Рішення № 76688623, 19.09.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/501/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 18.07.2018 р. №232

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ"

до відповідача ОСОБА_1 публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному

про зобов'язання вчинення дій

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному про зобов'язання відновити здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій за банківським рахунком Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" №26000000039614, МФО 322313 відкритого у Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2018 року постановою органу ДВС зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/7370/17 від 22.09.2017 року до 04.04.2019 року. Однак, арешт з банківського рахунку не знято.

Ухвалою суду від 25 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/501/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року закрито підготовче засідання. Призначено справу до судового розгляду по суті на 19 вересня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, відзиву на позов в порядку та в строки встановлені ухвалою суду не надав. Про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2017 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Антимонопольного комітету України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" про стягнення 15 873 00,00 грн. штрафу, 15 903 000,00 грн. пені за прострочення сплати суми штрафу накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 13.06.2012 року № 355-р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №910/7370/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" до Державного бюджету України штраф у розмірі 15 873 000 грн. та пеню у розмірі 15 903 000 грн. за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 13.06.2012р. № 355-р. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" на користь Генеральної прокуратури України 240 800,00 грн. судового збору.

22.09.2017 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 року видано наказ №910/7370/17.

05.10.2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №54836140.

06.10.2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт, що містяться на рахунках Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Приватному акціонерному товариству "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" (арк.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі № 910/7370/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 року у справі №910/7370/17 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі №910/7370/17 скасовано та постановлено нове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі №910/7370/17 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі №910/7370/17 на один рік з дня ухвалення постанови.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 року на момент розгляду даної справи є такою, що набрала законної сили. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 06.10.2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 року №910/7370/17 до 04.04.2019 року (арк.с. 16).

Також встановлено, що 05.05.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Державний екстортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному (далі – Банк) та Приватним акціонерним товариством "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" (далі – Клієнт) укладено договір банківського рахунка №4176, відповідно до п. 1.1 якого у рамках цього договору банк відкриває клієнту банківський рахунок №26000000039614, далі – Рахунок, проводить за рахунком операції, визначені положеннями чинного законодавства України та внутрішніми правилами банку, а також надає інші банківські послуги, далі разом – Банківські послуги, а клієнт зобов’язується оплачувати банківські послуги на умовах, визначених цим договором (арк.с. 24-26).

05.05.2018 року відповідачем був відкритий Приватному акціонерному товариству "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" розрахунковий рахунок №26000000039614 у Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному, МФО: 322313 (арк.с. 17).

Як стверджує позивач, 12.06.2018 року Приватне акціонерне товариство "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" дізналося про обмеження користування власними коштами, що містяться на рахунку №26000000039614.

Відповідно до довідки Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Рівному від 12.06.2018 року №065-04/774 на рахунок №26000000039614, який належить Приватному акціонерному товариству "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" та відкритий в АТ "Укрексімбанк", філії у м. Рівному, накладено арешт відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 06.10.2017 року ВП №54836140 та Вимоги заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 №14525-33-18/20.1/8 від 16.05.2018 року (арк.с. 18).

На думку позивача, розповсюдження дії постанови від 06.10.2017 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №54836140 на рахунок Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" №26000000039614 відкритий в філії АТ "Укрексімбанк" у м. Рівному є безпідставним, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із відкриттям, обслуговуванням, закриттям банками рахунків у національній та іноземних валютах здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1074 цього Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Положеннями п. 1.24. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, передбачено, що банк зобов'язаний повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття нового рахунку клієнта, якщо на кошти, що зберігаються на іншому рахунку цього клієнта, відкритому в банку, державним виконавцем, приватним виконавцем накладено публічне обтяження.

Відповідно до п. 9.11. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, щоб підтверджували наявність підстав для накладення арешту на спірний рахунок.

Крім того, як було зазначено вище та вбачається із матеріалів справи, 06.10.2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 року №910/7370/17 до 04.04.2019 року.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність підстав для арешту рахунку Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" №26000000039614, МФО 322313 відкритого у Філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному, і станом на час розгляду справи Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 року №910/7370/17 до 04.04.2019 року, а тому суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для накладення арешту на рахунок Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" №26000000039614, МФО 322313 відкритого у Філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 06.10.2017 року ВП №54836140.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 1762, 00 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Філію Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному (33023, м. Рівне, вул. Соборна, 2, ідентифікаційний код 23307646) відновити здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій за банківським рахунком Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" №26000000039614, МФО 322313 відкритого у Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному

3. Стягнути з Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Рівному (33023, м. Рівне, вул. Соборна, 2, ідентифікаційний код 23307646) на користь Приватного акціонерного товариства "ФАНЕРИ ТА ПЛИТИ" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, 1 код ЄДРПОУ 00274690) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" вересня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.