Ухвала суду № 76686695, 17.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.09.2018Справа № 910/15831/16За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТРЕЙДИНГ ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬКА ЗЕРНОВА

КОМПАНІЯ" (ідентифікаційний код 38237789)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

при секретареві судового засідання Судаку С.С.

Представники:

від заявника -не з'явилися

від боржника -Пісна Д.В.

від ПАТ "Дельта-Банк" -Коновал Р.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2016 за заявою ТОВ "Євро-Трейдинг Груп" порушено провадження у справі №910/15831/16 про банкрутство ТОВ "Іллічівська зернова компанія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна боржника.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Іллічівська зернова компанія" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 16.09.2016 за №35490.

У вересні 2016 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою, з урахуванням уточнень поданих 12.10.2016, з грошовими вимогами до боржника - ТОВ "Іллічівська зернова компанія" на загальну суму 1 013 656 613, 72 грн., з яких 663 656 613, 72 грн. борг за кредитним договором №НКЛ-2010667 від 27.06.2012, які банк просив внести, як забезпечених заставою майна боржника (корпоративних прав), та 350 000 000 грн. заборгованості боржника, як заставодержателем (за цивільно-правовим договором застави цінних паперів №НКЛ-2005823 від 31.10.2012) простих векселів, які просив віднести до 4 чергу задоволення, а також просило внести до реєстру у першу чергу вимоги на суму 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.

Також, 13.10.2016 до суду першої інстанції звернулось ТОВ "Іллічівський зерновий порт" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 350 002 756 грн. номінальної вартості простих векселів боржника, набутих кредитором за договором купівлі-продажу №БВ-104/12 від 27.06.2012 від ТОВ "Інтер Грейн", векселедержателя за вчиненими на векселях індосаментами, ТОВ "Іллічівський зерновий порт" 350 000 000 грн. заборгованості за простими векселями віднести до 4 черги, а 2756 грн. судових витрат до першої черги.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 910/15831/16 за результатами розгляду кредиторських вимог по суті, зокрема, визнано кредиторами ТОВ "Іллічівський зерновий порт" -товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТРЕЙДИНГ ГРУП" (ідентифікаційний код 39324600) на суму 622.780, 00 грн., з яких: 13.780, 00 грн. - вимоги першої черги, 609.000, 00 грн. - вимоги четвертої черги;-товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ЗЕРНОВИЙ ПОРТ" (ідентифікаційний код 38240111) на суму 350.002.756, 00 грн., з яких: 2.756, 00 грн. - вимоги першої черги, 350.000.000, 00 грн. - вимоги четвертої черги;-публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) на суму 2.756, 00грн. - вимоги першої черги. Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 350 628 292 грн.; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 350 000 000 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника; відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у визнанні кредитором ТОВ "Іллічівська зернова компанія" на суму 663 659 369, 72 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/15831/16 ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2016 у даній справі в оскаржуваній ПАТ "Дельта Банк" частині залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 11.07.2017 у справі № 910/15831/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Іллічівський зерновий порт" скасовано. Справу № 910/15831/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в частині розгляду вимог ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Іллічівський зерновий порт" в іншому складі суду.

Під час повторного розгляду справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі №910/15831/16 визнано кредиторами боржника - ТОВ "Іллічівська зернова компанія" : ТОВ "Іллічівський зерновий порт" на суму 350 002 756,00 грн., з яких: 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, 350 000 000 грн. - вимоги четвертої черги; ПАТ "Дельта Банк" на суму 2 756, 00 грн. - вимоги першої черги; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 350 000 000 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника; відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у визнанні кредитором до боржника на суму 663 659 369,72 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 910/15831/16 ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішенням, ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі № 910/15831/16 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати вимоги банку на загальну суму 1 013 656 613,72 грн., а у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Іллічівський зерновий порт" до боржника на суму 350 002 756 грн. відмовити.

Постановою Верховного Суду від 19.07.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі № 910/15831/16 в частині кредиторський вимог ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", що виникли на підстав кредитного договору №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 та договору застави корпоративних прав № НКЛ -2010667/S2 від 30.09.2012 - скасовано. Справу № 910/15831/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В решті, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі № 910/15831/16 залишити без змін.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №05-23/1586 від 30.08.2018, справу №910/15831/16 в частині розгляду вимог ПАТ «Дельта Банк» передано на новий розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2018 справу №910/15831/16 частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з грошовими вимогами до ТОВ "Іллічівська зернова компанія" прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2018.

14.09.2018 до Господарського суду м. Києва надійли пояснення розпорядника майна.

У судовому засіданні, що відбулось 17.09.2018, присутні представники боржника та ПАТ "Дельта-Банк" надали пояснення по справі.

Суд, дослідивши матервпли справи, встановив наступне.

У вересні 2016 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою, з урахуванням уточнень поданих 12.10.2016, з грошовими вимогами до боржника - ТОВ "Іллічівська зернова компанія" на загальну суму 1 013 656 613, 72 грн., з яких 663 656 613, 72 грн. борг за кредитним договором №НКЛ-2010667 від 27.06.2012, які банк просив внести, як забезпечених заставою майна боржника (корпоративних прав), та 350 000 000 грн. заборгованості боржника, як заставодержателем (за цивільно-правовим договором застави цінних паперів №НКЛ-2005823 від 31.10.2012) простих векселів, які просив віднести до 4 чергу задоволення, а також просило внести до реєстру у першу чергу вимоги на суму 2 756 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі №910/15831/16 визнано кредиторами боржника - ТОВ "Іллічівська зернова компанія" : ТОВ "Іллічівський зерновий порт" на суму 350 002 756,00 грн., з яких: 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, 350 000 000 грн. - вимоги четвертої черги; ПАТ "Дельта Банк" на суму 2 756, 00 грн. - вимоги першої черги; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 350 000 000 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника; відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у визнанні кредитором до боржника на суму 663 659 369,72 грн.

Постановою Верховного Суду від 19.07.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі № 910/15831/16 в частині кредиторський вимог ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", що виникли на підстав кредитного договору №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 та договору застави корпоративних прав № НКЛ -2010667/S2 від 30.09.2012 - скасовано. Справу № 910/15831/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В решті, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 у справі № 910/15831/16 залишити без змін.

Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви кредиторів, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду в межах, переданих Верховним судом на новий розгляд, зокрема, в частині вимог, що виникли на підставі кредитного договору №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 та договору застави корпоративних прав № НКЛ -2010667/S2 від 30.09.2012 у відповідності до змісту постанови Верховного Суду від 19.07.2018 суд встановив наступне.

27.06.2012 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Іллічівський зерновий порт" було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2010667 (надалі - "Кредитний договір №НКЛ-2010667"), за яким ТОВ "Іллічівський зерновий порт" було надано кредит у розмірі 350 000 000,00 грн., в забезпечення виконання зобов'язання з повернення якого 30.09.2012 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Іллічівська зернова компанія" було укладено договір застави корпоративних прав №НКЛ-2010667/S2 (надалі - "Договір застави корпоративних прав"), відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Іллічівський зерновий порт" за кредитним договором ТОВ "Іллічівська зернова компанія" передало в заставу Банку частку у розмірі 350 000 000,00 грн., що становить 100% від статутного капіталу корпоративні права ТОВ "Іллічівський зерновий порт".

За взаємною згодою сторін Договору застави корпоративних прав загальна заставна вартість предмету застави становить 350 000 000,00 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи пояснень, вимоги ПАТ "Дельта-Банк" до боржника становлять 663 656 613,72 грн., що складаються заборгованості ТОВ "Іллічівський зерновий порт" за кредитним договором №НКЛ-2010667 від 27.06.2012, а саме 350 000 000 грн. основного боргу, 25 379 272,85 грн. пені, 1 976 176,26 грн. - 3% річних, 92 797 476,12 грн. заборгованості за відсотками, 7 425 504,63 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 578 183,86 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 185 500 000,00 грн. штрафу.

Як уже було зазначено, на виконання зазначеного кредитного договору було укладено договір застави корпоративних прав №НКЛ-2010667/S2 від 30.09.2012 між банком та боржником - ТОВ "Іллічівська зернова компанія" (поручитель), та ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2017, залишеною Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018, визнано частково зазначені кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 350 000 000 грн.

Що стосується вимог Банку на суму 663 656 613,72грн., то слід зазначити наступне.

За ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку»).

Так, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України «Про заставу», за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина 2 статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України «Про заставу»).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи(ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону України «Про заставу», абзац третій частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина 9 статті 45 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов'язання боржника за основним зобов'язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.

Зважаючи на встановлені обставини справи, Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк" підлягає визнанню кредитоом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівська зернова компанія" на суму 663 656 613,72грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 25 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 232,234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівська зернова компанія" Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 663 656 613,72грн., які підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 24.09.2018 р

Суддя Д.В. Мандичев