Рішення № 76688421, 17.09.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17 вересня 2018 року Справа № 913/352/18

Провадження №1/913/352/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Зюбанової Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м. Гірське Попаснянського району Луганської області

про стягнення 73741 грн. 06 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без повідомлення учасників справи

Суть спору: про стягнення 113 грн. 09 коп. пені, 11857 грн. 67 коп. 3% річних, 45258 грн. 75 коп. інфляційних збитків та 16511 грн. 55 коп. штрафу за договором від 04.05.2016 № 04/05-2016-зв.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, 04.05.2016 між відповідачем - Державним підприємством “Первомайськвугілля” (відповідачем – боржником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (первісним кредитором) був укладений договір № 04/05-2016-зв, за умовами якого виконавець зобов’язався за плату надати, а замовник прийняти та оплатити послуги по зважуванню вантажних автомобілів з вугільною продукцією.

У цьому договорі сторони обумовили, що ціна послуг визначається в розмірі 158 грн. 60 коп., а за додатковою угодою № 1 від 01.02.2017 до договору розмір плати було підвищено до 188 грн. 19 коп.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата послуг мала здійснюватися відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків виконавця, які виставляються на підставі підписаних сторонами актів виконаних послуг на 1 число місяця, наступного за звітним.

При розгляді справи судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав послуги по зважуванню вантажних автомобілів з вугільною продукцією на загальну суму 274317 грн. 68 коп. за період з травня 2016 року по квітень 2017 року, що підтверджується доданими до справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами належним чином (арк. справи 18-30). Факт одержання послуг на вказану суму відповідачем не заперечується.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що сторони не мають права передавати свої права та обов’язки за договором третім особам без згоди іншої сторони.

Так, 05.06.2017 між позивачем – фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (новим кредитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (первісним кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/06-2017-4.

На договорі зроблено відмітку про його погодження боржником (відповідачем).

У відповідності до умов п. 1.1 цього договору сторони дійшли згоди про те, що первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредитору за договором № 04/05-2016-зв від 04.05.2016, укладеним між первісним кредитором та Державним підприємством “Первомайськвугілля” про надання послуг по зважуванню вантажних автомобілів з вугільною продукцією.

За цим договором новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань за основним договором. За даним договором відступлене право вимоги на суму основного боргу у розмірі 235879 грн. 28 коп.

Також відповідно до п. 2.4 договору до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов’язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме заборгованість за основним договором у розмірі 235879 грн. 28 коп.

Як свідчить зміст правочину він набрав чинності з моменту його підписання (п. 6.1 договору).

За матеріалами справи позивач, як новий кредитор, у листопаді 2017 року надіслав відповідачу листа (претензія № 1 від 16.11.2017) про сплату вказаного боргу, що не було зроблено боржником, тому позивач звернувся до суду з позовом.

Предмет спору складають вимоги, нараховані у зв‘язку з порушенням грошових зобов‘язань на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних в сумі 11857 грн. 67 коп. (за період з 02.07.2016 по 30.06.2018), пені – 113 грн. 09 коп. (за період з 08.12.2017 по 30.06.2018), інфляційних втрат – 45258 грн. 75 коп. (за період з липня 2016 року по травень 2018 року) та 16511 грн. 55 коп. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 06.08.2018 № 01/4-1-194 проти позову заперечує та в частині пені та штрафу посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, а в частині вимог за ст. 625 ЦК України - на їх невірний розрахунок, який слід робити з часу одержання від позивача претензії про сплату боргу (з 08.12.2017).

Позивач у відповіді на відзив за листом від 27.08.2018 № 13 доводи відповідача відхиляє та наполягає на повному задоволенні позову.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку про неповну обґрунтованість позову та його часткове задоволення з огляду на наступне.

Так, правове регулювання правовідносин щодо уступки права вимоги здійснюється гл. 47 ЦК України. Зокрема, ст. 512 цього Кодексу передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № 84/1 від 20.12.2016 є договором купівлі-продажу та регулюється, зокрема, ст. 655 ЦК України, згідно з якою за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки надання послуг підтверджується належним чином, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6 від 31.05.2016 на суму 72755 грн. 20 коп., № 3 від 30.06.2016 на суму 25244 грн. 80 коп., № 6 від 30.06.2016 на суму 59897 грн. 60 коп., № 5 від 31.12.2016 на суму 784 грн. 00 коп., № 8 від 31.12.2016 на суму 7212 грн. 80 коп., № 3 від 31.01.2017 на суму 4704 грн. 00 коп., № 7 від 31.01.2017 на суму 29948 грн. 80 коп., № 3 від 28.02.2017 на суму 5833 грн. 89 коп., № 7 від 28.02.2017 на суму 19948 грн. 14 коп., № 3 від 31.03.2017 на суму 5645 грн. 70 коп., № 7 від 31.03.2017 на суму 23335 грн. 56 коп., № 3 від 30.04.2017 на суму 10915 грн. 02 коп., № 7 від 30.04.2017 на суму 8092 грн. 17 коп., суд встановлює факт прострочення сплати цих послуг на суму 235879 грн. 28 коп. на порушення умов договору – протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків виконавця (п. 2.2 основного договору). Відповідачем цей факт не оспорюється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України законодавцем передбачено - якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач не заявляє вимог про стягнення боргу у сумі 235879 грн. 28 коп., а просить стягнути додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних в сумі 11857 грн. 67 коп., пені – 113 грн. 09 коп., інфляційних втрат – 45258 грн. 75 коп. та 16511 грн. 55 коп. штрафу.

Господарський суд вважає, що відсутність у позові так званої “основної” вимоги про стягнення боргу не є перешкодою для розгляду по суті обґрунтованості додаткових вимог, за умови, що позивач надає докази у підтвердження існування боргу.

Як було вказано вище, суд встановив факт прострочення сплати відповідачем боргу за надані послуги на суму 235879 грн. 28 коп., що дає правові підстави для застосування відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов‘язання, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути 3% річних в сумі 11857 грн. 67 коп. (за період з 02.07.2016 по 30.06.2018) та 45258 грн. 75 коп. інфляційних втрат (за період з липня 2016 року по травень 2018 року).

Відповідач надав контррозрахунок цих вимог на суму 3974 грн. 28 коп. 3% річних за період з 08.12.2017 по 30.06.2018 та 12265 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по червень 2018 року, оскільки вважає, що за договором відступлення права вимоги передано лише вимоги щодо боргу, а прострочення сплати останнього виникло після письмової вимоги позивача про це у порядку ст. 530 ЦК України.

Суд частково не погоджується з доводами позивача та відповідача та виходить з наступного.

Так, у відповідності до п. 4.1 договору на надання послуг, у разі недотримання замовником строків оплати наданих послуг, передбачених п. 2.2 договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних послуг, за які допущено прострочення оплати за кожен день прострочення. За прострочення оплати понад 30 днів замовник додатково виплачує виконавцю штраф у розмірі 7% від невиплаченої або несвоєчасно виплаченої суми.

Згідно з розрахунком пені, наведеним у позовній заяві, ці вимоги пред‘явлені у сумі 113 грн. 09 коп. (235879,28 х 0,1% : 100% / 365 х 175 дн. (з 08.12.2017 по 30.06.2018).

Суд звертає увагу позивача, що операція поділу на 365 днів у вказаному розрахунку є помилкою, оскільки вона застосовується при розрахунку 3% річних.

Також невірним є застосування 0,1% розміру пені, оскільки за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом перевірено, що у спірний період з 08.12.2017 по 30.06.2018 облікова ставка НБУ складала 13,5 %, 14,5%, 16% та 17% та відповідно розмір пені за 1 день 174,49 грн., 187,41 грн., 206,80 грн. та 219,72 грн., що менше ніж 0,1% від простроченої суми боргу – 235,87 грн., а тому розрахунок пені позивача не відповідає законодавству та не може бути уточнений судом, оскільки перевищує заявлені позовні вимоги. Тому у задоволенні позову в частині пені слід відмовити.

Щодо штрафу у сумі 16511 грн. 55 коп., то у відзиві відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності в один рік.

Так, у відповідності зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законодавцем за ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, позивач звернувся до суду 16.07.2018 /згідно відмітки на позовній заяві/, а за матеріалами цієї справи строк позовної давності для стягнення штрафу у сумі 566 грн 45 коп. (із загальної суми штрафу 16511 грн. 55 коп.) закінчився 12.06.2018, враховуючи, що обчислення такого строку здійснюється, зокрема, за останнім актом здачі-прийняття робіт від 30.04.2017 в день після 30-го дня для нарахування штрафу, а саме:

- 03.05.2017 – дата виставлення рахунку для сплати боргу за договором;

- з 12.05.2017 строк оплати (5 банківських днів);

- з 13.05.2017 виникло прострочення та з 12.06.2017 можливе нарахування штрафу (прострочення більше 30 днів).

Підрахунок днів проводився з урахуванням святкових днів та релігійних свят за загальним правилом, враховуючи положення статті 73 Кодексу законів про працю України у 2017 році та згідно розпорядження КМ України від 16.11.2016 №850-р "Про перенесення робочих днів у 2017 році".

Щодо сум штрафу за прострочення сплати боргу за актами здачі-прийняття робіт, складеними до квітня 2017 року, то за ними, вочевидь, строк позовної давності теж закінчився, що не потребує подібного розрахунку, виходячи з відповідних календарних дат та строків, які передують зазначеним вище.

За таких обставин у задоволенні штрафу слід відмовити за пропуском позивачем річного строку позовної давності для його стягнення.

Щодо решти позовних вимог, то вони підлягають частковому задоволенню.

Так, згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п. 2.4 договору до нового кредитора (позивача) перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме заборгованість за основним договором у розмірі 235879 грн. 28 коп.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Виходячи зі змісту норми ст. 514 ЦК України, суд вважає, що у договорі має бути вказано, що певні права не передані, тобто має бути вказане інше.

Оскільки сторони не зазначили, що права вимоги 3% річних та інфляційних втрат не передаються новому кредитору, вони є переданими, але, на думку суду, з дати укладення договору про відступлення права вимоги – 05.06.2017, тобто, з часу, коли позивач став кредитором боржника.

Щодо строку сплати боргу, то він зазначений у договорі про надання послуг (це умови, що існували на момент переходу при незазначенні іншого).

Доводи відповідача, викладені у відзиві та на підставі яких зроблено контр розрахунок позовних вимог, судом частково не приймаються, оскільки у договорі цесії зроблено відмітку про згоду на його укладання та кредитор замінений у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що разом свідчить про обізнаність щодо строку оплати, його встановлення «основним» договором.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За уточненим розрахунком, зробленим судом, 3% річних складають 7561 грн. 06 коп. (235879,28 грн. х 390 днів (з 06.06.2017 по 30.06.2018) х 3% : 365) та 23352 грн. 05 коп. інфляційних втрат (235879,28 грн. х 109,9% (середній індекс інфляції за період з липня 2017 року по червень 2018 року) = 259231,33 грн. – 235879,28 грн.).

У задоволенні решти 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні вимог по штрафних санкціях також слід відмовити повністю з підстав, вказаних судом вище.

За таких обставин позов задовольняється частково на суму 7561 грн. 06 коп. 3% річних та 23352 грн. 05 коп. інфляційних втрат з віднесенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства “Первомайськвугілля” в особі відокремленого підрозділу шахти “Гірська”, м. Гірське Попаснянського району Луганської області про стягнення 73741 грн 06 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства “Первомайськвугілля” в особі відокремленого підрозділу шахти “Гірська”, м. Гірське Попаснянського району Луганської області, вул. Куйбишева, буд. 21, ідент. код 26402894 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, буд. 1Г – 23352 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 7561 грн. 06 коп. 3% річних та 738 грн. 65 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення – 26.09.2018.

Суддя Н.М.Зюбанова