Постанова № 76686611, 12.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3288/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1626/18Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Гальонкіна С.А., Прядкіної О.В.

За участю секретаря : Кальник А.М.

Розглянула в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2018 року в складі судді Парахіної Є.В. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 984-Ф від 19.09.2007 року в сумі 23720 грн. 65 коп. та 674776,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 14887098 грн. 78 коп., а також судовий збір 3654 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2007 року між ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та позичальником укладено кредитний договір № 984-Ф, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 700000 дол. США під 14 % річних зі строком повернення до 18.09.2018 року.

Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_2 не виконував, в зв’язку з чим станом на 28.07.2015 року утворилася заборгованість, яку позивач, до якого на підставі укладеного з ПАТ "Сведбанк" договору факторингу, перейшло право вимоги, і просив стягнути з боржника.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Відмова в задоволенні позову вмотивована пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог кредитора. Одночасно, судом встановлено факт порушення позичальником ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, наслідком чого стала існуюча заборгованість, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Вектор Плюс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з’ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, чому сприяла недобросовісна поведінка самого позичальника та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема вказує, що відповідач не повідомив банк про зміну свого місця реєстрації, в зв’язку з чим правонаступник первинного кредитора - ПАТ «Сведбанк» подав позов в 2012 році про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за відомим місцем реєстрації в м. Києві, який вказаний в самому кредитному договорі, що призвело до повернення їх позовної заяви ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2012 року для пред’явлення до належного суду, враховуючи, що відповідач на той час вже був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 19.09.2007 року між ЗАТ "Тас-Інвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 984-Ф, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 700000 доларів США, під 14% річних з датою повного повернення згідно до графіка погашення - 18 вересня 2018 року,

Вказаний кредит було надано для придбання земельної ділянки загальною площею 0,1748 га та нежитлового приміщення загальною площею 1541,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська область, Буринський р-н, м. Буринь, площа Першотравнева, 4.

Правонаступником ЗАТ "Тас-Інвестбанк" за кредитним договором стало ЗАТ "Сведбанк Інвест", яке в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ПАТ "Сведбанк".

26.05.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ОСОБА_2 укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 984-Ф від 19.09.2007 року, відповідно до умов якого сторони вирішили вважати таким, що втратив чинність пп. 5.1.1 п. 5.1 договору, який стосувався забезпечення кредитного договору іпотекою – належною відповідачу трикімнатною квартирою..

Крім того, 18.05.2009 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 2 до Кредитного договору № 984-Ф від 19.09.2007 року, яким сторони внесли зміни та доповнення стосовно порядку та розміру комісії, сплата якої визначена умовами договору.

Сторонами не заперечується належне виконання умов договору позичальником з жовтня 2007 року по травень 2011 року. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та процентів ним здійснено 05.05.2011 року в сумі 5544, 65 дол. США.

Згідно положень п.п. 8.1, 8.2 кредитного договору, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, наданого за договором, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані банку збитки, зокрема, у випадку порушення строків сплати процентів та/або погашення кредиту, встановлених підпунктами 4.1 та 4.2 договору. Вимога про дострокове повернення кредиту згідно з п. 8.1. договору направляється позичальнику у письмовій формі та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 календарних днів з дати її одержання або у інші строки, визначені Банком у листі вимозі.

Враховуючи невиконання умов кредитного договору після травня 2011 року, ПАТ "Сведбанк" 05.09.2011 року направило боржнику письмову вимогу № 6450 про дострокове повернення кредиту у розмірі 475256, 48 дол. США, процентів в розмірі 23922,33 дол. США та пені в розмірі 3521 грн. 18 коп.

Вказана вимога отримана ОСОБА_2 09.09.2011 року.

28.11.2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (як фактором) укладений Договір факторингу № 15, згідно п. 2.1, 2.2 якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. З моменту відступлення Банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Перехід до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" прав первісного кредитора ПАТ "Сведбанк" підтверджується як договором факторингу № 15 від 28.11.2012 року, так і витягом з Реєстру заборгованості боржників № 1-а, який є додатком до вказаного договору факторингу.

Відповідно до копії витягу з Реєстру заборгованостей боржників № 1-А від 28.11.2012 року, право вимоги по яких відступається за договором факторингу № 15 від 28.11.2012 року, в даному реєстрі під № 99 значиться боржником ОСОБА_2, який має заборгованість за кредитним договором № 984-Ф від 19.09.2007 року.

Враховуючи невиконання умов кредитного договору, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулася в серпні 2015 року до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив у ТОВ «Факторингова компанія «ОСОБА_4 плюс», до якого перейшло право вимоги від первісного кредитора, правомірних підстав для стягнення з відповідача як боржника, який прострочив виконання зобов’язань, кредитної заборгованості. Але при цьому дійшов висновку щодо пропуску строку звернення до суду, одночасно з відсутністю належного клопотання позивача про його поновлення.

Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаними ви висновками з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим доказами, висновками експертів, показаннями свідків – показаннями свідків

За змістом ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами, що 05.09.2011 року ПАТ «Сведбанк» направив ОСОБА_2 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, яку останній отримав 09.09.2011 року. Строк виконання такої вимоги становив 10 днів з дати отримання.

Вимога банку залишилася без належного реагування з боку боржника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що первісний кредитор - ПАТ «Сведбанк» скористався наданим йому як умовами самого кредитного договору, так і положеннями ч.2 ст. 1050 ЦК України, правом вимагати дострокового повернення кредиту.

Після сплину десятиденного строку для погашення останньої в добровільному порядку, тобто невиконання ОСОБА_2 вимоги про дострокове повернення кредитних коштів до 19.09.2011 року, у банку виникло право на судовий захист своїх цивільних інтересів, який він повинен був реалізувати в межах загального строку позовної давності до 19.09.2014 року.

При цьому, суд дав оцінку обставині, пов’язаній із зверненням в листопаді 2012 року ПАТ «Сведбанк» до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 вказаної заборгованості, як такій, що не перериває строку позовної давності, зважуючи на те, що вказане звернення відбулось з порушенням правил територіальної підсудності, наслідком чого стало повернення останньої позивачу для пред’явлення до належного суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Не перериває строку позовної давності та не є підставою для його зупинення і заміна кредитора у спірних правовідносинах.

Правильно встановивши в цій частині обставини по справі та обґрунтовано застосувавши відповідні правові позиції, висловлені Верховним Судом України при розгляді справ з подібними правовідносинами, місцевий суд дійшов вірного висновку, що пред’явленням вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор змінив строки виконання основного зобов’язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредитних коштів розпочався з наступного дня, зазначеного банком у своїй вимозі про дострокове повернення кредиту.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звернення ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Полюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в серпні 2015 року мало місце за межами трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, при розгляді даного спору судом першої інстанції невірно застосовано норми ч.5 ст. 267 ЦК України, згідно яких, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, застосування наслідків сплину позовної давності як підстави для відмови в задоволенні позову в будь-якому випадку пов’язано з обговоренням судом причин пропущення позивачем позовної давності і у разі визнання їх поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому, законодавство не пов’язує необхідність обговорення судом причин поважності пропуску позовної давності та поновлення такого строку з тією чи іншою ініціативою зі сторони позивача у вигляді відповідного клопотання чи подання заяви, на відміну від обов’язкової заяви про застосування наслідків сплину позовної давності (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Між тим, в ході розгляду справи, судом першої інстанції фактично не досліджувались причини пропуску позивачем як новим кредитором строків позовної давності, не надавалась належна правова оцінка діям самого відповідача як сторони кредитного договору, натомість суд обмежився посиланням на те, що поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено посиланням на те, що позивач з відповідним клопотанням про поновлення такого строку не звертався.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не встановлено всіх фактичних обставин по справі, не повно з’ясовано питання причин пропуску строку позовної давності, а відтак не надано відповіді на питання про їх поважність, від яких залежить остаточне вирішення спору, що в свою чергу є підставою для скасування судового рішення та постановлення по справі нового рішення.

Усуваючи неповноту з’ясування всіх обставин по справі та досліджуючи питання про причини пропуску строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що останній пропущений з поважним причин, а відтак підлягає поновленню.

З цього приводу, колегія суддів звертає увагу на те, що самі дії по зміні строків виконання основного зобов’язання, які потягли нове обрахування перебігу позовної давності, здійснені первісним кредитором іще у вересні 2011 року, тобто задовго до укладання договору факторингу, за яким до ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_4» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких переконливих доказів того, що при укладанні такого договору новий кредитор, прийнявши по договору факторингу кредитний договір зі строком дії по 18.08.2018 року, достеменно був обізнаний про дії первісного кредитора щодо направлення ним у вересні 2011 року вимоги про дострокове погашення заборгованості, наслідком чого стала як зміна строків виконання основного зобов’язання, так і обрахування строків позовної давності.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ «Сведбанк» до Подільського районного суду м. Києва в 2012 році з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, з огляду на останнє відоме місце проживання відповідача.

В подальшому, ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 24.10.2012 року було встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований з 29.03.2011 року в АДРЕСА_1, що стало підставою для повернення Подільским районним судом м. Києва 09.11.2012 року позову ПАТ «Сведбанк» для пред’явлення до належного суду.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що після укладання кредитного договору, в якому було зазначено зареєстроване місце проживання позичальника – АДРЕСА_2, останній в березні 2011 року змінив своє місце проживання на м. Полтаву, не повідомивши про це належним чином кредитора, що в свою чергу призвело до звернення ПАТ «Сведбанк» до Подільського районного суду м. Києва з порушенням правил підсудності, тому пред’явлення такого позову не було враховано як обставину, яка перериває відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності.

Встановивши зазначені обставини та надаючи правову оцінку діям позичальника, який своєчасно не повідомив кредитора про зміну свого місця проживання, колегія суддів вважає за можливе визнати вказані обставини в якості поважних причин пропуску новим кредитором – ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» позовної давності, шо є підставою для його поновлення.

За вказаних обставин порушене право кредитора підлягає захисту шляхом задоволення вимоги про стягнення з боржника заборгованості по кредиту в сумі 23720 грн. 65 коп. та 674776,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 14887098 грн. 78 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2018 року скасувати та постановити по справі нове рішення про задоволення позову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" заборгованість за кредитним договором №984-Ф від 19 вересня 2007 року в сумі 23720,65 грн. та 674776,14 дол. США, що разом в сумі за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку (28.07.2015 року) становить 14887098,78 грн. та складається з :

заборгованості по основній сумі кредиту – 475256,48 дол. США;

заборгованості по процентам – 106641,92 дол. США;

нарахованою пені – 92877,74 дол. США;

заборгованості за нарахованою комісією - 23720,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" судовий збір сплачений при подачі позову 3654 грн. та при подачі апеляційної скарги 5481 грн., а всього 9135 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1