Рішення № 76688172, 24.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2018Справа № 910/9517/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 97-А; ідентифікаційний код 13490997)

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 37-41; ідентифікаційний код 25201716)

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн.

Без виклику (повідомлення) представників учасників процесу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору страхування транспортних засобів на умовах програми "Бізнес-Стандарт" №3400372 від 13.07.2017 здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому ним відповідно до положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди в розмірі 36 983,00 грн покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9517/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

08.08.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не вірно встановлено характер спірних правовідносин, позивач не виконав обов'язку, передбаченого положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосовно повідомлення відповідача про дорожньо-транспортну пригоду та надання відповідачу на огляд пошкоджений автомобіль, при розрахунку суми страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу та не вирахувано податок на додану вартість, а також відповідач зазначає про передчасність позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

02.08.2018 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка про страховий поліс серії АК №3572295.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2017 Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Про-Фарма" (страхувальник) було укладено Договір страхування транспортних засобів на умовах програми "Бізнес-Стандарт" №3400372 від 13.07.2017, предметом є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить закону, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зазначеними в додатку 1 до договору.

При цьому, відповідно до додатку 1 до Договору транспортним засобом, що страхується є, зокрема, автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За змістом п.2.8.1 Договору, страховим ризиком визнається, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Строк дії вказаного договору становить з 01.08.2017 по 31.07.2018.

Як вбачається з довідки №3017321515987567 від 26.12.2017 про дорожньо-транспортну пригоду, 16.11.2017 о 15 год. 32 хв. в місті Києві по проспекту Валерія Лобановського, 56 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з огляду на порушення водієм транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Вину вказаного водія у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено вищезазначеною постановою Солом'янського районного суду міста Києва по справі №3/347/18 (провадження №760/25629/17).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 20.11.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку, та в заяві від 28.11.2017 просив здійснити виплату страхового відшкодування за договором №3400372 від 13.07.2017 страхування транспортного засобу на рахунок ФОП ОСОБА_3.

Згідно звіту №22/11/17 від 24.11.2017, який складений ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту пошкоджень, завданих транспортному засобу Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 38 822,90 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 29 260,40 грн.

При цьому, відповідно до рахунку на оплату №2285 від 22.11.2017, складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 37 863,00 грн.

Як вбачається зі страхового акту №5278/10 від 29.11.2017, страховиком на підставі звіту №22/11/17 від 24.11.2017, рахунку №2285 від 22.11.2017, а також положень договору страхування транспортних засобів на умовах програми "Бізнес-Стандарт" №3400372 від 13.07.2017 здійснено власний розрахунок та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн.

05.12.2017, 11.12.2017 та 12.12.2017 позивачем на виконання умов Договору страхування транспортних засобів на умовах програми "Бізнес-Стандарт" №3400372 від 13.07.2017 було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування на загальну суму 36 983,00 грн що підтверджується платіжними дорученнями №7016 від 05.12.2017 на суму 16 983,00 грн, №7003 від 11.12.2017 на суму 10 000 грн та №7004 від 12.12.2017 на суму 10 000 грн.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року №3-50гс15.

Водночас, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем невірно визначено розмір страхового відшкодування, оскільки як вбачається з розрахунку страхового відшкодування №5278/10 від 29.11.2017, складеного Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" при формуванні страхового акту, позивачем враховувався відсоток зносу приймаючи до уваги положення п.4.2 договору страхування №3400372 від 13.07.2017.

При цьому, п.4.2 Договору страхування транспортних засобів на умовах програми "Бізнес-Стандарт" №3400372 від 13.07.2017 сторони погодили, що розмір матеріального збитку у випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується страховиком на момент настання страхового випадку на підставі даних акту огляду пошкодженого транспортного засобу , калькуляції вартості відновлювального ремонту на СТО (лише для програми "Прем'єр-Форте"), та висновку експерта авто товарознавця, складеного за рахунок страховика та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України і чинної на дату настання події, з урахуванням розміру страхової суми застрахованого транспортного засобу, визначеної згідно з Додатком 1 до цього договору, без урахування зносу частин та деталей транспортного засобу, що підлягають заміні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до рахунку на оплату №2285 від 22.11.2017, вартість послуг з ремонту пошкоджень, завданих транспортному засобу Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, розрахована без включення податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16.11.2017 транспортного засобу Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 36 983,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як Страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 36 983,00 грн відповідно до встановлених Полісом №АК/3572295 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

При цьому, суд зазначає про безпідставність тверджень відповідача стосовно необхідності відмови у задоволенні позову, зокрема, з огляду на те, що позивачем невірно встановлено характер спірних правовідносин, оскільки, на думку відповідача, до даних правовідносин підлягають застосування положення ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування", які регулюють питання суброгації, а не ст.1191 Цивільного кодексу України, норми якої регулюють регресні правовідносини, адже вказані твердження не відповідають фактично викладеному змісту правового обґрунтування позовних вимог, що викладені у позовній заяві Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

Крім того, згідно зі ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При цьому, відповідно до ч.11 ст.11 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначено в п.3 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті ухваленні рішення суд вирішує яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Тобто, навіть у випадку посилання позивача на помилкову норму права в обґрунтування позовних вимог, вказана обставина не може бути беззаперечною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд не позбавлений права та можливості самостійно визначити положення законодавства, які слід застосувати у спірних правовідносинах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" підлягають задоволенню з наступних підстав:

Положення ст.22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст.1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 встановлена постановою Солом'янського районного суду міста Києва по справі №3/347/18 (провадження №760/25629/17).

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 16.11.2017, була застрахована відповідачем згідно полісу №АК/3572295 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наразі, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу № АК/3572295 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" транспортним засобом є Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 16.11.2017, франшиза нульова.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №3017321515987567 від 26.12.2017 про дорожньо-транспортну пригоду, постанова Солом'янського районного суду міста Києва по справі №3/347/18 (провадження №760/25629/17) та поліс № АК/3572295 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.

Нормами ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 16.11.2017 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" за полісом №АК/3572295 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності.

Абзацом 2 п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування транспортних засобів на умовах програми "Бізнес-Стандарт" №3400372 від 13.07.2017, останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі викладеного, звернення Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" з розглядуваним позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн є обґрунтованим.

При цьому, судом відхиляються, як такі, що суперечать матеріалам справи, твердження відповідача у відзиві на позов про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування враховуючи приписи ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зв'язку з тим, що до відповідача жодна із сторін не зверталась в порядку ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", крім того позивач не запросив відповідача на огляд пошкодженого майна, з огляду на наступне.

За правилами п.35.1 ст.35 Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора. Проте вказана норма не встановлює підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", обов'язок подачі заяви та інших документів не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. у справі № 3-165гс14.

При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.06.2018 по справі №910/7449/17.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією №239-15/2 від 05.06.2018, в якій просив сплатити суму виплаченого власнику пошкодженого автомобіля страхового відшкодування.

При цьому, вказана обставина також підтверджується безпосередньо відповідачем у відзиві на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" зазначає, що до відповідача, як страховика транспортного засобу Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 20.11.2017 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернувся ОСОБА_2 (тобто особа, під керуванням якої знаходився застрахований відповідачем автомобіль Daewoo Gentra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2); 05.12.2017 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до відповідача звернулась ОСОБА_1 (особа, під керуванням та у службовому володінні якої знаходився застрахований позивачем автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, якому було завдано пошкодження); 07.06.2018 до відповідача із заявою про страхове відшкодування звернулось Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

Крім того, до позовної заяви позивачем було додано копії телеграм з фіскальними чеками та повідомленнями про вручення, скерованих Приватному акціонерному товариству "Київський страховий дім" та ОСОБА_2, про запрошення на огляд пошкодженого транспортного засобу Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який відбудеться 22.11.2017.

За таких обставин, твердження Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" щодо наявності підстав для відмови у виплати страхового відшкодування на підставі ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з неповідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та створенні відповідачу перешкод для встановлення дійного розміру шкоди, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, в тому числі письмовими поясненнями, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Суд також відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позовні вимоги є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З матеріалів справи вбачається, що заяву позивача про виплату страхового відшкодування (претензію) відповідачем отримано 07.06.2018, тобто Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" було зобов'язано прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування не пізніше ніж 05.09.2018.

Таким чином, хоча з розглядуваним позовом Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" звернулось до Господарського суду міста Києва 18.07.2018 (відповідно до відмітки на календарному штемпелі відділення поштового зв'язку, проставленому на конверті), станом на момент прийняття рішення у дані справі встановлений п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк для прийняття відповідачем рішення стосовно виплати страхового відшкодування настав. При цьому, протягом розгляду справи, жодних доказів сплати позивачу заявлених до стягнення грошових коштів відповідачем до матеріалів справи не додано.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 37-41; ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 97-А; ідентифікаційний код 13490997) витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 36 983,00 грн (тридцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 00 копійок) та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ