10-47-06 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ФЛІН» та ТОВ ФІРМА «УКРПРОМЕКС» за період березень 2018 року, за результатами якої був складений акт від 22 червня 2018 року № 63/28-10-47-06/00282049 (надалі – акт перевірки).

27 червня 2018 року за вихідним № 1782 позивачем було направлено до відповідача заперечення на акт перевірки від 22 червня 2018 року. 27 червня 2018 року відповідач надав відповідь на заперечення позивача, відповідно до якої відповідач відмовив у задоволенні заперечень.

За результатами перевірки (висновок акту стор. 30) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень, зокрема, абзацу «а» пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б», «в» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року на суму 258538 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року на суму 258538 грн.

27 червня 2018 відповідачем на підставі акту перевірки від 22 червня 2018 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, за порушення абзацу «а» пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б», «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 258538 грн. за березень 2018 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 129269 грн.

Судом встановлено, що 29 січня 2016 року між позивачем як покупцем та ТОВ «ФЛІН» як постачальником був укладений договір поставки № 62, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати покупцю у власність запчастини до екскаваторної техніки та гірничому обладнанню по звичайним цінам, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його. Відповідно до специфікації № 32 до зазначеного договору від 9 січня 2018 року позивачем було придбано глино розпушувач двобальний на загальну суму 1956000 грн., у тому числі ПДВ на суму 326000 грн., відповідно до специфікації № 35 від 16 лютого 2018 року придбано било на суму 155040 грн., у тому числі ПДВ на суму 25840 грн., відповідно до специфікації від 28 лютого 2018 року № 37 придбано вал, колесо зубчате, шестерня на загальну суму 176940 грн., у тому числі ПДВ на суму 29490 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові накладні від 6 березня 2018 року на суму 26400 грн., у тому числі ПДВ на суму 4400 грн., від 23 березня 2018 року на суму 150540 грн., у тому числі ПДВ на суму 25090 грн., від 12 березня 2018 року на суму 20520 грн., у тому числі ПДВ на суму 3420 грн., від 15 березня 2018 року на суму 20520 грн., у тому числі ПДВ на суму 3420 грн., від 16 березня 2018 року на суму 1956000 грн., у тому числі ПДВ на суму 326000 грн., від 20 березня 2018 року на суму 20520 грн., у тому числі ПДВ на суму 3420 грн. Факт виконання умов договору підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за березень 2018 року, вимогами від 17 квітня 2018 року № 19524, від 23 травня 2018 року № 28218, від 24 квітня 2018 року № 20925, від 21 березня 2018 року № 13824, від 16 травня 2018 року № 26077. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 23 березня 2018 року № 2410 на суму 26400 грн., від 7 березня 2018 року № 16 на суму 293400 грн., від 19 березня 2018 року № 47 на суму 151920 грн., від 22 березня 2018 року № 59 на суму 41040 грн.

14 вересня 2017 року між позивачем як покупцем та ТОВ «УКРПРОМЕКС» як постачальником був укладений договір поставки № 784, відповідно до умов договору постачальник зобов’язується передати у власність запчастини по звичайним цінам, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити його. Відповідно о специфікації від 3 березня 2018 року № 5 до зазначеного договору позивачем було придбано палець ричагу вилки, ричав вилки на загальну суму 24530 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 4088 грн. 40 коп., відповідно до специфікації від 3 березня 2018 року № 6 позивачем було придбано запчастини на загальну суму 310198 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ на суму 51899 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові накладні від 19 березня 2018 року на суму 24530 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 4088 грн. 40 коп., від 18 березня 2018 року на суму 181072 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 30178 грн. 80 коп., від 26 березня 2018 року на суму 67648 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 11274 грн. 80 коп. Факт виконання умов договору підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за березень 2018 року, вимогами від 27 квітня 2018 року № 15040, від 27 березня 2018 року № 15041, від 16 травня 2018 року № 26132, від 25 травня 2018 року № 28146, від 23 червня 2018 року № 39522. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 5 березня 2018 року № 1824 на суму 24530 грн., від 6 березня 2018 року № 1853 на суму 310198 грн. 80 коп.

Крім того, суд зазначає, що факт використання придбаного товару у своїй господарській діяльності повністю узгоджується із зареєстрованими видами діяльності відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Про зазначене також свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 квітня 2014 року щодо наявності у позивача будівлі автобази, будівлі цеху, механічних майстерень, будівлі центрального матеріального складу, навісу для ремонту техмашин, а також дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 13 серпня 2013 року № 1866.12.14, свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу, автобусів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, що 20 квітня 2018 року за № 16174/7/28-10-47-06 та 10 травня 2018 року за № 18148/7/28-10-47-06 відповідачем до ГУ ДФС у Донецькій області були направлені запити про проведення зустрічної звірки по контрагентам позивача, однак відповіді отримані не були. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов’язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 5817 грн. 11 коп. відповідно до платіжного доручення від 10 липня 2018 року № 5922.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Веско» (код ЄДРПОУ 00282049, 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Індустріальна, 2) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ вул. Дегтярівська, 11Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 червня 2018 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 258538 грн. за березень 2018 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 129269 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Веско» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5817 грн. 11 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 вересня 2018 року. Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.