Рішення № 76688643, 18.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 вересня 2018 р. Справа № 802/692/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

13 травня 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «ОТП Банк» фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 відповідачем складено акт №215/1701/НОМЕР_1 від 14.03.2016. На підставі акту було прийняте податкове повідомлення – рішення №0022021701 від 11.04.2016 в якому зазначено про порушення ст.177 п. 177.4 ПК України, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 24281,56 грн. За основним платежем збільшено грошове зобов’язання на 19425,25 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 4856,31 грн. На думку позивача, прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про отримання ним додаткового блага від АТ «ОТП Банк» є помилковим, оскільки вона не отримувала жодних доходів як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2013 по 01.12.2013.

За наведених обставин, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.04.2016 за № НОМЕР_2.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення – рішення визнано протиправним та скасовано.

Поряд із цим, за наслідками перегляду даних рішень, Верховним судом прийнято постанову від 08.05.2018, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції звернув увагу, що при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання, згідно оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, оскільки фактично судами не досліджувалось та не було встановлено правового статусу складових суми заборгованості позивача за кредитним договором від 16.06.2007 №ML-BOO/040/2007, укладеним між позивачем та AT «ОТП Банк», які були анульовані кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб.

22.06.2018 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі – ОСОБА_5

Ухвалою суду від 27.06.2018 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.07.2018.

Ухвалою від 25.07.2018 розгляд справи було відкладено з підстав визначених ст. 181 КАС України, а саме, з огляду першої неявки в судове засідання позивача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 14.08.2018.

В судовому засіданні 14.08.2018, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.08.2018.

Ухвалою від 23.08.2018, з урахуванням висновків Верховного суду, наведених у постанові 802/692/16-а від 08.05.2018, у АТ "ОТП Банк" витребувано інформацію про складові суми прощеного боргу ОСОБА_3 (тіло (основний борг) прощеного кредиту, відсотки по кредиту, пеня, тощо) за додатковим договором №4 від 14.10.2013 до Кредитного договору №ML-B00/040/2007 від 16.06.2007. В зв'язку з витребуванням додаткових доказів в судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2018.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях (том 1 а.с. 31-34) та відзиві на позовну заяву (том 2 а.с. 46-47).

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2007 року між позивачем і АТ “ОТП Банк” укладено кредитний договір №ML-B00/040/2007, за яким надано кредит у сумі 39000,00 дол. США, що дорівнювало 196950,00 грн.

Однак, 14 жовтня 2013 року між позивачкою і АТ “ОТП Банк” укладено додатковий договір №4 до кредитного договору №ML-B00/040/2007 від 16 червня 2007 року, згідно якого позивачка зобов’язувалась погасити борг в розмірі 28000,00 дол. США., що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладання договору складав 223804,00 грн., а АТ “ОТП Банк” анулювати залишок боргу.

Згідно квитанції №В00Т000P7G від 14 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 виконала умови додаткового договору і погасила борг в розмірі 28000,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день оплати склало 223804,00 грн.

Зі змісту відповіді АТ “ОТП БАНК” від 28.10.2015 за №01-05-19-6/5865-БТ на лист МГУ ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.10.2015 №22744/10/28-10-43-01-18 щодо надання інформації про суми нарахованих і виплачених доходів за ознакою “126”, вбачається, що банком здійснено анулювання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_3 за договором кредиту №ML-BOO/040/2007 від 16.06.2007, при цьому між банком та фізичною особою ОСОБА_3 укладено додатковий договір №4 від 14.10.2013 та відображено дохід даної фізичної особи у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1 – ДФ) за такою операцією у 2013 році у вигляді додаткового блага.

Також судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №121 від 05.02.2016 працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ “ОТП Банк” фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 215/1701/НОМЕР_1 від 14.03.2016, яким встановлено порушення позивачкою вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 19425,25 грн.

В послідуючому, на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення №0022021701 від 11.04.2016, яким позивачці збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 24281,56 грн. За основним платежем збільшено грошове зобов’язання на 19425,25 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 4856,31 грн.

Однак, ОСОБА_4, не погодившись з вказаними рішеннями, вважаючи, що її права порушені, звернулася з вказаним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суду виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Із аналізу наведеної норми убачається, що кредитор має обов'язок повідомити боржника про анулювання боргу. У такому випадку боржник самостійно сплачує податок з отриманих доходів, відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.

Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто «тіло» кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов'язання не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року було внесено зміни до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України

Так, в редакції, чинній з 1 лютого 2016 року підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Отже, відповідно до положень ПК України, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відсотки за кредитом є платою позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані кредитні кошти.

Відтак, суд вважає, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Тому, база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад в ухвалах від 01.03.2016 №К/800/5293/15, від 31.05.2016 №К/800/63798/14, від 28.02.2017 №К/800/8352/16, 25.10.2017 №К/800/19863/17.

Так, враховуючи вищенаведені правові норми судом, з метою з'ясування правового статусу складових суми заборгованості позивача за кредитним договором від 16.06.2007 №ML-BOO/040/2007, укладеним між позивачем та AT «ОТП Банк», які були анульовані кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), ухвалою від 23.08.2018 витребувано інформацію про складові суми прощеного боргу ОСОБА_3 (тіло (основний борг) прощеного кредиту, відсотки по кредиту, пеня, тощо) за вказаним договором.

Як повідомило АТ "ОТП Банк" у надісланому на адресу суду листі за №В00-01-73-5-5/518 від 06.09.2018, між Банком та ОСОБА_3 14.10.2018 було підписано Додатковий Договір №4 до Кредитного Договору №ML-BOO/040/2007 від 16.06.2007, за яким позивачу було здійснено анулювання (прощення) боргу в розмірі 14391,01 дол. США., з яких 9159,37 - тіло кредиту, 5231,64 - відсотки (том 2 а.с. 91).

Таким чином, зміст листа АТ "ОТП Банк" свідчить, що за Додатковим Договором №4 до Кредитного Договору №ML-BOO/040/2007 від 16.06.2007 позивачу було здійснено анулювання (прощення) не лише основної суми боргу, але й відсотки нараховані позивачу за кредитним договором.

З огляду на отриману з листа АТ "ОТП Банк" інформації, в судовому засіданні було з'ясовано, що відповідачем при визначенні оподатковуваного доходу платника податків до отриманого позивачем доходу було включено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням в сумі 9159,37 дол. США. та проценти, нараховані позивачу за Кредитним договором в сумі 5231,64 дол. США., а відтак, з урахуванням вимог пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 лютого 2016 року), сума в розмірі 5231,64 дол. США. не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку, внаслідок чого нарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 24281,56 грн. є протиправним.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідачем розрахунок грошового зобов'язання проведено невірно, а саме за основу контролюючим органом взято завищену суму отриманого позивачем додаткового блага.

Водночас, суд не вбачає за доцільне скасовувати податкове повідомлення-рішення в частині завищення грошового зобов'язання, оскільки в будь-якому випадку, зважаючи на вищевикладене, таке повідомлення-рішення, у відповідності до ст. 60 ПК України, буде вважатись відкликаним.

До того ж, розрахунок та нарахування грошового зобов'язання віднесено до виключної компетенції контролюючого органу, а тому суд не вбачає за необхідне та за можливе втручатися у повноваження контролюючого органу та самостійно розраховувати суму грошового зобов'язання позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_3 до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.04.2016 року № НОМЕР_2.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп. (судовий збір що був сплачений згідно квитанції №0.0.550506409.1) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_4 (вул. Київська, 66, м. Вінниця, Вінницька область, 21000, РНОКПП НОМЕР_1);

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, 21027, код ЄДРПОУ 39476158).

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 26.09.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна