Рішення № 76688999, 25.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 р. Справа№805/2774/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Шинкарьової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просить суд визнати протиправними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії з 01 жовтня 2015 року та зобов’язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючі з 01 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебуваючи на обліку в Бахмутському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області отримував пенсійні виплати до жовтня 2015 року. Позивач також зазначає, що пенсійні виплати призупинені і можуть бути відновлені тільки після його звернення до управління із заявою про поновлення виплати пенсії. Вважає, що відповідач безпідставно припинив виплачувати йому пенсію, чим порушив його права та позбавив єдиного джерела до існування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року, відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження за приписами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

23 травня 2018 року через відділ діловодства та архівної роботи суду відповідач надав суду відзив проти адміністративного позову та просив розгляд справи провести без участі його представника. Виходячи зі змісту відзиву, відповідач вважає, що позивач за приписами Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” є внутрішньо переміщеною особою, якому необхідно отримати відповідну довідку про взяття на облік та особисто звернутися до нього за поновленням пенсійних виплат. В зв’язку з викладеним, вказуючи на безпідставність позовних вимог позивача, відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 червня 2018 року замінена сторона у справі правонаступником на Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Ухвалою суду від 18 червня 2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року поновлення провадження по справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 107387.

Листом від 13 квітня 2018 року № 5968/02, Бахмутським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду Донецької області позивачу повідомлено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (незалежно від відмітки у паспорті) є проживання на території, де виникли обставини зазначені в статті 1 Закону України “Про забезпечення внутрішньо переміщених осіб”, на момент їх виникнення. Виплата пенсії не проведення за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Сторонами не оспорюється факт, що позивач перебуває на обліку у Бахмутско-Лиманському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, у зв’язку з чим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, даний факт не підлягає доказуванню.

Спірним питанням у справі є обґрунтованість невиплати пенсії відповідачем позивачеві з жовтня 2015 року зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, не зважаючи на те, що позивач зареєстрований на території підконтрольній українській владі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону № 1058.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, частиною 1 статті 49 Закону № 1058, визначено перелік підстав, за наявності яких, виплату пенсії може бути припинено.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення територіальним органом Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії позивачу, як то передбачено статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абзац 2 пункт 4 Правил).

З наданої позивачем копії паспорта серії ВЕ № 316962, виданого Микитівським РВ УМВС України в Донецькій області 18 червня 2002 року, судом встановлено, що позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 04 травня 2017 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 10).

Суд не приймає доводи відповідача щодо посилання на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року, № 136 від 18 лютого 2016 року, № 509 від 01 жовтня 2014 року, № 637 від 05 листопада 2014 року, а також Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону України “Про забезпечення внутрішньо переміщених осіб”, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, з 04 травня 2017 року проживає на підконтрольній території України і не виявив бажання отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, а тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача стосовно визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії з 01 жовтня 2015 року та зобов’язання відповідача поновити виплати та виплатити пенсію з 01 жовтня 2015 року та сплатити заборгованість за весь період, починаючя з 01 жовтня 2015 року також підлягають задоволенню.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 234/11095/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 жовтня 2015 року.

Зобов’язати Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та сплатити заборгованість за весь період, починаючі з 01 жовтня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 25 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Шинкарьова І.В.