Рішення № 76688128, 13.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/5981/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/5981/18

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ,

про стягнення 423 397,05 грн.,

за участю представників:

позивача - Даценко Т.М. (довіреність від 05.09.2018 № б/н);

відповідача - Кирищука В.П. (довіреність від 28.03.18 № 18022809);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/5981/18 за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» (далі - Об'єднання) до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія), про стягнення 423 397,05 грн. надмірно сплачених за спожиту теплову енергію.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 30.10.2001 акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Товариство) та Об'єднанням було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №111-0120-3 (далі - Договір) предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором;

- у період з квітня 2015 року по червень 2016 року загальний обсяг спожитої позивачем теплової енергії склав 1495,4897 Гкал, за який, Об'єднанню було нараховано 794 254,55 грн. на підставі виставлених Товариством рахунків, розрахованих виходячи з тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія) від 03.03.2015 №613 «Про встановлення тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго» (далі - Постанова №613), а саме у сумі 531,10 грн. за 1 Гкал;

- на виконання умов Договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з квітня по грудень 2015 року та з січня по червень 2016 року за актами приймання-передачі товарної продукції, а саме: за квітень 2015 року на суму 136 692,40 грн.; за травень 2015 року на суму 53 586,53 грн.; за червень 2015 року на суму 28 718,96 грн.; за липень 2015 року на суму 24 259,08 грн.; за серпень 2015 року на суму 15 086,95 грн.; за жовтень 2015 року на суму 37 221 грн.; за листопад 2015 року на суму 169 966,91 грн.; за грудень 2015 року 193 267,99 грн.; за січень 2016 року на суму 197 738,27 грн.; за лютий 2016 року на суму 233 224,64 грн.; за березень 2016 року на суму 180 719,24 грн.; за квітень 2016 року на суму 90 151,55 грн.; за травень 2016 року на суму 13 271,10 грн.;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття Постанову №613;

- таким чином, Товариством у період з квітня 2015 року по червень 2016 року здійснювало нарахування вартості теплової енергії за тарифами, встановленими Постановою №613, яка була скасована;

- у зв'язку з викладеним, на сьогодні наявна переплата зі сторони Об'єднання за спожиту теплову енергію у загальному розмірі 423 397,05 грн. за період з квітня 2015 року по червень 2016 року; перерахунок нарахування був здійснений згідно з тарифом у сумі 295,17 грн., який було встановлено постановою Комісії від 23.04.2014 №465 «Про встановлення тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

23.05.2018 до суду надійшла заява Об'єднання про усунення недоліків позовної заяви з доказами надіслання позовної заяви і доданих до неї документів на адресу Товариства « 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31», на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.06.2018.

Позивач 12.06.2018 подав суду документи, підготовлені на виконання ухвали суду від 25.05.2018.

У підготовчому засіданні 12.06.2018 було оголошено перерву до 26.06.2018.

Позивач 18.06.2018 подав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач 19.06.2018 і 26.06.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 залучено до участі у справі Комісію як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено строк Комісії у п'ять днів з дня отримання ухвали, позову і відзиву надати письмові пояснення щодо позову і відзиву суду та сторонам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 відкладено підготовче засідання на 17.07.2018.

Відповідач 02.07.2018 подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Комісія 05.07.2018 подала суду пояснення по суті спору, в яких вказала таке:

- на думку третьої особи, скасування Постанови № 613 не має значення для вирішення спору, оскільки відповідно до пункту 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на моменту вчинення правочину;

- єдиною підставою скасування Постанови № 613 визначено те, що вказана постанова не пройшла державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України (далі - Мінюст);

- разом з тим, листом Мінюста від 30.08.2016 № 29875/12807-0-26-16/10.1 надано роз'яснення стосовно відсутності необхідності державної реєстрації Постанови № 613.

Позивач 16.07.2018 подав суду відповідь на відзив та відповідь на пояснення Комісії.

У судовому засіданні 17.07.2018 оголошено перерву до 07.08.2018.

Позивач 24.07.2018 подав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач 06.08.2018 подав суду відповідь на пояснення Комісії, в яких підтримав позицію третьої особи.

Позивач 07.08.2018 подав суду пояснення до позовної заяви.

У підготовчому засіданні 07.08.2018 було оголошено перерву до 14.08.2018.

Відповідач 10.08.2018 і 14.08.2018 подав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.08.2018 було оголошено перерву до 04.09.2018.

Відповідач 30.08.2018 і 31.08.2018 подав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Позивач 04.09.2018 подав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5981/18 до судового розгляду по суті на 13.09.2018.

Представник третьої особи у судове засідання 13.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином; у поясненнях від 03.07.2018 № 314/15-18 Комісія просила розглядати справу за відсутності представника.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2018 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представник учасників справи виступили з промовою (заключним словом), в якій посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.10.2001 Об'єднанням (абонент) і акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Товариство; енергопостачальна організація) укладений Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору);

- при виконанні умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1 Договору);

- енергопостачальна організація зобов'язується:

постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);

підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток №2), крім випадків, зазначених у підпункті 3.1.7 пункту 3.1 Договору (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);

при зміні тарифів (Додаток №3 до Договору) повідомлювати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору);

своєчасно письмово сповіщати абонента про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (підпункт 2.2.4 пункту 2.2 Договору);

- абонент зобов'язується:

додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Договору);

виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору);

- облік споживання абонентом теплової енергії проводиться приладом обліку «Тер -02» (по приладах обліку; розрахунковим способом - необхідне внести) (пункт 5.1 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2002 (пункт 8.1 Договору);

- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4 Договору).

Додатком №4 Б до Договору сторони погодились про таке:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (пункт 1 Додатку №4 Б);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63, розрахункова група, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акт звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 2 Додатку №4 Б);

- сплату за вказаними в пункті 2 Додатку №4 Б документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 Додатку №4 Б);

- абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді (підпункт 3.2 пункту 3 Додатку №4 Б).

У період з квітня 2015 року по червень 2016 року загальний обсяг споживання позивачем теплової енергії склав 1495,4897 Гкал, за який, як зазначає позивач, ним було сплачено 794 254,55 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків, розрахованих виходячи із тарифу, встановленого Постановою №613, а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.

Житлово-будівельний кооператив «Річковик-2» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Комісії про визнання незаконною та нечинною Постанови №613 та визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 зі справи №826/15733/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною Постанови №613 скасовано; в зазначеній частині позовні вимоги задоволено; визнано нечинною з моменту прийняття Постанову №613; зобов'язано Комісію оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення; в решті постанову суду залишено без змін.

Судове рішення від 06.07.2016 зі справи №826/15733/15 набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.

Оскільки Постанову №613 визнано нечинною з моменту прийняття, то Об'єднання звернулося до Товариства з листом від 23.02.2018 №24, в якому просило Товариство здійснити перерахунок за період з квітня 2015 року по червень 2016 року та суму надмірно сплачених коштів в рахунок погашення існуючого боргу зарахувати на особовий рахунок Об'єднання за Договором.

Товариство відповіді на вказаний лист позивачу не надіслало, перерахунок суми надмірно сплачених коштів не здійснило.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу (теплова енергія).

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною другою статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами шостою і сьомою статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

На виконання умов Договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з квітня 2015 року по червень 2016 року за такими актами приймання-передачі товарної продукції, а саме: за квітень 2015 року на суму 136 692,40 грн.; за травень 2015 року на суму 53 586,53 грн.; за червень 2015 року на суму 28 718,96 грн.; за липень 2015 року на суму 24 259,08 грн.; за серпень 2015 року на суму 15 086,95 грн.; за жовтень 2015 року на суму 37 221 грн.; за листопад 2015 року на суму 169 966,91 грн.; за грудень 2015 року на суму 193 267,99 грн.; за січень 2016 року на суму 197 738,27 грн.; за лютий 2016 року на суму 233 224,64 грн.; за березень 2016 року на суму 180719,24 грн.; за квітень 2016 року на суму 90 151,55 грн.; за травень 2016 року на суму 13 271,10 грн.

При цьому, з наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі товарної продукції та облікових карток вбачається, що позивачем у період з квітня 2015 року по червень 2016 року було спожито загальний обсяг теплової енергії в розмірі 1 495,4897 Гкал.

З вказаних актів, крім акта за квітень 2015 року, також вбачається, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими Постановою №613, а саме у сумі 531,10 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням; розроблення методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень; захист прав споживачів; інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Органи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій зобов'язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі: використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою; використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

Постановою №613 відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 10.09.2014 №715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Комісія постановила:

« 1. Установити ПАТ «Київенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ «Київенерго» структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1- 4.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго»».

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною Постанову №613 з моменту її прийняття, тобто з 03.03.2015.

Як вбачається з облікових карток за період з квітня 2015 року червень 2016 року, нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалось Товариством на підставі тарифу, встановленого Постановою №613 (531,10 грн/Гкал).

Однак, зважаючи на те, що вказана постанова Комісії визнана судом нечинною з моменту її прийняття (з 03.03.2015), відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року з урахуванням тарифу 531,10 грн/Гкал.

При цьому, судом встановлено, що 23.04.2014 Комісією було прийнято постанову №465, відповідно до якої тариф для Товариства на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; постанова набрала чинності з 01.07.2014.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Комісії від 23.04.2014 №465, не встановлено.

Відтак, для визначення вартості спожитої Об'єднанням теплової енергії за період з квітня 2015 року червень 2016 року буде правильним застосування зазначеного тарифу, а тому, враховуючи обсяги спожитої теплової енергії, згідно з обліковими картками, слід перерахувати вартість спожитої теплової енергії за наведений період.

Судом було встановлено, що здійснюючи власний розрахунок (а.с.33 том І) позивачем за квітень місяць 2015 року було визначено, що відповідач нарахував без ПДВ 83 861,06 грн. вартості спожитої теплової енергії за тарифом 531,10 грн. за 1 Гкал.

Разом з тим, з акта за квітень 2015 року № 04/2015-1110120 (а.с. 34 том І) вбачається, що Товариство на спожиті 157,90069 Г.кал визначило вартість поставленої теплової енергії у сумі 71 864,50 грн.

У судовому засіданні 13.09.2018 суд з'ясовував у представників сторін за яким саме тарифом було нараховано вартість у акті за квітень 2015 року.

Ні представник Об'єднання, ані представник Товариства не надали суду пояснень з даного питання.

Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок дійшов висновку, що за вказаним актом сума переплати, яка була здійснена позивачем, враховуючи тариф за Постановою № 465, складає 30 256,95 грн. без ПДВ (76 864,50 грн. фактично нараховані Товариством - 46 607,55 грн. нараховані за тарифом, який визначено Постановою № 465).

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 04.12.2015 №27 на суму 26 011,40 грн., від 21.12.2015 №24 на суму 53 052,74 грн., від 21.12.2015 №23 на суму 20 064,49 грн., від 14.01.2016 №26 на суму 70 000 грн., від 14.01.2016 №25 на суму 20 064,49 грн., від 26.01.2016 №5 на суму 136 568,61 грн., від 05.02.2016 №5 на суму 20 064,49 грн., від 17.03.2016 №23 на суму 35 803,78 грн., від 21.03.2016 №26 на суму 21 999,55 грн., від 21.03.2016 №24 на суму 29 000 грн., від 23.03.2016 №29 на суму 35 000 грн., від 10.03.2016 №11 на суму 20 064,49 грн., від 14.04.2016 на суму 140 000 грн., від 04.05.2016 №25 на суму 20 064,49 грн., від 25.05.2016 №35 на суму 12 629,86 грн., від 25.05.2016 №32 на суму 20 064,49 грн., від 30.06.2016 №36 на суму 20 064,49 грн., від 21.07.2016 №39 на суму 20 064,49 грн., від 31.08.2016 №38 на суму 20 064,49 грн., від 19.10.2016 №57 на суму 46 500,94 грн., від 04.01.2017 №60 на суму 42 801,18 грн., від 24.01.2017 №12 на суму 30 150 грн., від 28.02.2017 №12 на суму 36 150 грн., від 17.03.2017 №2071821036 на суму 36 119,24 грн., від 30.10.2017 №40 на суму 30 000 грн., від 05.12.2017 №133845145 на суму 100 000 грн. вбачається, що позивачем було оплачено вартість отриманої теплової енергії у період з квітня 2015 року по червень 2016 року, виходячи із тарифу, встановленого Постановою №613.

Враховуючи суми, які були перераховані позивачем на користь відповідача та вартість теплової енергії, яка визначається за тарифом 295,17 грн., суд дійшов висновку, що сума переплати складає 409 001,18 грн., а не 423 397,05 грн., вирахуваних позивачем.

Оскільки Договір не містить умов, які б надавали можливість зараховувати суму переплати у майбутні періоди надання послуг з постачання теплової енергії, то у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів і Товариство зобов'язано повернути надмірно сплачені грошові кошти в силу приписів статті 670 ЦК України.

Так, статтею 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:

- розгляд справи № 826/15733/15 не закінчився, оскільки у провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга Товариства на постанову від 06.07.2016;

- позивач підтвердив та визнав заборгованість за Договором станом на 01.09.2015 у розмірі 404 938,92 грн., підписавши угоду від 25.09.2015 № Р1110120-09/15 про реструктуризацію заборгованості, та станом на 01.10.2016 у розмірі 227 220,18 грн., підписавши угоду від 20.10.2016 № Р1110120-10/16 про реструктуризацію заборгованості;

- позовна заява не містить норм матеріального права, яка порушена відповідачем;

- відповідач вважає, що строк повернення грошових коштів не наступив, оскільки на адресу відповідача не надходила вимога про повернення грошових коштів.

Вказав доводи відповідача не є обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Дійсно у Верховному Суді наразі перебуває касаційна скарга, якою оскаржено постанову від 06.07.2016 зі справи № 826/15733/15.

Разом з тим, судове рішення від 06.07.2016 зі справи № 826/15733/15 набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.

Якщо в результаті розгляду касаційної скарги Верховним Судом буде постановлено остаточне судове рішення з адміністративного спору, то Товариство має право звернутися з відповідною заявою в межах даної господарської справи.

Твердження третьої особи про те, що Постанова № 613 не має відношення до даної справи та в силу листа Мінюста не підлягала державній реєстрації є необґрунтованими.

Саме на підставі тарифів, які визначаються постановами Комісії, відповідач здійснює нарахування вартості своєї продукції.

Таким чином, визнання нечинною з моменту прийняття Постанови № 613 має пряме і безпосереднє відношення до правовідносин сторін, які виникли в силу укладення Договору та нарахування вартості теплової енергії за тарифами, які у подальшому були скасовані.

Що ж до листа Мінюста, то слід вказати, що його роз'яснення у листі за підписом заступника міністра жодним чином не змінює тієї обставини, що саме судовим рішенням було визнано нечинною Постанову № 613.

Судове рішення ухвалене іменем України та в силу приписів Конституції України є обов'язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Що ж до юридичної сили такого документа як лист Мінюста, то слід зазначити, що він не носить нормативно-правового характеру та жодним чином не нівелює ухвалене судом рішення.

Доводи відповідача про те, що позивач підтвердив суму заборгованості, уклавши угоди про реструктуризацію, спростовуються таким.

Судом встановлено, що 25.09.2015 та 20.10.2016 сторонами було укладено угоди про реструктуризацію заборгованості.

Укладаючи вказані правочини сторони узгодили та підтвердили заборгованість, яка була визначена із врахуванням тарифів, які були визначені Постановою № 613, яка, у свою чергу, була визнана нечинною у судовому порядку.

Угоди про реструктуризацію неможливо застосовувати до спірних правовідносин без Договору, оскільки в силу пунктів 6 та 11 вказаних правочинів, вони є невід'ємною частиною Договору.

Що ж до посилань відповідача на ненастання строку повернення, оскільки ним нібито не було отримано листа позивача з відповідною вимогою, то слід вказати таке.

Об'єднання звернулося до Товариства з листом від 23.02.2018 №24, в якому просило Товариство здійснити перерахунок за період з квітня 2015 року по червень 2016 року та суму надмірно сплачених коштів в рахунок погашення існуючого боргу зарахувати на особовий рахунок Об'єднання за Договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2018 зазначив, що подана позивачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0405036965037 не є доказом того, що саме лист від 23.02.2018 № 24 надійшов на адресу Товариства і був отриманий 26.02.2018 повноважним представником.

Разом з тим, жодного документального підтвердження того, що у поштовому відправленні № 0405036965037 знаходився не лист від 23.02.2018 № 24, а інший документ суду не подано, а тому твердження відповідача є необґрунтованим.

Слід зазначити, що під час судового розгляду виникло питання щодо того, які саме платіжні доручення слід враховувати як сплату за Договором за період з квітня 2015 року по червень 2016 року.

Судом досліджено призначення платежу всіх поданих позивачем платіжних доручень і встановлено, що якщо порахувати суми, за платіжними дорученнями, то вони перекривають оплату заборгованості за спірний період.

Крім того, платіжні доручення від 24.01.2017 № 12 на суму 30 150 грн., від 25.02.2017 № 12 на суму 36 150 грн. та від 17.03.2017 не є оплатою за угодою від 25.09.2015 № Р1110120-09/15, незважаючи на призначення платежу, а є по суті оплатою за угодою від 20.10.2016 № Р1110120-10/16, оскільки на дату їх проведення графік погашення за угодою від 25.09.2015 було вже фактично виконано, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Що ж до решти доводів і аргументі Товариства, які викладені у відзиві та поясненнях, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України позов слід задовольнити частково у сумі 409 001,18 грн.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 17-25, к. 95; ідентифікаційний код 26008186) 409 001 (чотириста дев'ять тисяч одну) грн. 18 коп. надмірно сплачених грошових коштів і 6035 (шість тисяч тридцять п'ять) грн. 02 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.09.2018

Суддя І.Д. Курдельчук